Рішення

від 16.04.2014 по справі 904/965/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.14р. Справа № 904/965/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап", м. Київ

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр", м. Одеса

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл", м. Дніпропетровськ

про стягнення 106 485,86 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Кузьменко Н.О., довіреність № 8 від 08.01.2014 року, юрисконсульт

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл", про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" основного боргу у сумі 83 950,26 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6782,29 грн., пені у сумі 2 204,24 грн., штрафу у сумі 12 549,07 грн.;

- стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Беріл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" частини основного боргу у сумі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 139-юр від 05.03.2014 року.

Заявлені позивачем вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі-продажу № 9/О від 09.01.2009 року та відповідачем-2, як поручителем, згідно укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору поруки від 15.07.2013 року щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок щодо утворилась заборгованість відповідача-1 у сумі 83 950,26 грн., та виникла солідарна відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 у розмірі 1 000,00 грн., та відповідно нараховані до стягнення штрафні санкції згідно умов наведеного договору купівлі-продажу у сумі 21 535,60 грн.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Додатково відповідач-1 був повідомлений позивачем про місце і час судового засідання, на підтвердження чого представник позивача надав фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист про направлення на адресу відповідача-1 ухвали від 03.04.2014 року у справі № 904/965/14.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов відповідач-1 до суду не надав, заявою від 05.03.2014 року, яка надійшла до господарського суду 06.03.2014 року відповідач-2 повідомив, що визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" у повному обсязі та просить розглянути справу без участі відповідача-2.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 06.03.2014 року на 03.04.2014 року та з 03.04.2014 року на 16.04.2014 року.

У судовому засіданні 16.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр" (покупець) був укладений договір № 9/О (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (далі - товар), що перерахована в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказується в рахунку-фактурі або специфікації. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк і умови поставки кожної партії товару вказані у рахунку-фактурі або специфікації (п. 4.1. Договору).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент фактичної передачі у місці, вказаному у п. 4.1. Договору (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у повному обсязі, або частками на протязі 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару, але продавець має право змінити строк оплати товару, виставивши вимогу про негайну сплату товару, якщо курс продажу долару США по відношенню до гривні за даними Міжбанківської валютної біржі з дати поставки товару зросте більше ніж на 1%.

17.07.2012 року позивач та відповідач-1 підписали Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу № 9/О від 09.01.2012 року та узгодили викласти п. 5.5. та п. 10.2. Договору наступним чином:

"п. 5.5. У разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 (сорок)% річних від суми заборгованості.

п. 10.2. У разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання. За прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого товару".

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 108 681,61 грн. в підтвердження чого надав до суду копії видаткових накладних: № 2184/5 від 13.12.2013 року, № 2200/5 від 13.12.2013 року, № 2225/1 від 16.12.2013 року, № 2223/5 від 17.12.2013 року, № 2224/5 від 17.12.2013 року, № 2240 від 18.12.2013 року, № 2244 від 18.12.2013 року, № 2248 від 18.12.2013 року, № 2265/5 від 20.12.2013 року, № 2266/5 від 20.12.2013 року, № 2275/5 від 23.12.2013 року, № 2290/5 від 25.12.2013 року, № 2291/5 від 25.12.2013 року, № 2303/5 від 26.12.2013 року, № 2312/5 від 27.12.2013 року, 2315/5 від 27.12.2013 року, № 117/5 від 03.02.2014 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, відповідач-1 лише частково оплатив вартість поставленого товару у сумі 23 731,35 грн., неоплаченою залишається поставка товару у сумі 84 950,26 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь як основну заборгованість.

15.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю торговим домом "Беріл" (далі - поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого: відповідно з даним договором поручитель зобов'язується частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр"и (код ЄДРПОУ 32093976, в подальшому іменується "Боржник") по договору купівлі-продажу № 9/О від 09.01.2009 року, укладеному між кредитором та боржником (в подальшому іменується " Основний договір").

Відповідно до п. 2.3 договору поруки, строк виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором, настає протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем відповідної вимоги.

Згідно до п 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає: зобов'язання оплатити суму боргу за основним договором (основне зобов'язання); зобов'язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов'язання (зобов'язання з відшкодування шкоди); зобов'язання сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов'язання боржником (зобов'язання зі сплати неустойки); зобов'язання сплатити кредитору проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання).

Відповідальність поручителя перед кредитором у випадках передбачених п. 3.1. обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у розмірі 1 000, 00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.) (п. 3.2. договору поруки).

Згідно до п. 4.1. договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та строки, що визначені в основному договорі.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань по основному договору. (п. 6.1. договору поруки).

07.02.2014 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про оплату протягом трьох календарних днів з моменту отримання даної вимоги на користь ТОВ торгової групи "Інтерпап" суму у розмірі 1000,00 грн. в рахунок часткового погашення боргу.

Того ж дня наведена вимога була отримана особисто директором ТОВ ТД "Беріл" Драганчук О.А. про що свідчить напис на вимозі засвідчений печаткою відповідача-2.

Однак, вимога залишилася без виконання.

Відповідач-1 несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, відповідач-2 не виконав свої зобов'язання за договором поруки щодо солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2 за договором купівлі-продажу № 9/О від 09.01.2009 року, внаслідок чого утворилася основна заборгованість відповідача-1 у сумі 84 950,26 грн. та солідарна заборгованість відповідача-1 та відповідача-2 у сумі 1 000,00 грн., що і є причиною спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 83 950,26 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Дана заборгованість підтверджується наведеними вище видатковими накладними, а також розрахунками позивача згідно вказаних накладних.

Однак, 06.03.2014 року позивач подав до господарського суду клопотання про припинення провадження в частині позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач-1 частково здійснив оплату основної заборгованості у розмірі 76 000,00 грн. В підтвердження даної обставини позивач надав копію платіжного доручення № 111 від 13.02.2014 року у сумі 16 000,00 грн. та копію платіжного доручення № 118 від 18.02.2014 року у сумі 60 000,00 грн.

За наведених обставин позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу з відповідача-1 у сумі 76 000,00 грн.

Таким чином основна заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 7 950,26 грн. (83 950,26 грн. - 76 000,00 грн.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 76 000,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із доданого позивачем платіжного доручення № 111 від 13.02.2014 року у сумі 16 000,00 грн. та платіжного доручення № 118 від 18.02.2014 року у сумі 60 000,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр" погасило частину заборгованості у розмірі 76 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду.

За наведеного, провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу у розмірі 76 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи умови договору купівлі-продажу № 9/О від 09.01.2009 року, строк оплати товару, поставленого за наявними в матеріалах справи видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості поставленого товару відповідачі не надали, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 8 950,26 грн. шляхом надання належних доказів не спростували.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 7 950,26 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

За умовами п. 10.2. Договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 пеню за загальний період з 17.12.2013 року по 12.02.2014 року розраховану по кожній видатковій накладній окремо у сумі 2 204,24 грн.

При дослідженні обставин справи суд встановив, що у розрахунку розміру пені позивачем допущені помилки, пов'язані із сумами боргу, а саме невірною є сума боргу вирахувана відповідно до видаткової накладної № 2184/5 у сумі 7 534,80 грн., де часткові оплати відповідача-1 розділяються позивачем на 3 731,35 грн. та 10 312,35 грн., які разом наведеної суми на складають, а також невірною є сума боргу вирахувана відповідно до видаткової накладної № 2200/5 у сумі 6 363,86 грн., де часткові оплати відповідача-1 розділяються позивачем на 6 196,55 грн. та 17 442,53 грн., які разом наведеної суми не складають.

До того ж позивачем допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені, які стосуються кількості днів, взятих за відповідний проміжок часу. Так, при розрахунку пені позивач враховував дні фактичної оплати сум заборгованості згідно видаткових накладних: № 2184/5, № 2200/5, № 2225/1 та часткову оплату за видатковою накладною № 2223/5, проте такі дні не можуть бути включені до періоду нарахування пені з огляду на положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, згідно п. 1.9. якої день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача-1 пені підлягає задоволенню частково за період з 17.12.2013 року по 12.02.2014 року у сумі 1 783,84 грн.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Згідно п. 10.2. Договору за прострочення оплати понад двадцять п'ять днів покупцем додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 штраф за загальний період з 17.12.2013 року по 12.02.2014 року у сумі 12 549,07 грн.

При дослідженні обставин справи суд встановив, що у розрахунку розміру штрафу позивачем допущені помилки, пов'язані із сумами боргу, а саме невірною є сума боргу вирахувана відповідно до видаткової накладної № 2184/5 у сумі 7 534,80 грн., де часткові оплати відповідача-1 розділяються позивачем на 3 731,35 грн. та 10 312,35 грн., які разом наведеної суми на складають, а також невірною є сума боргу вирахувана відповідно до видаткової накладної № 2200/5 у сумі 6 363,86 грн., де часткові оплати відповідача-1 розділяються позивачем на 6 196,55 грн. та 17 442,53 грн., які разом наведеної суми не складають.

На підставі викладеного, вимога про стягнення з відповідача-1 штрафу підлягає задоволенню частково за загальний період з 17.12.2013 року по 12.02.2014 року по кожній видатковій накладній окремо у сумі 10 170,69 грн.

Частиною 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 5.5. Договору у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 (сорок)% річних від суми заборгованості.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 на свою користь проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 782,29 грн.

При перевірці складеного позивачем розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами суд встановив, що даний розрахунок має помилки аналогічні наведеним, тобто ті ж невірні суми боргу по тих же видаткових накладних.

За наведеного, вимога про стягнення з відповідача-1 процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню частково за загальний період з 16.12.2013 року по 06.02.2014 року у сумі 5 488,71 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача-1 підлягає стягненню 25 393,50 грн. (основний борг у розмірі 7 950,26 грн., пеня у розмірі 1 783,84 грн., штраф у розмірі 10 170,69 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5 488,71 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача .

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача-1, а тому з відповідача-1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог (включаючи судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, провадження стосовно стягнення якихприпинено, у розмірі 76 000,00 грн. у розмірі 1 520,00 грн.) у загальному розмірі 2047,87 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 82-85, 115-116, 193, 265 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 76 000,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр" (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 53-А, ідентифікаційний код 32093976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул.Саперно-Слобідська, буд. 8, літера А, офіс 291 ідентифікаційний код 35137937) суму основного боргу у розмірі 7 950,26 грн., пеню у розмірі 1 783,84 грн., штраф у розмірі 10 170,69 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5488,71 грн. та судовий збір у розмірі 2 047,87 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий поліграфічний центр" (65005, м. Одеса, вул.Бабеля, буд. 53-А, ідентифікаційний код 32093976) та Товариства з обмеженою відповідальністю торгового дому "Беріл" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 10Б, ідентифікаційний код 32931083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8 літера А, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937) суму основного боргу в розмірі 1 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 18.04.2014 року.

Суддя О.М. Крижний