Рішення

від 10.04.2014 по справі 708/299/14-ц

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/299/14-ц

Номер провадження № 2/708/113/14

Р і ш е н н я

Іменем України

10 квітня 2014 року.

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі - Жошкіній І.В.,

з участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Іванівської сільської ради про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що ОСОБА_5 був власником земельної ділянки площею 3,07 га, розташованої в межах Іванівської сільської ради Чигиринського району, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 084718.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер і після його смерті відкрилася спадщина на вище вказану земельну ділянку.

На день смерті ОСОБА_5 разом з ним були зареєстровані та проживали син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вони, будучи неповнолітніми, вважаються такими, що прийняли спадщину після померлого батька.

Однак, звернувшись до державного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку на підставі недоведеності батьківства між батьком та дітьми, так як в їх свідоцтві про народження батьком значиться «ОСОБА_5», а не «ОСОБА_5».

А тому просить встановити факт визнання батьківства ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року, стосовно її сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_4, а також визнати за кожним з них право власності на 1/2 частину вище вказаної земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні позивачка як законний представник неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 підтримала свої позовні вимоги та прохала їх задовольнити, пояснивши суду, що вона проживала з ОСОБА_5 в незареєстрованому шлюбі 12 років, під час якого у них народилося двоє дітей.

Вони спільно вели господарство, ОСОБА_5 піклувався про дітей, приймав участь у їхньому вихованні та матеріальному забезпеченні.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року він помер і після його смерті залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки.

Коли вона звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав, то нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що прізвище померлого та прізвище батька дітей, записане в свідоцтвах про народження, відрізняються.

У зв'язку з цим просить встановити факт визнання ОСОБА_5 батьківства відносно їх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 та визнати за кожним з них право власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування.

Представник позивачки ОСОБА_2 також підтримав позов та прохав його задовольнити, пояснивши суду, що в свідоцтві про народження по-батькові неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 записано як «ОСОБА_4» та «ОСОБА_4» відповідно, що є підтвердженням батьківства ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 залишилася земельна ділянка, яка належала йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім дітей померлого, інші спадкоємці відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіславши до суду листа про розгляд справи без участі представника сільської ради та про визнання позову.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що є рідним дядьком позивачки та хрещеним батьком її сина. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали в цивільному шлюбі, від якого в них народилося двоє дітей.

ОСОБА_5 від батьківства не відмовлявся, займався вихованням дітей та визнавав, що це його діти.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що померлий ОСОБА_5 доводиться їй племінником, з позивачкою він проживав однією сім'ю з 1997 року і по день його смерті. У них народилося двоє спільних дітей, від яких померлий не відмовлявся та ніколи не заперечував свого батьківства, виховував та піклувався про них.

Вислухавши позивачку як законного представника неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4, представника позивачки, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5.

Від сумісного проживання у них народилися діти: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_1 та НОМЕР_2, де батьком дітей записаний - ОСОБА_5, матір'ю - ОСОБА_1.

Оскільки юридично шлюб між ними не був зареєстрований, то запис про батька дітей вчинено за прізвищем матері, а їх ім'я та по-батькові записані за її вказівкою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер (свідоцтво про смерть НОМЕР_3) і після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,07 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану в межах Іванівської сільської ради Чигиринського району.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 084718, що також підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 581/03-01 від 06.03.2014 року.

Як встановлено судом, оформити спадкові права ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не вбачається можливим, так як в їхніх свідоцтвах про народження батько записаний як «ОСОБА_5», а не як «ОСОБА_5».

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України.

З огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 1998 та 2001 року народження, при вирішенні спору суд застосовує норми діючого на той час Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Ст. 53 КпШС України визначено, що підставою для встановлення факту батьківства може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи (довідка № 46/02-09 від 17.02.2014 року, видана Іванівською сільською радою), що ОСОБА_1 як співмешканка, а також діти ОСОБА_4 та ОСОБА_4 були зареєстровані та постійно проживали разом з померлим ОСОБА_5 до дня його смерті.

Також факт визнання батьківства ОСОБА_5 щодо неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 підтверджується показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, наданою позивачкою фотографією, з якою вони були ознайомлені в судовому засіданні та вказали, що на ній зображені батько ОСОБА_5 та його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з чого слідує, що померлий проживав разом з ОСОБА_1, вони спільно вели господарство, а також він визнавав своїх дітей та вважав себе їхнім батьком, приймав участь у їхньому вихованні та утриманні.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно до відомостей, наданих Чигиринською державною нотаріальною конторою № 251/01-16 від 17.03.2014 року, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, із заявами про відмову від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 не зверталися, спадкові справи не відкривалися.

Тому в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України неповнолітні діти спадкодавця вважаються такими, що прийняли спадщину та відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом на майно ОСОБА_5 як син та дочка померлого.

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, вважає можливим встановити факт визнання батьківства ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року, стосовно дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_4, та визнати за кожним з них право власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 328, 1261, ч.4 ст. 1268 ЦК України, ст.53 КпШС України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст., ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт визнання ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року, батьківства щодо сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,07 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0390, розташованої в межах Іванівської сільської ради Чигиринського району та належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 084718, в порядку спадкування за законом, без зміни її цільового призначення.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 3,07 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0390, розташованої в межах Іванівської сільської ради Чигиринського району та належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 084718, в порядку спадкування за законом, без зміни її цільового призначення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча