Постанова

від 16.04.2014 по справі 924/1673/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 924/1673/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" с.Павликівці Хмельницька область, Волочиський район на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.14 р.

у справі № 924/1673/13 (суддя Муха М.Є. )

позивач ТОВ "Оптова компанія "ШЛЯХ" м.Попасна Луганська область

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" с.Павликівці Хмельницька область, Волочиський район

про стягнення попередньої оплати в сумі 88800,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Кравцова Ю.М. (довіреність в матеріалах справи)

відповідача - Бодрягов В.С. (довіреність в матеріалах справи)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.02.14р. у справі № 924/1673/13 (суддя Муха М.Є.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю оптової компанії "Шлях" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" про стягнення попередньої оплати в сумі 88800,00 грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" (код ЄДРПОУ 36238975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю оптової компанії "Шлях" (код ЄДРПОУ 24045154) 88800,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривень) попередньої оплати, 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору та 3000грн. (три тисячі) витрат на послуги адвоката.

Задовольняючи позов з огляду на положення п.1 ч.2 ст.175, ст.ст.174, 193, 44 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 627, 509, 173, 655, 525, 526, 693, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, ст.ст.82,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на умовах:

- виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" рахунку фактури №0-00037 від 08.10.13р.;

- платіжного доручення №114 від 08.10.13р. за яким перераховано ТОВ "Баркософт Експорт" 88800 грн. попередньої оплати за бочку конічну б/в;

- вимоги ТОВ "Шлях" до ТОВ "Баркософт Експорт" про поставку бочки на протязі 7 (семи) днів з дати отримання вимоги або повернення коштів попередньої оплати в розмірі 88800 грн., яка відповідачем отримана 19.10.13р.

Доказів про повернення попередньої оплати в сумі 88 800 грн. та доказів,які спростовують позовні вимоги суду не подано

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.14р. у справі № 924/1673/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

З посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, ч.1 ст.626 ЦК України, ст. 193, ч.3 ст.180 ГК України звертає увагу, що оскільки істотні умови (строк виконання зобов'язання) договору сторони не погодили, а у вимозі, направленій на адресу відповідача, не вказано конкретно, що вимагає позивач, суд безпідставно задоволив позовні вимоги.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.14р. у справі № 924/1673/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача не погоджується з доводами апеляційної скарги з підстав безпідставності та необґрунтованості, а рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.14р. у даній справі вважає таким, що винесено з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи: висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи, а при винесенні рішення суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

З посиланням на виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" рахунок фактуру №0-00037 від 08.10.13р., платіжне доручення № 114 від 08.10.13р. за яким перераховано ТОВ "Баркософт Експорт" 88800 грн. попередньої оплати за бочку конічну б/в, вимогу ТОВ "Шлях" до ТОВ "Баркософт Експорт" про поставку бочки на протязі 7 (семи) днів з дати отримання вимоги або повернення коштів попередньої оплати в розмірі 88 800 грн., яка відповідачем отримана 19.10.13р. та ч.2 ст.530, ч.2 ст.693 ЦК України позивач вказує на невиконання зобов'язання відповідачем.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.14р. у справі № 924/1673/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.14р. апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.02.14р. у справі № 924/1673/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" про стягнення попередньої оплати в сумі 88800 грн. прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

16 квітня 2014р. відповідачем подано через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів , про залучення до справи ТОВ "Еко-Софт" (код ЄДРПОУ 2232320552) в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,про зобов"язання сторін провести звіряння рахунків ,про витребування додаткових доказів та відкладення у зв'язку з цим розгляду справи.(а.с.51-53)

Клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, в зв'язку з неможливістю їх подання до суду першої інстанції відповідач обґрунтовує тим, що переважну більшість даних матеріалів було отримано від Калинівського РВ УМВС у Вінницькій області після винесення рішення господарським судом Хмельницької області.

Представник позивача заперечив проти задоволення даних клопотань.

Клопотання апелянта про залучення до участі у справі ТОВ "Еко-Софт" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора .Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що третю особу може бути залучено до участі у справі на боці сторони, з якою у неї існують певні правові відносини, якщо рішення зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін у спорі.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що між відповідачем та ТОВ "ЕКО-сфера" існують певні правові відносини, а також те, що рішення зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін у спорі.

Щодо клопотання представника апелянта про долучення доказів (а.с. 51-90 ), колегія суддів зазначає, що подані документи приєднуються до матеріалів справи, але не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки за приписами ч.1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин ,що не залежали від нього . Апеляційний суд зазначає, що частина доказів була отримана відповідачем до постановлення рішення у справі , але відповідач не надавав їх господарському суду Хмельницької області при розгляді даної справи, інша частина доказів отримана після постановлення судового рішення , хоч оскаржуване рішення перевіряється апеляційним судом на момент його винесення.

Крім того, подані представником апелянта додаткові докази (їх ксерокопії) незасвідчені у встановленому законом порядку, що не відповідає вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 та вимогам частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Не підлягають до задоволення і клопотання апелянта про проведення звірки розрахунків та про витребування додаткових доказів через їх безпідставність.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав , викладених в апеляційній скарзі. Вказує на те, що між представником ТОВ "Шлях" та ТОВ "Баркософт Експорт" була усна домовленість про поставку бочки конічної на адресу ТОВ "Еко-Софт". Просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду, а в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Повідомив, що про усні домовленості про поставку бочки конічної на адресу ТОВ "Еко-Софт" йому нічого не відомо, а жодних доказів в підтвердження даної домовленості в матеріалах справи немає. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю оптова компанія "ШЛЯХ" згідно виставленого відповідачем рахунку фактури № 0-00037 від 08.10.13р. платіжним дорученням № 114 від 08.10.13р. було перераховано ТОВ "Баркософт Експорт" 88 800грн. попередньої оплати за бочку конічну б/в.

Натомість відповідачем зазначена бочка поставлена не була.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2013р. позивачем направлено ТОВ "Баркософт Експорт" вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про поставку бочки на протязі 7 днів з дати отримання вимоги або повернення коштів попередньої оплати в розмірі 88 800грн., яка відповідачем отримана 19.10.13р., однак залишена без відповіді.

Оскільки відповідач в добровільному порядку кошти попередньої оплати не повернув, позивач звернувся із позовом до суду.

Відповідно до викладеного вище, вірним є висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно усної домовленості із відповідачем, на підставі рахунку фактури №0-00037 від 08.10.13р. платіжним дорученням № 114 від 08.10.13р. було перераховано ТОВ "Баркософт Експорт" 88 800грн. попередньої оплати за бочку конічну б/в.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням даного зобов'язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивачем направлено ТОВ "Баркософт Експорт" вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про поставку бочки на протязі 7 днів з дати отримання вимоги або повернення коштів попередньої оплати в розмірі 88 800грн., яка відповідачем отримана 19.10.13р., однак залишена без відповіді.

Доказів про повернення попередньої оплати в сумі 88 800 грн. та доказів, які спростовують позовні вимоги суду не подано. Враховуючи зазначені норми права та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення 88 800 грн. попередньої оплати .

Слід також зазначити, що господарський суд Хмельницької області правомірно стягнув з відповідача на користь ТзОВ оптова компанія «Шлях» понесені останнім витрати за послуги адвоката , в розмірі 3000 грн., з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " № 5076-VI від 05.07.2012 р. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар адвоката є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару , порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи , кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з договору про юридичне обслуговування від 31.10.2013 року та протоколу погодження вартості виконаних робіт , сторони погодили вартість послуг в розмірі 7000 грн.

Також, в матеріалах справи наявне свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю на ім»я ОСОБА_4, акт виконаних робіт та платіжні доручення, які підтверджують сплату коштів за послуги адвоката.

Проте, відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про не доведеність позивачем розумності витрат понесених за надану правову допомогу в сумі 7000 грн.та вважає обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи- 3000 грн.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Баркософт Експорт" та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2014 року у справі № 924/1673/13.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 24 лютого 2014 року у справі № 924/1673/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркософт Експорт" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.