Постанова

від 16.04.2014 по справі 818/8706/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р. Справа № 818/8706/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Насостехкомплект" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8706/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Насостехкомплект"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

19.11.2013 року позивач - ТОВ "НВП"Насостехкомплект" - звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 серпня 2013 року: № 0000182204; № 0000162204; № 0000172204.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Насостехкомплект" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить постанову суду першої інс анції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ ПВП "Насостехкомплект" зареєстровано Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів 30.05.1997р. за №280-р.

ТОВ ПВП "Насостехкомплект" взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 04.06.1997р. за №11930103 та станом на 30.07.2013 року перебуває на обліку в ДПІ в м. Сумах.

В період з 30 липня 2013 року по 01 серпня 2013 року податковим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Токмак Трейдинг", ТОВ "Укр-Імперіал ЛТД", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", за результатами якої 12.08.2013р. складено акт за № 150/2204/23633541/28.

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 138.1 та п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 227808,00грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2011р. в сумі 47152грн., за 2- 4 квартал 2011р. в сумі 108473,00грн. за І кв. 2012р. у сумі 71638,00грн. за півріччя 2012р. у сумі 119065,00грн.;

- п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п. 198.1 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 110093,00грн., в т.ч.: за липень 2011р. в сумі 18880,00грн.; за вересень 2011р. в сумі 19700,00грн.; за жовтень 2011р. в сумі 26263,00грн.; за грудень 2011р. в сумі 29716,00грн., за червень 2012р. в сумі 15534,00грн. Зменшено від'ємне значення ПДВ (р.24 Декларації) за червень 2012р. на суму 97862,00грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000162204 від 30 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на 227808 грн. та за штрафними санкціями на 29766 грн.;

- № 0000172204 від 30 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на 110093 грн. та за штрафними санкціями на 27523 грн.;

- № 0000182204 від 30 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 97862грн. за червень 2012 року.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 30 серпня 2013 року: № 0000182204; № 0000162204; № 0000172204, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Токмак Трейдинг", ТОВ "Укр-Імперіал ЛТД", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", а тому у суду на час розгляду справи не має підстав вважати, що угоди мали реальні наслідки.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Токмак Трейдинг", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та ТОВ "Укр-Імперіал" мали лише документальне оформлення без їх фактичного виконання.

Також, податковий орган посилається на акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 27.11.2012 № 880/2240/37745689 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укр-Імперіал ЛТД" за період діяльності з 23.06.2011р. по 31.10.2012р."

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

У відповідності до п.п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення капіталу (крім змін капіталу його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 14.1.36 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів. виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або свої відокремлені підрозділи. а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Пунктом 139.1.9 ст.139 ПК України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи убачається, що ТОВ "НВП "Насостехкомплект" придбало у ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ" товар (сталь, стрічка, бронзу) на підставі усного договору.

На підтвердження господарської операції позивачем надано видаткову накладну від 01.07.2011 року №5/07, податкову накладну від 12.07.2011 року №11. (а.с. 75-76)

Факт оплати за отриманий товар підтверджується випискою по рахунку №4/104 від 01.07.2011 року. (а.с.77).

Також позивач мав господарські відносини з ТОВ "Укр-Імперіал ЛТД" у якого в перевіряємий період придбавав товар (сталь, пруток, стрічка, винт).

В підтвердження виконання господарської операції позивачем надано видаткові та податкові накладні. (а.с. 78-81, 83-84, 86-95, 97-102, 104-105, 107-108)

Факт оплати за отриманий товар підтверджується виписками по рахунку (а.с.82, 85, 96,103, 106, 109).

Також позивач мав господарські відносини з ТОВ "АЛЬФА-ІНВЕСТ ПЛЮС" у якого в перевіряємий період придбавав товар (круги).

Так, 05 квітня 2012 року між сторонами укладено договір поставки №050411, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Альфа-ІНВЕСТ ПЛЮС") зобов'язався передати позивачу, а позивач зобов'язується прийняти товар і здійснити оплату за нього на умовах договору. (а.с. 110)

Відповідно до розділу 4 вказаного договору прийом товару здійснюється представником покупця на складі постачальника.

В підтвердження виконання господарської операції позивачем надано: договір поставки, видаткові та податкові накладні, виписки з банків, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг з перевезення ) та товарно-транспортні накладні (а.с.111, 115-118,120, 121).

Факт оплати за отриманий товар підтверджується виписками по рахунку. (а.с. 113, 114, 119)

На підтвердження реальності поставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні відповідно до яких, автопідприємством зазначено " 15955", замовник "Насостехкомплект", відправник та пункт навантаження "Дніпропетровськ", отримувач та пункт розгрузки "Суми".

Відповідно до пп.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно - транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом) передається перевізнику.

Наявність товаро - транспортних накладних підтверджує факт перевезення товару та здійснення самої господарської операції.

Крім того, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які складені між Перевізником - ПАТ "Сумське АТП - 15955" та Замовником - ТОВ "НВП"Насостехкомплект" на підтвердження надання Перевізником послуг з автоперевезення, що також підтверджує факт транспортування товару. (а.с.115, 120)

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу, судом не виявлено.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ", ТОВ "Укр-Імперіал ЛТД", ТОВ "Альфа-ІНВЕСТ ПЛЮС" за перевіряємий період, адже вказані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим органом ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ", ТОВ "Укр-Імперіал ЛТД", ТОВ "Альфа-ІНВЕСТ ПЛЮС" і які б підтверджували висновки акту перевірки від 12.08.2013р. за № 150/2204/23633541/28 про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін.

Стосовно посилання контролюючого органу на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року колегія суддів зазначає наступне.

За змістом цього вироку до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України визнано винним в скоєнні злочину ОСОБА_1, який є засновником та директором ТОВ "ТОКМАК ТРЕЙДІНГ".

При цьому, документи, якими позивач та його контрагенти оформлювали свої господарські операції, не досліджувалися під час розгляду вищевказаної кримінальної справи судом, реквізити цих документів відсутні у переліку документів, наведених у вироку, а самі акти перевірок контрагентів позивача взагалі не значаться у цьому вироку серед досліджених доказів.

Як випливає з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України , вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказаний вирок не містить встановлених обставин щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які б в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребували б доказування.

Таким чином, висновок податкового органу про підтвердження порушень, зафіксованих в Акті перевірки, фактом притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки обставини, наведені у вироку, не є преюдиціальними при розгляді цієї справи, вказані в ньому порушення не є аналогічними тим, які інкримінуються ТОВ НВП "Насостехкомплект".

Крім того, копія вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2012 року (а.с. 169-171) не містить відмітки суду про набрання законної чинності цим вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії справ є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зазначені відповідачем в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від контрагентів та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

В зв'язку з тим, що податковий орган не мав належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач також не мав правових підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 30 серпня 2013 року: № 0000182204; № 0000162204; № 0000172204.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якою задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Насостехкомплект" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8706/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Насостехкомплект" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 серпня 2013 року: № 0000182204; № 0000162204; № 0000172204.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Насостехкомплект" (2363354140022) з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.)

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.