Постанова

від 01.04.2014 по справі п/811/628/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № П/811/628/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ПАТ «Укропткульттовари» до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укропткультовари» (далі за текстом - позивач, ПАТ) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00000992206, №0001012206 та №0001002206 від 14.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем:

- п.5.1,пп..5.2.1 п.5.2 ст.5, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 п.138.2 п.138.4 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1997680, 00грн.;

- пп..7.2.6 п.7.2,пп..7.4.1,пп..7.4.4, пп..7.4.5 п.7.4,пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1753187,00 грн. та встановлено його завищення за червень 2011 року в сумі 20696,00 грн., липень 2011 року - 15608,00 грн.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та контрагентами, що визначені в акті перевірки, мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди укладені між позивачем та вказаними контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.04.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 08.04.2014 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ПАТ «Укропткультовари» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 18.11.1992 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ серії АГ №011115 (т.1,а.с.13-16).

Основним видом діяльності є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

На підставі наказу №552 від 19.08.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Укропткульттовари» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 62/11-23-22-06/01553054 від 26.09.2013 року (т.1,а.с.42-110).

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про те, що правочини між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

- форми «В4» від 14.10.2013 року № 0001012206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 621442,00 грн.(т.1,а.с.138);

- форми «Р» від 14.10.2013 року № 0000992206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на додану вартість) на 1753187,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 352017,00 грн. (т.1,а.с.139);

- форми «Р» від 14.10.2013 року № 0001002206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) на 1997680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 334857,00 грн. (т.1,а.с.140).

Суд, досліджуючи спірні правовідносини, приходить до наступних висновків

Згідно п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон про ПДВ), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме -містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

В судовому засіданні встановлено, що між Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «РОШЕН» (постачальник за договором) та ПАТ «Укропткульттовари» (дистриб'ютор за договором) 11.03.2011 року укладено договір купівлі - продажу №46. Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується продавати дистриб'ютору продукцію за цінами, встановленими постачальником, у гривнях згідно діючої специфікації - асортиментом продукції (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору та на підставі замовлення дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за продукцію на умовах даного договору (т.1,а.с.141-150).

30.03.2012 року між позивачем та Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «РОШЕН» укладено:

- додаткову угоду №1 до договору купівлі - продажу №46 від 11.03.2011 року, відповідно до якої дистриб'ютор зобов'язується надавати постачальнику рекламно - організаційні послуги та послуги з мерчандайзингу щодо продукції, визначеної Договором (т.1,а.с.151);

- додаткову угоду № 2, предметом якої є зобов'язання виконавця (позивача) надавати замовнику маркетингові послуги та послуги з мерчандайзингу на території, яка визначається в порядку, передбаченому п.3.4 даної Додаткової угоди (т.1,а.с.152-155).

23.04.2012 року між позивачем та Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «РОШЕН» (постачальник за договором) укладено Додаткову угоду №3 до договору купівлі - продажу №46 від 11.03.2011р., якою внесено зміни до п.7.1 Договору (т.1,а.с.156).

30.04.2014 року між позивачем та ДП «КК «РОШЕН» укладено Додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу №46 від 11.03.2011 року, якою продовжено строк дії Договору № 46 від 11.03.2011 р. до 01.05.2014 р. (т.1,а.с.157).

20.05.2010 року між позивачем (комітент за договором) та ДП «Кондитерська корпорація «РОШЕН» (комісіонер за договором) укладено договір комісії №57. Відповідно до умов укладено договору, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагород продавати кондитерську та іншу харчову продукцію на своєму ринку від свого імені на користь комітента. За виконання послуг з продажу продукції комітент зобов'язався виплатити комісіонерові комісійну винагороду у розмірі 1% від суми продажу в місяць. Розмір комісії відпадає умовам постачання FCA-Яготин, у разі укладення контрактів з нерезидентом та на інших умовах, комісійна винагорода збільшується на суму витрат понесених комісіонером по доставці товару в місце призначення. (т.1,а.с.158-162).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: податкові накладні, накладні та вантажно-митні декларації, акти передачі на реалізацію товарно - матеріальних цінностей та товарно - матеріальні звіти(т.2,а.с.10-11,14-20,31-32,35-40,51-52,55-60,79-80,82-85,96-97,99-104,115-116,118-122,140-141,143-146,156-157,159-163,212-213,215-219, т.3, а.с.23-28,50-52,55-62,88-90,93-97,113-114,119-125,169-171,174-179,193-194,196-201,205-209,т.4,а.с.35-37,40-45,), свідчать про фактичне виконання сторонами умов укладених договорів.

Оплата отриманих товарів підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (т.2,а.с.12-13,33-34,53-54,98,117,142,158,197-198,214,т.3,а.с.22,54,92,116-117,173,203-204,т.4, а.с. 39).

Всі господарські операції з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача, та відображені ним у бухгалтерському обліку відповідними записами, що не заперечувалось посадовими особами податкового органу під час перевірки.

При цьому, висновки податкового органу про те, що позивач реалізовував кондитерські вироби на експорт за ціною, значно нижчою за ціну, яку сплатило підприємство постачальнику ДП «КК «Рошен» та отримало збиток від такої операції в сумі 1706 963,00 грн., відтак операції з придбання кондитерських виробів не пов'язані з ФГД-діяльністю ПАТ «Укропткульттовари», а саме не направлені на отримання доходу від проведення експортних операцій не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що за перевіряємий період ПАТ «Укропткульттовари» придбавало кондитерські вироби на загальну суму 10481157,7 грн., в тому числі ПДВ - 1746859,61 грн., при цьому обсяг придбання в розмірі 8734298,09 грн. (10481157,7 -1746859,61 грн.) віднесений підприємством до складу витрат, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування у відповідних податкових періодах (стор. 26 Акту, т.1,а.с.67).

При дослідженні документів наданих до перевірки, посадовими особами встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію кондитерських виробів на експорт на умовах договору комісії за цінами, нижчими за цінами придбання, в результаті чого підприємством отримано збиток в сумі 1706963,00 грн. (10481158 грн. - 8774195,00 грн.), тобто при отримані від покупця ООО «Рошен» (Росія, м.Липецьк, Опитна владєніє, 1-б») - 8774194,81 грн., необхідно провести оплату постачальнику ДП «КК «Рошен» в сумі 10481157,7 грн. (стор. 27 Акту перевірки, т.1,а.с.68-69).

Суд не погоджується з даними висновками, з огляду на наступні обставини.

Умовний розрахунок фінансового результату окремо від операційної діяльності з реалізації товарів на експорт за договором комісії (відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженому наказом Мінфіну України від 31.03.1999 року №8) дає результат 39896,72 грн. (плюс) (8774194,81 грн. - 8734298,09 грн.).

Сума 8774194,81 грн. - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що у випадку позивача одночасно дорівнює чистому доходу (виручці) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оскільки податок на додану вартість при експортних операціях становить 0%; 8734298,09 грн. - собівартість реалізованої продукції (товарів). 39896,72 грн. - фінансовий результат (прибуток) від операційної діяльності.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі первинної документації відображено в податковій звітності доходи від реалізації товарів у складі доходів від операційної діяльності за відповідний звітний період, в тому числі реалізація товарів на експорт на умовах договору комісії та витрати на придання товару, який реалізовувався у звітному періоді, у складі собівартості реалізованих товарів (т.2,а.с.21-30,41-50,61-78,86-95,106-114,123-139,148-155,164-195,203-211,220-233, т.3,а.с.1-17,28-49,64-87,98-112,127-168,181-191,211-253, т.4,а.с.1-34,46-111).

01.08.2010 року між позивачем та ПП «Укртехгруп» (виконавець за договором) укладено договір №883-ФО про надання охоронних послуг. Предметом укладеного договору є здійснення фізичної охорони об'єкта замовника за адресою - м. Кіровоград, вул.Роднікова,88 (т.1,а.с.181-185).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: протокол погодження вартості охорони господарського об'єкту, дислокація, інструкція по охороні об'єкту, протокол узгодження договірної ціни, додаток до договору, акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна, рахунок - фактура, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору. (т.1,а.с.186-200,202-204,206-208,210-212,214-216,218-220)

Оплата отриманих позивачем послуг охорони, підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.201,205,209,221).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Крім того, судом враховано, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КР №000043 позивачу надано 1,79027 га у постійне користування для розміщення виробничої бази по вул. Родніковій, 88 (т.2,а.с.1-7).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.02.2011 року за позивачем на праві приватної власності зареєстровано комплекс будівель за адресою - Кіровоградська область, м.Кіровоград, вул. Роднікова,88 (т.2,а.с.8-9).

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ст. 228, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001002206 від 14.10.2013 року, яким ПАТ «Укропткульттовари» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, код платежу 11021000 на загальну суму 2 332 537 грн., з них 1 997 680 грн. за основним платежем та 334 857 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000992206 від 14.10.2013 року, яким ПАТ «Укропткульттовари» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 2 105 204 грн., з них 1 753 187 грн. за основним платежем та 352 017 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001012206 від 14.10.2013 року, яким ПАТ «Укропткульттовари» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 621 442 грн.

Присудити ПАТ «Укропткульттовари» (код ЄДРПОУ 01553054) судовий збір з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн., сплачений платіжним дорученням № 199 від 12.02.2014 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара