Рішення

від 22.04.2014 по справі 904/1154/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.14р. Справа № 904/1154/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ", м.Харків

до Приватного підприємства "ПРОМСЕРВІС", м.Дніпропетровськ

про стягнення 72 932,15 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-технічне підприємство "УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ПРОМСЕРВІС" (далі-відповідач) про стягнення 72 932,15 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в засіданні на 20.03.14р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.14р. відкладено розгляд справи на 22.04.14р.

16.04.14р. до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 71 064,38 грн., з них: 28 738,67 грн. - надмірно сплачені грошові кошти в якості попередньої оплати, 4 365,74 грн. - проценти від суми попередньої оплати на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України, 36387,57 грн. - штрафні санкції за несвоєчасне постачання продукції відповідно до п. 9.2. Договору, 394,12 грн. - 3% річних, 1178,28 грн. - інфляційні витрати. До уточненої позовної заяви позивач надав докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

22.04.14р. у судове засідання повноважний представник позивача не з'явився, але до суду від позивача надійшла заява про розгляд даної справи без участі повноважного представника позивача.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.14р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання" (а.с.65, 66).

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.49-51), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарський суд також бере до уваги надані позивачем докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи (а.с.74-75).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.04.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 25/04/12/56(5-10) (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк у власність позивача продукцію, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1., п. 3.1. Договору найменування, кількість та асортимент, ціна продукції зазначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Як зазначено у п. 4.1. Договору, розрахунки за продукцію проводяться позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку.

Умови оплати по кожній партії продукції зазначаються у Специфікації (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору строк поставки продукції зазначається у Специфікації.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного постачання, відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 0,3% від вартості продукції, що підлягає постачанню, за кожний день прострочення.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.12р. (п. 10.5. Договору).

Між сторонами була підписана Специфікація № 1 від 25.04.12р., з урахуванням додаткової угоди № 1 від 20.06.12 р., на постачання труб сталевих і в асортименті на загальну суму 101 464,75 грн., відповідно до якої оплата: передоплата в розмірі 100 000 грн. протягом 5 днів з дати підписання Договору. Кінцевий розрахунок виконується протягом 5 днів після постачання продукції позивачу. Строк поставки - 17 липня 2012 року.

На виконання умов Договору позивач на підставі рахунку № 02/04 від 25.04.12р. сплатив 26.04.12р. 100 000 грн., що підтверджує платіжне доручення № 1564 від 26.04.12р.

Відповідно до видаткової накладної № 52 від 18.07.12р. відповідач поставив, позивач прийняв труби стальні в кількості 1,231 т. на загальну суму 29 702,70 грн., видаткової накладної № 67 від 02.11.12р. в кількості 2,385 т на загальну суму 41 558,63 грн. Разом було поставлено продукції на 71 261, 33 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання з постачання продукції в повному обсязі.

Позивач звертає увагу на те, що останній сплатив відповідачу попередню оплату в сумі 100 000 грн., а відповідач в свою чергу поставив продукцію на суму 71261,33 грн. Вартість недопоставленого товару складає 28 738,67 грн., що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний сторонами.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 681/13 від 26.09.13р., яка містить вимогу про перерахування на поточний рахунок позивача суми надмірно сплачених грошових коштів в якості попередньої оплати в строк до 07.10.13р., процентів та штрафних санкцій.

Як зазначає позивач, вищевказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача надмірно сплачені грошові кошти в якості попередньої оплати у розмірі 28 738,67 грн., проценти від суми попередньої оплати на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України у розмірі 4 365,74 грн., штрафні санкції за несвоєчасне постачання продукції відповідно до п.9.2. Договору у розмірі 36 387,57 грн., 3% річних у розмірі 394,12 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 178,28 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України зазначено про те, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення № 1564 від 26.04.12р. та акт звірки станом на 31.08.13р.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується той факт, що відповідач не поставив товар у повному обсязі передбачений умовами Договору.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення надмірно сплачених грошових коштів в якості попередньої оплати у розмірі 28 738,67 грн. є обґрунтованими, доведеними, визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного постачання, відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 0,3% від вартості продукції, що підлягає постачанню, за кожний день прострочення.

Встановлені Договором штрафні санкції за порушення строків поставки товару - 0,3% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення - за своєю природою є пенею.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд вважає, що обов'язок відповідача повернути суму попередньої оплати за невиконання зобов'язання з поставки товару є грошовим зобов'язанням, тому договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу або прострочення виконання зобов'язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, розмір пені в сумі 40 181,92 грн. розрахований позивачем невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня за періоди зазначені позивачем складає 3 242,35 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення процентів від суми попередньої оплати на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України у розмірі 4 365,74 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору купівлі-продажу положень про позику, договори купівлі-продажу і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 394,12 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 178,28 грн.

Господарським судом розрахунок 3% річних перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

При перевірці розрахунку інфляційних витрат судом встановлено, що він зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні витрати за вказаний позивачем період складають 373,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає сума надмірно сплачених грошових коштів в якості попередньої оплати у розмірі 28 738,67 грн., пеня у розмірі 3 242,35 грн., 3% річних у розмірі 394,12 грн., інфляційні витрати у розмірі 373,60 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 662, 663, 689, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ПРОМСЕРВІС" (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 24, кв. 62, код ЄДРПОУ 31321314) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ" (61072, м. Харків, проспект Леніна, буд. 58, код ЄДРПОУ 00192494) суму надмірно сплачених грошових коштів в якості попередньої оплати у розмірі 28 738,67 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять вісім грн. 67 коп.), пеню у розмірі 3242,35 грн. (три тисячі двісті сорок дві грн. 35 коп.), 3% річних у розмірі 394,12 грн. (триста дев'яносто чотири грн. 12 коп.), інфляційні витрати у розмірі 373,60 грн. (триста сімдесят три грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 841,94 грн. (вісімсот сорок одна грн. 94 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 24.04.14р.