Ухвала

від 08.04.2014 по справі 905/8914/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

08.04.2014 Справа № 905/8914/13 Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Сажнева М.В., Демідова П.В. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд 2013" до відповідача третя особаПублічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" Товариство з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" про визнання договору недійсним Представники сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: не з'явився; не з'явився; Тітова С.С. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд 2013" до Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" про визнання договору купівлі-продажу від 28.12.2004 укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" та Приватною виробничою фірмою "Меотида" та зареєстрованим за №4699, недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2013 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Смарагд-2013" прийнята до розгляду суддею Огороднік Д.М. та порушено провадження у справі №905/8914/13, судове засідання призначене на 21.01.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.2013 позивач набув право власності на будівлю автостанції, що розташована за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Октябрьськая (вул. Жовтева),32 шляхом внесення даної будівлі до статутного капіталу Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій". Право власності на вказаний об'єкт зареєстровано в червні 2013 року реєстраційною службою Харцизького міського управління юстиції.

В жовтні 2013 року, позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" позовну заяву про визнання права власності на будівлю автостанції, що розташована за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Октябрьськая (вул. Жовтева),32. Зазначена позовна заява мотивована укладенням 27.01.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" та Приватною виробничою фірмою "Меотида" договору купівлі -продажу №247.

Приватна виробнича фірма "Меотида", в свою чергу, придбало будівлю автостанції, що розташована за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Октябрьськая (вул. Жовтева),32 на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2004 №4699 у Відкритого акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій").

Однак, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 28.12.2004 №4699 є недійсним, оскільки станом на момент його укладення у продавця не було прав власності на нього, у зв'язку з тим, що рішення господарського суду Донецької області, яке зазначено в якості підстав підтверджуючих право власності продавця, по справі №3/566В з урахуванням додаткового рішення, не набрало законної сили.

За таких обставин, відповідач не мав прав власності на будівлю автостанції, що розташована за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вул. Октябрьськая (вул. Жовтева),32 та не мав право розпоряджатись нею.

21.01.2014 представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, подали клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволені. Через канцелярію суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" про його залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 21.01.2014 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладений на 03.02.2014, позивача зобов'язано надати суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви (для огляду).

03.02.2014 представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 21.01.2014 не виконали, причин неявки суду не повідомили. Представник третьої особи у судове засідання з'явився, подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 03.02.2014 до участі у справі залучено Приватну виробничу фірму "Меотида" в якості відповідача 2. Розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладений на 18.02.2014, позивача зобов'язано надати суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви (для огляду) та надіслати на адресу відповідача-2 копію позовної заяви з додатками.

04.02.2014 через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про відмову від позову, яка підписана представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 Однак до вказаної заяви копії довіреності на представника не додано.

18.02.2014 представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду, подав клопотання про відмову від заяви про відмову від позову подану 04.02.2014. Клопотання мотивовано скасуванням довіреності на представництво ОСОБА_3 інтересів позивача, на підтвердження чого надано копія повідомлення від 03.02.2014. Вказане клопотання підписано директором позивача Самойловою Н.Г. та скріплено печаткою підприємства.

Представник відповідача-1 у судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає у повному обсязі. Подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи у судове засідання з'явився, подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого 05.07.2006 року внесено запис про припинення юридичної особи - Приватної виробничої фірми "Меотида".

За таких обставин, ухвалою суду від 18.02.2014 провадження у справі по відношенню до відповідача 2, Приватної виробничої фірми "Меотида" припинено; розгляд справи продовжений на 15 днів до 04.03.2014; судове засідання відкладено на 03.03.2014.

В судове засідання призначене на 03.03.2014 з'явились представники позивача, повноваження представника були перевірені судом, відповідача та третьої особи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 03.03.2014 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Огороднік Д.М., суддів Сажнева М.В., Демідова П.В.

Ухвалою суду від 03.03.22014 справу №905/8914/13 прийнято до свого провадження. Судове засідання призначити на 24.03.2014.

24.03.2014 на адресу суду надійшло клопотання позивача про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України; та документи для залучення до матеріалів справи від третьої особи.

В судове засідання призначене на 24.03.2014 учасники процесу явку своїх представників не забезпечили, вимог суду не виконали.

Розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладений на 09.04.2014.

Незважаючи на вимоги суду, представники позивача та відповідача 09.04.2014 у судове засідання не з'явились, та без поважних причин в черговий раз (вшосте) витребуваних господарським судом не надали.

Представник третьої особи в судове засідання призначене на 09.04.2014 з'явився, проти задоволення клопотання позивача про залишення позову без розгляду заперечував та вказував на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті.

Окрім того, в матеріалах справи мітиться письмове заперечення третьої особи проти задоволення позову. В письмових запереченнях третя особа посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарагд-2013" є неналежним позивачем по справі, оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2013 року по справі №905/7225/13 визнано відсутнім у ТОВ "Смарагд-2013" право власності на будівлю автостанції, що є предметом спірного договору. Разом з тим, як зазначено в поясненнях, при здійсненні реєстрації права власності за ТОВ "Смарагд-2013" на спірну будівлю, державним реєстратором порушені норми чинного законодавства, оскільки в матеріалах реєстраційної справи №88796714 відсутнє рішення про внесення спірної будівлі до статутного капіталу ТОВ "Смарагд-2013". Також, за переконанням третьої особи, Відкрите акціонерне товариство "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" набуло право власності на спірну будівлю в результаті приватизації, процес якої був завершений ще у 1998 році, у зв'язку з чим відповідач правомірно діяв як продавець укладаючи спірний договір. Свідоцтво видане 13.12.2005 року та державна реєстрація права власності за Відкритим акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" проведена у 2005 році були незаконними, що підтверджується поясненнями директора КП БТІ м. Харцизька, які були надані в процесі розгляду справи №905/7225/13.

До матеріалів справи надана копія постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2014 по справі №905/7225/13.

За переконанням третьої особи факти встановлені судовими рішенням в межах справи №905/7225/13 є достатніми для вирішення даного спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За змістом п.2.3, 3.9.3 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, може тягнути за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України. У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

У п.4.9 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" викладено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Наразі, поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, незалежних від позивача обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, в тому числі, залишити позов без розгляду.

Ухвалами господарського суду від 18.12.2013, 21.01.2014, 03.02.2014, 18.02.2014, 03.03.2014, 24.03.2014, суд зобов'язав позивача надати, в тому числі, оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви (для огляду); належні докази на підтвердження позовних вимог; у разі неможливості надати оригінали документів надати письмові пояснення щодо джерела з якого здійснені копії документів доданих до позовної заяви; надати письмові пояснення щодо надання копій документів до матеріалів справи зроблених з іншої господарської справи №3/566в та належні докази щодо здійснення саме позивачем цих копій та правомірність засвідчення копії відповідності їх оригіналу; належні докази виконання сторонами спірного договору; належні докази порушення/оспорення відповідачем прав та інтересів позивача у зв'язку з укладенням спірного договору; належні докази здійснення державної реєстрації спірного договору; належні докази звернення відповідача до позивача з вимогою повернути будівлю автовокзалу; письмове нормативне обґрунтування звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсності договору, стороною якого позивач не являється. Явку представників сторін також було визнано обов'язковою.

Суд зазначає, що надсилання процесуальних документів по справі здійснювалось на адресу позивача, що зазначена у позовній заяві, яка повністю відповідає адресі, що міститься у наявних в матеріалах справи документах, зокрема, у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АБ №922347.

Про фактичне отримання ухвал господарського суду Донецької області свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 21.03.2013, 30.01.2014, 13.02.2014, відповідно, а також надані позивачем документи до справи: клопотання про відкладення розгляду від 20.01.2014, клопотання про фіксацію судового засідання від 21.01.2014, заява про відмову від позову від 04.02.2014, відмова від заяви про відмову від позову від 18.02.2014, клопотання про залишення позову без розгляду від 24.03.2014.

Станом на 09.04.2014 позивач вказаних в ухвалах суду дій щодо надання витребуваних судом доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, не виконав. Наразі, судом враховано, що позивачем не зазначено причин невиконання вимог суду в частині надання витребуваних судом документів, не представлено доказів відносно виникнення труднощів в наданні певного доказу, не заявлено відповідного клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судом не встановлено поважних причин невиконання вимог суду, викладених в ухвалах від 18.12.2013, 21.01.2014, 03.02.2014, 18.02.2014, 03.03.2014, 24.03.2014.

Виходячи з того, що під час вирішення спорів про визнання угод недійними, судом має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 09.11.2009 №9 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Наразі, судом відмічається, що представлені позивачем до матеріалів справи документи є суперечливими та не відповідають змісту позовних вимог, а також їх обґрунтуванню, що викладене у позовній заяві, а саме копії: договору купівлі продажу будівлі (споруди) від 28.12.2004, договору купівлі продажу будівлі (споруди) від 27.01.2005, рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради №808 від 07.12.2005, рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради №750 від 04.10.2006, фотокопій матеріалів справи 3/566В, свідоцтва про право власності ТОВ "Смарагд 2013" на будівлю автостанції.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З аналізу вказаних норм слідує, що встановлення фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення учасників процесу, чинним законодавством пов'язано, у тому числі з принципом належності та допустимості доказів.

Разом з тим, відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Як вже зазначено судом вище, позивачем до матеріалів справи надано копії, які засвідчені директором позивача та скріплені печаткою позивача договору купівлі продажу будівлі (споруди) від 28.12.2004 №4699, договору купівлі продажу будівлі (споруди) від 27.01.2005 №247, стороною в яких позивач не є, що виключає наявність у позивача оригіналів вказаних договорів. Судом зобов'язано позивача надати суду пояснення щодо джерела, з якого здійснені копії вказаних договорів або надати суду оригінали документів. Позивачем вимоги суду не виконані, оригінали документів та письмових пояснень не надано, клопотання про витребування вказаних документів від інших підприємств, установ також не подано. Слід зазначити, що ані відповідачем ані третьою особою оригінали договорів також не надавались.

Позивачем до матеріали справи надано копії документів, що згідно з його поясненнями, зроблені з матеріалів господарської справи №3/566в. Позивач не був ані стороною ані учасником процесу у справі №3/566в, доказів правомірності зроблення ним копій документів з матеріалів господарської справи №3/566в, позивачем не надано, також не надано належних доказів того, що копії цих документів зроблені саме з матеріалів справи №3/566в. Клопотання від позивача про витребування вказаних документів від інших підприємств, установ також не подавалось. Слід зазначити, що ані відповідачем ані третьою особою доказів на підтвердження правомірності, повноти, законності копій документів зі справи №3/566в, також не надавались.

З огляду на викладене, судом не приймаються вказані докази як письмові докази, оскільки оригінали документів позивачем не надано, пояснень щодо джерела, з якого позивач отримав копії документів не надано, доказів на підтвердження відповідності копій вказаних документів їхнім оригіналам не надано. В порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від позивача не надходило.

За таких обставин, спір не може бути вирішений на підставі документів, наявність, законність, відповідність оригіналу, яких не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до предмету спору, визнається недійсним договір купівлі-продажу будівлі автостанції укладений 28.012.2004, який нотаріально посвідчений, про що внесений запис за реєстраційним номером 4699. Оскільки предметом договору є нерухоме майно, то до форми його укладення ставляться спеціальні вимоги, як то: письмова форма правочину, нотаріальне посвідчення правочину та здійснення його державної реєстрації (ст. ст. 208, 209, 210 Цивільного кодексу України). В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації спірного правочину, позивачем на вимогу суду таких документів не надано, клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, не заявлено.

Для правильного, повного та всебічного розгляду спору про визнання недійсним правочину купівлі-продажу нерухомості небхідним є встановлення факту виконання оспорюваного правочину його сторонами, зокрема акт приймання -передачі приміщення, докази на підтвердження сплати купівельної ціни предмету договору. В матеріалах справи відсутні вказані докази, позивачем на вимогу суду таких документів не надано, клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, не заявлено. Судом враховані пояснення відповідача стосовно того, що обслуговування спірної будівлі автостанції здійснює відповідач, на підтвердження чого ним надані копії: листу від Харцизького управління по газопостачанню та газифікації №15/02-1631 від 24.10.2013, лист ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" №198/1 від 28.10.2013, лист Харицького комунального підприємства "Горловводоканал" №06/1001 від 28.10.2013, договір оренди землі. Разом з тим, вказані документи жодним чином не підтверджуються виконання між сторонами спірного договору. Позивачем жодних пояснень з цього приводу не надано.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 Цивільного кодексу України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та ін.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Позивачем до позовної заяви додано копії: свідоцтва про право власності №5218128 від 21.06.2013 на будівлі автостанції за адресою: м. Харцизьк, вул. Октябрськая, 32 загальною площею 485,1 кв.м. на право приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарагд-2013" та витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.06.2013 на підтвердження реєстрації права власності позивача на будівлі автостанції за адресою: м. Харцизьк, вул.. Октябрськая, 32 загальною площею 485,1 кв.м.

Як вбачається зі змісту копії спірного договору від 28.12.2004, предметом останнього є будівля автостанції, що знаходиться на земельній ділянці Харцизької міської ради і позначена на плані літерою А, розташована за адресою: м. Харцизьк, вул. Октябрська (Жовтнева), б/н, загальною площею 486,10 кв.м.

Позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження надання будівлі автостанції, яка була предметом спірного договору номеру №32, на підтвердження зміни загальної площі будівлі, що унеможливлює встановлення судом факту того, що саме будівля, що була предметом спірного договору є тією будівлею, на право власності якої позивачу видано свідоцтво власності №5218128 від 21.06.2013.

Окрім того, позивачем не надано доказів наявності у нього прав власника на будівлю автостанції станом на 17.12.2013 (день подачі позову).

Судом враховані посилання третьою особою на судові рішення по справі №905/7225/13 та з'ясовано наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Харцизького міського управління юстиції Донецької області, Виконавчого комітету Харцизької міської ради, Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013" (четвертий відповідач) про:

визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - будівлю автостанції, визнання відсутнім права власності на вказане нерухоме майно у відповідача 3 та у відповідача 4,

визнання недійсним правочину щодо відчуження будівлі автостанції шляхом передачі відповідачем 3 як внеску до статутного капіталу відповідачу 4,

визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області про реєстрацію права власності на будівлю автостанції,

зобов'язання відповідача 1 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності відповідача 4 на вказане нерухоме майно та зобов'язання зареєструвати право власності за позивачем,

витребувати у відповідача 4 на користь позивача вказаного нерухомого майна шляхом зобов'язання відповідача 4 звільнити приміщення будівлі автостанції, забезпечення позивачу вільного доступу до приміщень будівлі автостанції та передання будівлі автостанції в натурі позивачу.

13.12.2013 господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі №905/7225/13, повний текст якого складено та підписано 18.12.2013 про задоволення позову у повному обсязі. Зазначеним рішенням визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу", м. Донецьк, право власності на нерухоме майно - будівлю автостанції за адресою: Донецька область, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32. Визнано відсутнім право власності на нерухоме майно - будівлю автостанції за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013", м. Макіївка, та у Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", м. Донецьк. Визнано недійсним правочин щодо відчуження будівлі автостанції за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 шляхом передачі Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" (код ЄДРПОУ 03113785) як внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013" (код ЄДРПОУ 38659931). Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції Донецької області про реєстрацію права власності на будівлю автостанції за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 за Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013" (код ЄДРПОУ 38659931). Зобов'язано Харцизьке міське управління юстиції Донецької області, м. Харцизьк, внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013" (код ЄДРПОУ 38659931) на нерухоме майно - будівлю автостанції за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32. Зобов'язано Харцизьке міське управління юстиції Донецької області, м. Харцизьк, зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу", м. Донецьк, на будівлю автостанції за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013", м. Макіївка, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" м. Донецьк, нерухоме майно - будівлю автостанції за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД-2013" (86128, Донецька область, м. Макіївка, вул. Автотранспортна, буд. 1, код ЄДРПОУ 38659931) звільнити приміщення будівлі автостанції, забезпечити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу", м. Донецьк, вільний доступ до приміщень будівлі автостанції та передати будівлю автостанції у натурі Товариству з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу", м. Донецьк.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" м. Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" м. Донецьк, 19754грн. 46коп. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви та 1 720грн. витрат з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.02.2014 по справі №905/7225/13 рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2013 по справі №905/7225/13 - скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутнім права власності на нерухоме майно- будівлю автостанції, за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 у Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" м.Донецьк та у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД -2013" м. Макіївка; відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу", м.Донецьк в частині визнання відсутнім права власності на нерухоме майно - будівлю автостанції, за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, вулиця Октябрьская (вулиця Жовтева), буд. 32 у Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" м. Донецьк та у Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРАГД -2013" м. Макіївка; в решті рішення по справі залишено без змін.

Разом з тим, судом відмічається, що зі змісту судових рішень по справі №905/7225/13 не вбачається встановлення фактичних обставин щодо укладення спірного договору купівлі - продажу від 28.12.2004 № 4699.

З урахуванням вищевикладеного, надані третьою особою до матеріалів справи копії: дублікату договору купівлі-продажу будівлі від 27.01.2005 №247, наказу від 25.03.1997 №675, наказу від 01.12.1998 №2509, додатку до нього та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.12.2005 , не є достатніми для вирішення спору по суті.

Окрім того, матеріали справи не містять посилань на фактичне порушення прав позивача з боку відповідача внаслідок укладення спірної угоди та доказів на підтвердження фактів порушення права.

Таким чином, наведені та надані позивачем в обґрунтування позовних вимог документи виключають можливість повного та всебічного з'ясування всіх обставин розглядуваної справи та прийняття рішення по суті спору.

За висновками суду, подальший розгляд справи неможливий, внаслідок того, що невиконання позивачем вимог суду, перелічених у відповідних процесуальних документах, перешкоджає всебічному та повному розгляду справи та унеможливлює вирішення спору по суті з огляду на те, що наявні у справі документи є недостатніми для прийняття об'єктивного, мотивованого судового рішення.

Наявні матеріали справи не дають змогу вирішити спір по суті.

Судом також відмічається те, що одним з принципів здійснення судочинства в Україні зазначено принцип диспозитивності, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням юридичних осіб, поданим відповідно до вимог чинного законодавства, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд не вправі обмежити право позивача на подання заяви про залишення його позову без розгляду, якщо це не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Розглядаючи клопотання позивача про залишення позову без розгляду, дослідивши наявні матеріали справи, судом не встановлено обставин, яким б суперечили законодавству та порушували чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. У разі залишення позову без розгляду.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги невиконання позивачем без поважних причин вимог суду щодо надання витребуваних судом матеріалів, клопотання позивача про залишення позову без розгляду, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд 2013" підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що клопотання позивача про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для вчинення такої процесуальної дії, оскільки приписи діючого господарського процесуального законодавства не передбачають можливості залишення позову без розгляду за клопотанням учасників судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст.4-3, 33, 49, п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарагд 2013" до Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" про визнання договору купівлі-продажу від 28.12.2004 укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" та Приватною виробничою фірмою "Меотида" та зареєстрованим за №4699 недійсним, залишити без розгляду.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя М.В. Сажнева

Суддя П.В. Демідова