Постанова

від 16.04.2014 по справі 812/1881/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1881/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Дубровіна А.В. (довіреність від 01.04.2014 № 01-04/14),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування рішення про відмову в видачі свідоцтва платника єдиного податку від 30.12.2013 № 2561/15-01 та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просить:

- скасувати рішення Рубіжанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про відмову у видачі Приватному підприємству «Рубіжанський залізобетон» свідоцтва платника єдиного податку, яке оформлено листом від 30.12.2013 № 2561/15-01;

- зобов'язати Рубіжанську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області здійснити реєстрацію Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» як платника єдиного податку згідно поданої заяви від 27.12.2013 про застосування спрощеної системи оподаткування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем відповідно до підпункту 3 пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України було прийнято рішення про відмову у видачі Приватному підприємству «Рубіжанський залізобетон» свідоцтва платника єдиного податку в зв'язку з тим, що згідно підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. Рішення відповідача оформлено листом від 30.12.2013 № 2561/15-01.

Позивач уважає рішення від 30.12.2013 № 2561/15-01 протиправним, оскільки при його прийнятті відповідачем помилково застосовано підпункт 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 та підпункт 3 пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України, в той час, як застосуванню підлягав абзац другий підпункту 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що 25.12.2013 було проведено державну реєстрацію ПП «Рубіжанський залізобетон», який утворений в результаті перетворення ТОВ «Рубіжанський залізобетон», та проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Рубіжанський залізобетон» (припинення шляхом реорганізації у виді перетворення). ПП «Рубіжанський залізобетон» було новоутвореною юридичною особою, не було платником інших податків і зборів, а відтак, відповідно до абзацу другого підпункту 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України мало право вважатися платником єдиного податку з дня його державної реєстрації. Позивачем було подано відповідачу відповідну заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності з 25.12.2013.

Позивач уважає, що рішення відповідача було прийнято за відсутності підстав, передбачених пунктом 299.9 статті 299 Податкового кодексу України. Розглянувши заяву ПП «Рубіжанський залізобетон» від 27.12.2013 про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідач дійшов хибного висновку про недотримання позивачем вимог підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, чим порушив права позивача на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких послався на наступне. Позивач помилково вважає, що в результаті реорганізації підприємства шляхом перетворення він є новоствореним підприємством, оскільки відповідно до виписки ЄДРЮОФОП від 27.12.2013 серія АД № 036029 дата державної реєстрації - 08.10.2004, 25.12.2013, підприємство перебуває на податковому обліку в Рубіжанській ОДПІ та відповідно до заяви, наданої ТОВ «Рубіжанський залізобетон» за ф. № 8-ОПП, позивач заявив про реорганізацію, але не про повну ліквідацію.

Відповідач вважає, що ПП «Рубіжанський залізобетон» не є новоствореним підприємством, а лише перетвореним суб'єктом господарювання, зумовленим зміною форми власності та організаційно-правової форми суб'єкта господарювання без припинення його діяльності (зі збереженням коду ЄДРПОУ), та на момент подання заяви був платником інших податків і зборів, у зв'язку з чим і було прийнято рішення про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку відповідно до пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України. На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ПП «Рубіжанський залізобетон» просив відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом установлено, що ТОВ «Рубіжанський залізобетон» було зареєстровано в якості юридичної особи 08.10.2004 за № 1 390 107 0015 000044 (арк. справи 17) та взято на облік в Рубіжанській ОДПІ з 28.10.2004, що підтверджується довідкою від 28.10.2004 № 578 (арк. справи 53).

Відповідно до протоколу від 09.10.2013 № 10-1-13 та рішення засновника ПП «Рубіжанський залізобетон» від 19.12.2013 № 1/13 було створено Приватне підприємство «Рубіжанський залізобетон» в результаті припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський залізобетон» шляхом його реорганізації у виді перетворення та затверджено статут Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» (арк. справи 16, 25).

Згідно з пунктом 1.3 статуту ПП «Рубіжанський залізобетон» підприємство створене в результаті припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський залізобетон» (ідентифікаційний код 33075518, пойменоване надалі за текстом «Товариство») шляхом його реорганізації у виді перетворення.

В результаті припинення Товариства шляхом його реорганізації у виді перетворення в Підприємство до Підприємства, з моменту його державної реєстрації та державної реєстрації припинення Товариства, перейшли усе майно, усі права та обов'язки Товариства і Підприємство є правонаступником Товариства щодо всіх його зобов'язань стосовно всіх його кредиторів та боржників (пункт 1.4 статуту) (арк. справи 10-15).

24.10.2013 головою комісії з припинення (реорганізації) ТОВ «Рубіжанський залізобетон» було подано до Рубіжанської ОДПІ заяву № 24-10/13 про припинення платника податків (арк. справи 52).

Відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області від 27.12.2013 Приватне підприємство «Рубіжанський залізобетон» зареєстровано в якості юридичної особи 25.12.2013 за № 1 390 145 0000 001027 (арк. справи 9).

27.12.2013 позивачем було подано до Рубіжанської ОДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з 25.12.2013 (арк. справи 26).

Листом від 30.12.2013 № 2561/15-01 відповідно до абзацу 3 пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято рішення про відмову в видачі Приватному підприємству «Рубіжанський залізобетон» свідоцтва платника єдиного податку, в зв'язку з тим, що згідно з підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу (арк. справи 8).

Суд вважає таке твердження відповідача хибним з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною першою статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Частиною першою статті 59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснюється у порядку, який встановлено статтями 24-27 цього Закону. При перетворенні юридичної особи до неї не застосовуються обмеження, встановлені частиною другою статті 35 цього Закону. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України визначено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами підпунктів 298.1.1 та 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої - шостої груп, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

Пунктами 299.1 та 299.5 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до контролюючого органу заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається контролюючим органом безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу, свідоцтво видається у день отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування (пункт 299.6 статті 299 Податкового кодексу України).

Пунктом 299.8 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

У відповідності до підпункту третього пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно недотримання вимог підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Відповідно до пункту 299.3. статті 299 Податкового кодексу України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

Листом державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Рубіжанського МУЮ від 14.01.2014 № 8/1 підтверджується, що 25.12.2013 - це дата внесення до ЄДРЮОФОП запису про проведення державної реєстрації юридичної особи Приватне підприємство «Рубіжанський залізобетон» шляхом перетворення (арк. справи 63).

Таким чином, суд робить висновок, що Приватне підприємство «Рубіжанський залізобетон» у розумінні частини сімнадцятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є новоутвореною юридичною особою.

За таких обставин, позивач - Приватне підприємство «Рубіжанський залізобетон», як новоутворена юридична особа, не є платником інших податків і зборів, а відтак, посилання відповідача на підпункт 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, як підставу для відмови в застосуванні спрощеної системи оподаткування є помилковим.

На підставі наведеного, суд вважає, що відмова відповідача в видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладена у наданій позивачу відповіді від 30.12.2013 № 2561/15-01, є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивач є платником інших податків і зборів, а тому позовні вимоги щодо скасування рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30.12.2013 № 2561/15-01 про відмову в видачі Приватному підприємству «Рубіжанський залізобетон» свідоцтва платника єдиного податку визнаються судом такими, які слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Рубіжанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області здійснити реєстрацію Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» як платника єдиного податку, згідно поданої заяви від 27.12.2013 про застосування спрощеної системи оподаткування, то суд не знаходить підстав для її задоволення.

В силу норм Податкового кодексу України обов'язок щодо здійснення реєстрації суб'єкта господарювання в якості платника єдиного податку покладається лише на контролюючі органи, які входять до системи органів Міністерства доходів і зборів України. Відтак, вирішення питання про реєстрацію чи анулювання реєстрації платників єдиного податку, як це передбачено статтею 299 Податкового кодексу України, віднесено виключно до компетенції контролюючих органів, та не віднесено до компетенції адміністративного суду. Суд не може підміняти суб'єкта, який уповноважений приймати рішення з вказаного питання.

Крім того, з наданих документів суд не має можливості встановити, чи відповідає позивач усім критеріям, визначеним для реєстрації суб'єкта господарювання платником єдиного податку, що передбачені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 36,53 грн., відповідно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування рішення про відмову в видачі свідоцтва платника єдиного податку від 30.12.2013 № 2561/15-01 та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 30.12.2013 № 2561/15-01 про відмову в видачі Приватному підприємству «Рубіжанський залізобетон» свідоцтва платника єдиного податку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Рубіжанський залізобетон» судові витрати в сумі 36 грн. 53 коп. (тридцять шість грн. 53 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 22 квітня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун