Ухвала

від 18.03.2014 по справі 826/3348/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3348/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮМЕТ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0006182250 та № 00061992250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 30.04.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «АЛЮМЕТ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з TOB "Промметалресурс" за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Алюмет" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з TOB "Промметалресурс" за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. №569/22-511/36866469 від 22.11.2012 р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №569/22-511/36866469 вбачається, що позивачем було порушено вимоги: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 368699,00 грн., в т.ч. за 9 місяців 2012 р. на суму 368699 грн. (в т.ч. за 3 кв. 2012 р. - на суму 368699,00 грн.); п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового: кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 351142,00 грн., в т.ч. за серпень 2012 р. - на суму 351142,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №569/22-511/36866469 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0006192250 від 10.12.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 460874,00 грн., з яких 368699,00 грн., - за основним платежем, а 92175,00 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями, №0006182250 від 10.12.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 438928,00 грн., з яких 351142,00 грн. - за основним платежем, а 87786;00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Алюмет", як покупцем, та ТОВ "Промметалресурс", як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу №02/04 від 02.04.2012 року (надалі - Договір №02/04), згідно п.1.1. та п.1.2 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару та його кількість вказані у специфікаціях, які є додатками до договору.

Згідно специфікацій до Договору №02/04 TOB "Промметалресурс" зобов'язувалось передати позивачу товар(чушка алюмінієва) на загальну суму 2106852,00 грн., в т.ч. ПДВ 351142 грн.

З матеріалів справи вбачається, що TOB "Промметалресурс" на виконання умов Договору №02/04 були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 2106852,00 грн., в т.ч. ПДВ 351142 грн. (№ 0308-1 від 03.08.2012р. на суму 513744,00 грн.; № 0808-1 від 08.08.2012р. на суму 277596,00 грн.; № 1008 від 10.08.2012 р. на суму 473220,00 грн.; № 1308-3 від 13.08.2012 р. на суму 534996,00 грн. № 2008-1 від 20.08.2012 р. на суму 307296,00 грн.).

На виконання умов Договору №02/04 TOB "Промметалресурс" поставило позивачу товар на загальну суму 2106852,00 грн., в т.ч. ПДВ 351142 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0308-1 від 03.08.2012р. на Суму 513744,00 грн., № 0808-1 від 08.08.2012р. на суму 277596,00 грн., № 1008 від 10.08.2012 р. на суму 473220,00 грн., № 1308-3 від 13.08.2012 р. на суму 534996,00 грн., № 2008^-Т від 20.08.2012 р. на суму 307296,00 грн., що містять всі обов'язкові реквізити.

Також, TOB "Промметалресурс" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 2106852,00 грн., в тч. ПДВ 351142 грн. (№ 14 від 03.08.2012р. на суму 513744,00 грн.; № 16 від 08.08.2012р. на суму 277596,00 грн.; № 20 від 10.08.2012 р. на суму 473220,00 грн.; № 25 від 13.08.2012 р. на суму 534996,00 грн.; № 42 від 20.08.2012 р. на суму 307296,00 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Як свідчать матеріали справи, на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - TOB "Промметалресурс" був належним чином зареєстрований як юридична особи та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Всі господарсько-фінансові стосунки позивача з TOB "Промметалресурс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

На виконання умов Договору №02/04, позивачем були сплачені кошти на загальну суму 2106852,00 грн., в т.ч. ПДВ 351142 грн.; що підтверджується, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Промметалресурс", не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. ! 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України/правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної" господарської операції за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кpeдитy виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної(контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що товар (чушка алюмінієва), отриманий за Договором №02/04, був придбаний з метою використання у власній господарській діяльності, що підтверджується Договором поставки №01/03 від 01.03.2012 р. (позивач зобов'язувався поставити TOB "Алюпро" товар (злиток АД)). Також, що між позивачем, як замовником, та TOB "Фрунзе-Профіль", як виконавцем, був укладений Договір на спільну переробку давальницької сировини №АЛ/03-2012 від 26.03.2012 p., відповідно до умов якого замовник передає виконавцю алюмінієві чушки на умовах давальницької сировини, а виконавець виробляє алюмінієві злитки. Факт виконання умов Договору №АЛ/03-2012 підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт, дослідженими судом.

Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріли справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року № 0006182250 та № 0006192250 є незаконними та необґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.