Рішення

від 16.04.2014 по справі 922/639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р.Справа № 922/639/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Завод продтоварів "Анжей", п.Георгіївка Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м.Харків про стягнення 63442,38 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2014 року позивач, приватне підприємство "Завод продтоварів "Анжей", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 63442,38 гривень, у тому числі, 62055,07 гривень суми основної заборгованості та 1387,31 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору про переведення боргу №435/13, укладеного 01 березня 2013 року між позивачем, відповідачем та іноземним підприємством "Калісто" (первісним боржником). Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 16 квітня 2014 року.

14 квітня 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№12545), в якому просив суд розглядати справу без його участі. Судом було досліджено надане клопотання та прийнято до розгляду.

Сторони у відкрите судове засідання 16 квітня 2014 року своїх представників не направили. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представників сторін, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

01 серпня 2008 року між приватним підприємством "Завод продтоварів "Анжей" (позивачем) та іноземним підприємством "Калісто" (первісним боржником) було укладено договір поставки №470/09/09. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (позивач) зобов'язався в порядку цього договору поставляти і передавати у власність покупцю (боржнику) визначений відповідним договором товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати за нього оплату.

Покупець повинен був здійснювати оплату товару на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів з моменту поставки товару (п.5.4 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив на адресу боржника неоплачений товар, загальною вартістю 62055,07 гривень, що підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків від 01 березня 2013 року (а.с.17).

01 березня 2013 року між приватним підприємством "Завод продтоварів "Анжей" (позивач, кредитор), іноземним підприємством "Калісто" (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (відповідач) було укладено договір про переведення боргу №435/13. Даний договір було підписано повноважними представниками з усіх сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов вищевказаного договору про переведення боргу, первісний боржник переводить, а новий боржник (відповідач) приймає грошовий борг у розмірі 62055,07 гривень, що виник на підставі договору поставки №470/09/09 від 01 серпня 2008 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (позивачем).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання умов договору про переведення боргу №435/13, мав розрахуватися з позивачем у строк до 01 травня 2013 року, однак відповідні договірні зобов'язання не виконав у повному обсязі.

Отже, суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за договором поставки №470/09/09 від 01 серпня 2008 року належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за договором переведення боргу №435/13 не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 62055,07 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 62055,07 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1387,31 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (61052, м.Харків, вул.Малиновського, буд.3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь приватного підприємства "Завод продтоварів "Анжей" (92023, Луганська область, с.Георгіївка, вул.Леніна, 6, код ЄДРПОУ 30760798) 62055,07 гривень заборгованості, 1387,31 гривень суми 3% річних та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/639/14