Ухвала

від 03.04.2014 по справі 104/504/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/50371/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_5 звернулась з позовом до Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим "Про погодження технічної документації із землеустрою та передачу їх у приватну власність під будівництво житлового будинку" в„– 89-3 від 24 жовтня 2008 року.

Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року скасовано постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях позивач просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 жовтня 2011 року, реєстровий № 3-2253, позивач успадкувала земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_3 загальна площа котрої складає 0,25 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Ділянка належала ОСОБА_6 на підставі держаного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 081978, виданого 17 квітня 2003 року, на підставі рішення 3-ої сесії 24 скликання Зеленогірської сільської Ради від 07 серпня 2002 року № 45, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 12, кадастровий номер земельної ділянки 0120782500:06:001:0003.

Рішенням Зеленогірської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим "Про погодження технічної документації із землеустрою та передачу їх у приватну власність під будівництво житлового будинку" в„– 89-3 від 24 жовтня 2008 року погоджено документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, яка розташована у АДРЕСА_2, загальна площа котрої складає 0,1601 га.

Право власності на цю земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 499284 від 1 грудня 2010 року, кадастровий номер 0120782500:06:001:0045.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що належна третій особі земельна ділянка частково накладається на успадковану позивачем земельну ділянку. Позивач зазначає, що наслідком таких обставин стало прийняте відповідачем рішення в„– 89-3 від 24 жовтня 2008 року про передачу спірної частини земельної ділянки без врахування того факту, що на той момент вона знаходилася у реєстрі книзі записів реєстрації державних актів за іншим власником.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довела, в чому полягає порушення земельного законодавства, а також ті обставини, що частина земельної ділянки, яка передана у власність третьої особи, належить саме їй.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. При цьому зазначив, що факт накладення земельних ділянок підтверджується листом відділу Держземагенства у Білогірському районі АР Крим № 1267/01-18 від 27 червня 20213 року та графічними матеріалами.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною третьою статті 83 КАС України на суд покладено обов'язок, зокрема, з оцінки достатності наявних у справі доказів, а статтею 71 КАС України надано право збирати докази з власної ініціативи.

Між тим, суд першої інстанції на такі приписи норм права уваги не звернув та прийняв рішення без повного дослідження доказів на підтвердження обставин справи.

Апеляційний суд у своєму рішенні послався на лист відділу Держземагенства у Білогірському районі АР Крим № 1267/01-18 від 27 червня 20213 року та графічні матеріали. При тому, що ці докази суперечать наявним в матеріалах справи висновку відділу Держземагенства у Білогірському районі АР Крим № 408/05-28 від 29 грудня 2009 року та акту погодження меж земельної ділянки, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення судами об'єктивної оцінки діям відповідача та прийняття законного рішення у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ці докази є недостатніми для прийняття законного рішення у справі.

Відтак, всупереч наведеним вище нормам права, розглядаючи дану справу, суди обох інстанцій фактично усунулись від належного виконання своїх повноважень щодо збирання доказів та, як наслідок, дали оцінку діям відповідача без перевірки обставин, що мають значення для справи, чим порушили норми процесуального права та зробили передчасні висновки.

Враховуючи, що зазначені порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, відповідно до статті 227 КАС України.

Керуючись статтями 220 , 222 , 223 , 227, 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 , 238 , 239-1 КАС України .

Судді: