Постанова

від 17.04.2014 по справі 826/1090/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року 10:35 № 826/1090/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж Україна» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 січня 2014 року №0000182203 та №0000192203, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж Україна» (далі по тексту - позивач або ТОВ «Арт-Візаж Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 січня 2014 року №0000182203 та №0000192203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 20 березня 2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

Суд у судовому засіданні 20 березня 2014 року за згодою сторін на підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 25 березня 2014 року через канцелярію суду представником подано додаткові документи на обґрунтування викладених у адміністративному позові обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 20 по 24 грудня 2013 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.11. пункту 78.1. статті 78, пунктів 79.1., 79.2. статті 79 та пункту 82.2. статті 82 Податкового кодексу України, постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Рудюка О.С. від 21 жовтня 2013 року, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110070000023, та наказу №1033 від 19 грудня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арт-Візаж Україна» (код ЄДРПОУ 32424428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643), Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Український «Правочин» (код ЄДРПОУ 36346972), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складений акт від 27 грудня 2013 року № 399/26-57-22-03-07/32424428 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки використано інформацію, що міститься у базах даних АІС «Податковий блок», цивільно-правові договори, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, постанову слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві майора податкової міліції Рудюка О.С. від 21 жовтня 2013 року, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110070000023 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Арт-Візаж Україна» (код ЄДРПОУ 32424428) по взаємовідносинах із ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643), ТОВ «Перший Український «Правочин» (код ЄДРПОУ 36346972), ФОП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1), протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 30 травня 2012 року, ОСОБА_2 від 07 листопада 2012 року та ОСОБА_4 від 05 серпня 2013 року, акти перевірок ТОВ «Мон Шері».

Так, за результатами перевірок ТОВ «Мон Шері» податковими органами встановлено відсутність у суб'єкта господарювання основних фондів, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, в ході проведення перевірок не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг у підприємств - постачальників за період з березня по липень 2011 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, що на думку податкового органу свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі вищевикладеного, та з урахуванням інформації, отриманої в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні №32012110070000023, розпочатому за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, , перевіряючий прийшов до висновку, що надані ТОВ «Арт-Візаж Україна» до перевірки первинні документи не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між юридичними особами щодо взаємовідносин з якими проведено перевірку, а тому перевіркою не підтверджується реальність проведення таких операцій та встановлено їх документування і відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, а отже, правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Мон Шер», ТОВ «Перший Український «Правочин» на користь товариства, що перевірялось, так само як і віднесення сплачених названим підприємствам та ФОП ОСОБА_2 сум до складу валових витрат, не має.

За результатами проведеної перевірки працівником відповідача встановлено порушення товариством вимог пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5, підпункту 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.228. пункту 14.1. статті 14, пунктів 138.1., 138.2. статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 210815,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 63663,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 105732,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 147141,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 147152,00 грн. та пункту 44.1. статті 44, пункту 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.6. та 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 174998,00 грн. у тому числі за січень 2011 року на суму 44112,00 грн., за березень 2011 року на суму 23489,00 грн., квітень 2011 року - 45227,00 грн., за травень 2011 року - 26729,00 грн., за червень 2011 року - 14282,00 грн., за липень 2011 року - 21621,00 грн., за листопад 2011 року - 6145,00 грн. та за грудень 2011 року - 9,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 27 грудня 2013 року за № 399/26-57-22-03-07/32424428, згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та відповідно до пункту 7 підрозділу 1- розділу ХХ, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.1. статті 44, пункту 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.6. та 201.10. статті 201 Податкового кодексу України ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 11 січня 2014 року винесла податкове повідомлення - рішення №0000192203, яким збільшила ТОВ «Арт-Візаж України» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 190214,00 грн., в тому числі 174998,00 грн. - основний платіж, 15216,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, відповідно до пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 123.1. статті 123 за порушення пункту 5.1., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5, підпункту 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.228. пункту 14.1. статті 14, пунктів 138.1., 138.2. статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Арт-Візаж Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 210816,00 грн., в тому числі 210815,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, ТОВ «Арт-Візаж Україна» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що реальність здійснення господарських операцій з купівлі - продажу товарів підтверджується подальшою реалізацією придбаних товарів на користь інших суб'єктів господарювання. Крім того, контрагенти позивача на момент укладення та виконання договорів були зареєстровані у встановленому законодавством України порядку та мали статус платників податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки позивача є правомірними та сформованими з урахуванням встановлення за результатами перевірки контрагентів позивача фактів декларування обсягів реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто такі підприємства є вигодотранспортуючими суб'єктами господарювання та здійснювали діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні відносини між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд» мали місце у період 2011 - 2012 років.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основними нормативно-правовими актами, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 28.12.1994 року №334/94-ВР) та Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень пункту 3.1. статті 3 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, який у відповідній частині набрав чинності з 1 квітня 2011 року, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696, який набрав чинності 10 січня 2011 року та був чинний до 16 грудня 2011 року (далі - Порядок №969) та пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та є чинним на момент розгляду справи судом (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку №969 та пунктом 5 Порядку №1379 встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункти 6.2. названих Порядків).

Одночасно, відповідно до положень пунктів 6.3 Порядку №969 та Порядку №1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону, первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому, у вищезгаданому листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 04 січня 2011 року між позивачем (покупцем) та ТОВ «Мон Шері» (постачальником) укладено договір постачання б/н, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до розділу 2 договору, постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення.

Згідно з пунктом 2.7. договору, постачальник зобов'язується надати разом з товаром наступні документи:

- товарну накладну;

- податкову накладну;

- у разі повернення товару - корегувальну накладну:

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару;

- технічний паспорт (на побутові товари);

- на товари, які підлягають сертифікації, належним чином оформлений сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним. Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації (прайс-листах) та підтвердженими у накладних (пункти 6.1. та 6.2).

На підтвердження факту поставки придбаного позивачем товару, останній надав до суду копії наступних документів:

- видаткових накладних, виписані ТОВ «Мон Шері» (том 2 а.с. 155-248);

- видаткових накладних, виписаних ТОВ «Арт-Візаж України» у період з січня по липень 2012 року щодо реалізації товарів таким суб'єкта господарювання, як ТОВ «ДЦ Україна», ТОВ «Рестрансервіс», ТОВ «Руш» та ТОВ «Суматра-ЛТД»; (том 3 а.с. 3-228, том 4 а.с. 2 а.с. 2-235, том 5 а.с. 2-258, том 6 а.с. 2-243, том 7 а.с. 3-237, том 8 а.с. 2-214, том 9 а.с. 2-267, том 11 а.с. 2-16);

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за період липень 2011 року - січень 2012 року (том 1 а.с. 51-250, том 2 а.с. 1-94 том 10 а.с. 2-333);

- податкових накладних, виписаних ТОВ «Мон Шері» (том 2 а.с. 107-173, том 11 а.с. 176-204);

- замовлень, направлених позивачем ТОВ «Мон Шері» за період з 27 грудня 2010 року по 28 вересня 2011 року (том 11 а.с. 124-152);

- виписки з банку на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів за отримані від ТОВ «Мон Шері» товари (том 11 а.с.).

Додатково на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії наступних документів:

- актів прийому - передачі рекламних буклетів для розповсюдження серед користувачів косметики (том 11 а.с. 154-157);

- висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07 лютого 2011 року №05.03.02-03/12682 з додатком та від 03 січня 2011 року №05.03.02-03/12120 з додатком (том 11 а.с. 158/-161);

- видаткових накладних, виписаних ТОВ «Арт-Візаж України» у період з листопада 2011 року по січень 2012 року щодо реалізації товарів таким суб'єкта господарювання, як ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ВКФ «Елта» та довіреності №ЭЛ-01253/1 від 25 січня 2012 року (том 11 а.с. 162-169).

Також, 09 лютого 2011 року між позивачем (покупцем) та СПД ОСОБА_2 (постачальником) було укладено договір надання послуг.

Відповідно до розділу 1 названого договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе надання послуг з кур'єрської доставки косметики та торгового обладнання замовника у напрямки, киї вкаже замовник. За надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, згідно діючих у виконавця тарифів. До вартості послуг додається додаткова плата у розмірі 0,5% від оголошеної вартості вантажу. Тарифи можуть змінюватись при зміні цін на паливно-мастильні матеріали, газ, електроенергію та при інфляції, про що письмово інформується замовник.

Згідно з пунктом 4.1. договору, надання послуг замовник сплачує виконавцю за надані послуги винагороду у розмірі вказаному в акті виконаних робіт чи рахунку - фактурі за кожен місяць. Оплата проводиться протягом 90 днів з дня підписання акту.

На підтвердження факту отримання позивачем послуг по перевезенню СПД ОСОБА_2, ТОВ «Арт-Візаж Україна» надало до суду копії наступних документів:

- актів надання послуг №7 від 14 квітня 2011 року, №9 від 29 квітня 2011 року та №АВУ-05-1 від 31 травня 2011 року (том 2 а.с. 252-254);

- податкових накладних (том 2 а.с. 175-177);

- маршрутних листів (том 11 а.с. 173-175);

- виписки з банку на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів за отримані від СПД ОСОБА_2 послуги (том 11 а.с. 28).

Крім того, 01 жовтня 2011 року позивачем від ТОВ «Перший Український «Правочин» було отримано товар на загальну суму 53,20 грн.

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції позивачем надано суду копії наступних документів:

- видаткової накладну №79 від 01 жовтня 2011 року (том 2 а.с. 255);

- рахунку на оплату №86 від 01 жовтня 2011 року (том 11 а.с. 35);

- податкової накладної №92 від 01 жовтня 2011 року (том 2 а.с. 174);

- виписки з банку на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів за отриманий від ТОВ «Перший Український «Правочин» товар (том 11 а.с. ).

Згідно письмових пояснень позивача, наведені вище документи підтверджують використання придбаних ним у ТОВ «Мон Шері» товарів у своїй господарській діяльності шляхом продажу іншим суб'єктам господарювання.

Однак, суд критично ставиться до такого твердження позивача з огляду на наступне.

Так, позивачем ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи в суді не було надано належним чином завіреної копії специфікації (прайс-листа), в яких би було зазначено вартість товару.

Також, позивачем не надано документи, визначені в пункту 2.7. названого договору. Надані ТОВ «Арт-Візаж Україна» копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07 лютого 2011 року №05.03.02-03/12682 з додатком та від 03 січня 2011 року №05.03.02-03/12120 з додатком не підтверджують проведення сертифікації всієї придбаної продукції.

Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем замовлення на поставку продукції, вперше оформлені 27 грудня 2010 року, у той час як сам договір було підписано лише 04 січня 2011 року.

До посилань позивача на проведення реалізації придбаної ним у ТОВ «Мон Шері» продукції третім особам на підтвердження реальності відповідних договірних відносин, суд ставиться критично, оскільки ТОВ «Арт-Візаж Україна» не надано договорів з такими суб'єктами, посилання на які містяться у видаткових накладних. Зазначене не дає можливості встановити порядок проведення таких поставок, зокрема, твердження позивача щодо відсутності необхідності отримання довіреностей на підтвердження повноважень уповноважених представників покупців на отримання товару.

Позивачем також не надано жодних доказів на підтвердження проведення розрахунків за проданий товар, що не дає можливості встановити економічну доцільність зазначених договірних відносин.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи документи щодо договору, який було підписано між позивачем та ФОП ОСОБА_2 суд звертає увагу на відсутність будь-яких доказів на підтвердження права останнього здійснювати такий вид діяльності як перевезення вантажів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ), даний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі статтею 47 названого Закону/, до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Приписами статті 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ закріплено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. Таким документом, зокрема, є ліцензія.

Проте, ані в договорі, ані під час розгляду справи, позивач не надав доказів наявності у виконавця - ФОП ОСОБА_2 - ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно преамбули договору надання послуг від 09 лютого 2011 року, СПД ОСОБА_2 є постачальником, а позивача - покупцем, у той час як у подальшому по договору сторонами виступають виконавець та замовник.

Так само, під час розгляду справи судом, позивачем не надано жодних документів на підтвердження отримання ним товару, поставленого ТОВ «Перший Український «Правочин».

Додатково, суд звертає увагу на те, що у видатковій накладній зазначено про її складання згідно замовлення покупця №86 від 01 жовтня 2011 року. Однак, позивачем такого замовлення суду не надано.

Надані суду копії видаткових накладних на підтвердження продажу третім особам товарів, придбаних у ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Перший Український «Правочин», суд до уваги не приймає, оскільки не надано жодних доказів на підтвердження систематизації наведеної в них та у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Мон Шері» та ТОВ «Перший Український «Правочин» інформації на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках, як того вимагає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наданими позивачем документами не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між спірними правочинами та правочинам, що мали місце між позивачем та його контрагентами - покупцями, а також не доведено факт здійснення господарських операції з придбання товарів та послуг у контрагентів - ТОВ «Мон Шері», ТОВ «Перший Український «Правочин» та ФОП ОСОБА_2 - належними первинними документами, а тому віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких товарів та послуг до валових витрат і податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Візаж Україна» (ідентифікаційний код: 32424428, адреса: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 17) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок