Рішення

від 22.04.2014 по справі 902/332/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2014 р. Справа № 902/332/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : фермерського господарства "Колос" Бесараба Івана Івановича" (код ЄДРПОУ 20100933, 22811, с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область)

до : приватного підприємства "Транслайн-груп" (код ЄДРПОУ 37979549, 21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 4, оф. 37)

про стягнення 82 555,57 грн. заборгованості

представники сторін:

від позивача : Гайовик Г.М. - за довіреністю, Бесараб І.І. - керівник

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Колос" Бесараба Івана Івановича" 24.03.2014 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Транслайн-груп" про стягнення 82 555,57 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.03.2014 року порушено провадження за вказаним позовом у справі № 902/332/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2014 року, однак з огляду на неявку представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 08.04.2014 року відкладено розгляд справи на 22.04.2014 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представники позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. 08-65/2607/2014 від 22.04.2014 року.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В ході розгляду справи по суті, представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

08.11.2013 року між приватним підприємством "Транслайн-груп" (покупець) та фермерським господарством "Колос" Бесараба Івана Івановича" (постачальник) укладено договір постачання № 1826-0811/1 на слідуючих умовах.

Постачальник передає, а покупець приймає й оплачує сою, що відповідає по якості ДСТУ 4964:2008 та не перевищує по якості показники, визначені у п. 2.6. даного договору, надалі "Товар", у кількості 100 т (сто тонн) +/- 5.00 % за вибором покупця за ціною 3850,00 грн. за одну тонну на загальну суму 385 000,00 грн. +/-5.00 %, у т.ч. ПДВ - 64166,67 грн. +/-5.00 % . Ціна товару визначена сторонами договору є звичайною (п. 1.1).

Товар за даним договором поставляється покупцю партіями на умовах СРТ склад покупця (згідно "Інкотермс" у редакції 2010 року). Сторони домовились, що правила "Інкотермс" діють лише в частині, що не суперечить умовам даного договору. При виникненні розбіжностей перевагу мають умови договору. Всі ризики стосовно кількості та якості товару, що поставляється на умовах даного договору переходять від постачальника до покупця в пункті поставки товару, визначеному в даному пункті договору (п. 2.1).

Поставка всієї партії товару за даним договором здійснюється в термін до 30.11.2013 року включно (п. 2.2).

Разом з товаром постачальник надає покупцю : товарно-транспортні накладні; накладні на товар (оригінал); оригінал податкової накладної та копію квитанції про прийняття податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних. Продавець зобов'язується зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних в термін, що не перевищує п'ятнадцяти календарних днів, від дати її виписки, але не пізніше останнього календарного дня місяця (п. 2.4).

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передачі товару покупцю на умовах п. 2.1. та п.2.2. даного договору (п. 2.5).

Покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.1).

Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу від постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.4 та 8.7 даного договору (п. 3.2).

Для прийняття товару по кількості та якості покупець зобов'язаний в пункт поставки направити свого представника. В разі не направлення свого представника покупцем, сторони вважають, що покупець погоджуються з якісними та кількісними показниками, визначеними лабораторією в пункті, вказаного в п. 2.1. даного договору (п. 4.2).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.2).

На виконання умов даного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 80 535,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 5 від 15.11.2013 року, яка містить такі відомості : продавець - ФГ "Колос" Бесараба Івана Івановича; покупець - приватне підприємство "Транслайн-груп"; замовлення - договір постачання № 1826-0811/1 від 08.11.2013 року; товар - соя товарна; кількість - 22,750 тн; ціна - 2 950,00 грн..

Також поставка вказаного товару підтверджується підписаною та скріпленою печатками позивача і відповідача товарно-транспортною накладною № 4 від 08.11.2013 року на суму 80 535,00 грн..

В свою чергу, приватне підприємство "Транслайн-груп" частково оплатило фермерському господарству "Колос" Бесараба Івана Івановича поставлену сою в сумі 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою із відміткою про проведення оплати 27.11.2013 року Відділенням "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ банк".

18.12.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 18-12/13 щодо оплати боргу у розмірі 78 535,00 грн., пені у сумі 923,05 грн. та 3 % річних у сумі 213,01 грн. згідно договору № 1826-0811/1 від 08.11.2013 року.

Направлення вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком № 6594 від 18.12.2013 року.

Відповіді на дану претензію відповідачем не надано.

Згідно обопільно підписаного акту звірки взаєморозрахунків між ФГ "Колос" Бесараба І. І. та ПП "Транслайн-груп" станом на 07.03.2014 року, загальна сума заборгованості складає 78 535,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару та його оплати.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як встановлено судом, 08.11.2013 року між приватним підприємством "Транслайн-груп" та фермерським господарством "Колос" Бесараба Івана Івановича" укладено договір постачання № 1826-0811/1, згідно якого позивачем поставлено відповідачу сою товарну на загальну суму 80 535,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Відповідач за отриманий товар згідно банківської виписки від 27.11.2013 року розрахувався частково на загальну суму 2 000,00 грн..

З врахуванням викладеного, сума основного боргу складає 78 535,00 грн. (80 535,00 грн. - 2000,00 грн.), яку просить стягнути позивач з відповідача згідно позовної заяви та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.03.2014 року.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення основного боргу з відповідача в розмірі 78 535,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Крім того, як вбачається із позовної заяви та розрахунку суми заборгованості, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за прострочення сплати боргу 3 310,59 грн. - пені та 709,98 грн. - 3 % річних за періоди з 12.11.2013 року по 26.11.2013 року та з 27.11.2013 року по 11.03.2014 року на суму боргу за визначені періоди.

Пунктом 5.3 договору № 1826-0811/1 від 08.11.2013 року, позивач та відповідач узгодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність : за порушення терміну оплати товару несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд, перевіривши наданий розрахунок заборгованості за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга : Закон", дійшов висновку, що нараховані суми коштів відповідають обставинам справи та наданим доказам.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі у встановлений термін згідно п. 3.2 договору № 1826-0811/1 від 08.11.2013 року (протягом 3 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача 3 310,59 грн. - пені та 709,98 грн. - 3 % річних.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Транслайн-груп" (код ЄДРПОУ 37979549, 21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 4, оф. 37, р/р 26009055314154 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 302689) на користь фермерського господарства "Колос" Бесараба Івана Івановича" (код ЄДРПОУ 20100933, 22811, с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область, п/р 26001013034892, ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 78 535,00 грн. - основного боргу, 3 310,59 грн. - пені, 709,98 грн. - 3 % річних та 1 827,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 23 квітня 2014 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи; 2 - відповідачу (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, буд. 4, оф. 37)