Рішення

від 17.04.2014 по справі 910/3857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3857/14 17.04.14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя К.В. Полякова

Представники:

від позивача: Кумеда В.А. (дов.№02 від 08.01.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 порушено провадження у справі №910/3857/14 та призначено її до розгляду на 01.04.2014 року.

31.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшов лист на виконання вимоги ухвали суду від 14.03.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 01.04.2014, судом винесена ухвала про відкладення розгляду справи на 17.04.2014 року.

У судовому засіданні 17.04.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов, підтримуючи позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду від 14.03.2014 та 01.04.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення представника відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення. (а. с. 73; 79)

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2011 між Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір №303/190/04/11 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним договором виступає АБ «Укоопспілка. (а. с. 12-14)

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 22.02.2012 по вул.Передовій, у м.Дніпропетровськ відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, транспортним засобом марки «Mercedes», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та транспортним засобом марки «Shevrole», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 (а. с. 17)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.03.2012 у справі №3/422/534/12 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 18)

Як вбачається із матеріалів справи, страхувальник звернувся до позивача із заявою виплатити страхове відшкодування до договору №303/190/04/11 від 22.08.2011 та перерахувати через ПАТ «Приватбанк». (а. с. 20)

Позивач для визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ «Skoda», державний номер НОМЕР_1, провів експертне автотоварознавче дослідження, наслідком якого є Висновок №ZU230212 від 19.03.2012, складений судовим експертом Мазурек А.А., відповідно якого матеріальний збиток обчислюється у розмірі 24402,72 грн. (а. с. 21-39)

Відповідно до страхового акту №013091 від 27.08.2012, позивач на підставі висновку експертизи №ZU230212 від 19.03.2012 із калькуляцією від 25.03.2012, визначив вартість страхового відшкодування у розмірі 16403,85 грн.(а. с. 19; 30-33)

Вищезазначена сума 16403,85 грн. перерахована позивачем на підставі заяви страхувальника через ПАТ КБ «Приватбанк», що підтверджується платіжним дорученням №115 від 28.08.2012, випискою по рахунку АБ «Укооспілка» (вигодонабувача) від 22.08.2011 та листом ПАТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-20131031/1132 від 18.12.2013 року. (а. с. 8-11; 15)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки «Mercedes», державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" (відповідач у справі), за полісом №АА6718713, копія якого наявна у матеріалах справи (а. с. 47)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №347 від 19.07.13 про відшкодування шкоди, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. (а. с. 51-52)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.03.2012 у справі №3/422/534/12 встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Mercedes», державний номер НОМЕР_2. (а. с. 18)

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки «Mercedes», державний номер НОМЕР_2, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" (відповідач по справі), за полісом №АА6718713, копія якого наявна у матеріалах справи (а. с. 47)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Skoda», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №303/190/04/11 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу №АА6718713, розмір франшизи становить 1000,00 грн., яка вирахувана позивачем із заявленої до стягнення в межах даного позову суми.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, до калькуляції №ZU230212 від 25.03.2012, на підставі якої визначалась вартість страхового відшкодування, включено вартість мийки транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 48,00 грн. (а. с. 32)

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки у сумі 48,00 грн., а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 15355,85 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, ідентифікаційний код 21130899) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укоопгарант" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 7/11, ідентифікаційний код 21618844) 15355 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 85 копійок сплаченого страхового відшкодування та 1821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) гривню 31 копійку судового збору.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.04.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 18.04.2014 року

Суддя К.В. Полякова