Постанова

від 15.04.2014 по справі 915/2050/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 915/2050/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «УніКредит Лізинг» - Криворог І.О., за довіреністю,

від ТОВ «Н-Авто» - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2014 року

у справі №915/2050/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто»

про стягнення заборгованості в сумі 431677,38 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

про визнання недійсною угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року,

встановив:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі-ТОВ «УніКредит Лізинг», позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» (далі- ТОВ «Н-Авто», відповідач за первісним позовом) про стягнення з ТОВ «Н-Авто» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» заборгованості за Угодою про новацію боргу в сумі 431677,38 грн., у тому числі 428562,64 грн. - основного боргу; 2537,46 грн. - пені та 577,28 грн. - 3 % річних.

02 грудня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» звернулося до господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом про визнання недійсною угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 року зустрічний позов ТОВ «Н-Авто» до ТОВ «УніКредит Лізинг» про визнання недійсною Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «УніКредит Лізинг» до ТОВ «Н-Авто» про стягнення заборгованості в сумі 431677,38 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2014 року (суддя Олейняш Е.М.) задоволено первісний позов ТОВ «УніКредит Лізинг» до ТОВ «Н-Авто» , стягнуто з ТОВ «Н-Авто» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 428562,64 грн. основного боргу відповідно до Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року, 2537,46 грн. - пені, 577,28 грн. - 3% річних та 8633,55 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Н-Авто» до ТОВ «УніКредит Лізинг» про визнання недійсною Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року відмовлено.

Рішення господарського суду щодо задоволення первісного позову про стягнення з ТОВ «Н-Авто» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» заборгованості в сумі 431677,38 грн. мотивовано наступним.

Договір фінансового лізингу №210-LD від 17.01.2008 року був припинений позивачем в односторонньому порядку у зв'язку з простроченням відповідачем сплати лізингових платежів на підставі п.12.4 цього договору та ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», що не звільнило ТОВ «Н-Авто» від обов'язку сплатити борг, який утворився на момент розірвання договору.

10.08.2012р. сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків та укладено угоду про новацію боргу №210-LD, відповідно до якої припинені зобов'язання по сплаті простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу шляхом їх заміни на зобов'язання позики.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Н-Авто» до ТОВ «УніКредит Лізинг» про визнання недійсною Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року, то господарський суд дійшов наступного висновку.

Даною угодою були припинені зобов'язання ТОВ «Н-Авто» щодо сплати заборгованості, яка виникла на дату розірвання договору фінансового лізингу, шляхом заміни їх позиковим зобов'язанням з новими строками сплати коштів на користь ТОВ «УніКредит Лізинг».

Суд не знайшов підстав того, що зобов'язання за договором фінансового лізингу були повторно припиненні укладенням Угоди про новацію боргу №210-LD, а тому відсутні підстави для визнання угоди про новацію боргу недійсною, передбачені ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ «Н-Авто» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «УніКредит Лізинг» до ТОВ «Н-Авто» про стягнення заборгованості в сумі 431677,38 грн. відмовити, а зустрічний позов ТОВ «Н-Авто» до ТОВ «УніКредит Лізинг» про визнання недійсною Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність обов'язку відповідача за первісним позовом щодо сплати заборгованості, яка виникла на дату розірвання договору лізингу, оскільки жодним пунктом договору не передбачено, що його розірвання не звільняє лізингоодержувача від сплати заборгованості, яка виникла на дату його розірвання. Крім того, такі висновку суду суперечать змісту ч.2 ст.653 ЦК України, ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також пунктам 12.2-12.5 договору фінансового лізингу.

Судом не було з'ясовано та залишено поза увагою питання, яким чином був повернутий предмет лізингу лізингодавцю. При цьому, в наявних матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що предмет лізингу був переданий скаржником ТОВ «УніКредит Лізинг» добровільно, за актом прийому-передачі від 10.08.2012р., тобто не в примусовому порядку, який передбачений п.12.4 договору фінансового лізингу.

Судом не з'ясовано, чи відповідає вартість предмету лізингу, по якій він був повернутий дійсній його вартості на дату передачі від лізингоодержувача лізингодавцю.

На думку скаржника, договір лізингу був розірваний в односторонньому порядку, предмет лізингу повернутий, інших наслідків, зокрема сплати заборгованості, яка нарахована на дату розірвання, цим договором не передбачено, а тому у відповідності до ч.2 ст.653 ЦК України зобов'язання сторін за договором лізингу повністю припинилися.

Представник позивача за первісним позовом в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач за первісним позовом не направив свого представника в судове засідання та не сповістив суд про причини його неявки, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Для правильного вирішення спору у даній справі необхідним, в першу чергу, є вирішення питання щодо дійсності укладеної між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Н-Авто» Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року, відповідно до умов якої сторони домовилися припинити зобов'язання ТОВ «Н-Авто» по сплаті простроченої заборгованості, яка витікала із договору фінансового лізингу №210-LD від 17.01.2008р. та склала 666652,94 грн. шляхом їх заміни на зобов'язання позики згідно зі ст.1053 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року недійсною, оскільки вказана угода відповідає нормам чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.01.2008 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Н-Авто» (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №210-LD.

Пунктами 3, 7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу-повернути предмет лізингу у стані, в кому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідачем не були виконані зобов'язання зі сплати лізингових платежів відповідно до договору, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, що і стало підставою для припинення позивачем договору фінансового лізингу з 19.08.2011р. шляхом односторонньої відмови від нього згідно ч.2. ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення договору фінансового лізингу не звільнило відповідача за первісним позовом від обов'язку виконати в натурі грошове зобов'язання, що випливає з цього договору, термін виконання якого настав до 19.08.2011 року.

10.08.2012р. зобов'язання ТОВ «Н-Авто» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» за договором фінансового лізингу було припинено за домовленістю сторін шляхом укладення між ними Угоди про новацію боргу №210-LD від 10.08.2012 року, якою було встановлено нові строки сплати грошових коштів на користь ТОВ «УніКредит Лізинг».

Пунктом 1 вказаної угоди сторони домовились припинити зобов'язання по сплаті простроченої заборгованості, що витікають із договору фінансового лізингу, шляхом їх заміни на зобов'язання позики з дати укладення цієї угоди.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору фінансового лізингу на дату укладення до цієї угоди становила 666652,94 грн. (п.2 угоди про новацію боргу).

Підписанням цієї угоди сторони визнали, що по зобов'язаннях позики, передбаченою цією угодою, лізингодавець стає кредитором, а лізингоодержувач - боржником. Предметом позики є грошові кошти у сумі 666652,94 грн. (п.п.3, 5 угоди).

Відповідачем на користь позивача згідно з умовами угоди про новацію боргу за період з серпня 2012 року по травень 2013 року сплачено частину боргу в розмірі 238090,30 грн., в іншій частині грошові зобов'язання, термін виконання яких настав, виконані не були, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.10.2013р. склала 95236,12 грн.

В свою чергу, п.7 Угоди про новацію боргу сторони передбачили, що у випадку прострочення позичальником строку повернення позики (будь-якої її частини), позикодавець має право вимагати від позичальника виконання зобов'язання по поверненню всієї суми позики (чи тієї її частини, що ще має бути сплачена позичальником, якщо частина позики вже повернена позикодавцеві) достроково, протягом семи календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання позичальником вимоги від позикодавця. Вимога позикодавця вважається заявленою належним чином, якщо вона оформлена письмово та направлена на адресу позичальника, що зазначена у розділі «Реквізити сторін».

На підставі вказаного вище пункту угоди про новацію боргу позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих. №2337 від 16.10.2013 року, якою повідомив останнього про наявність заборгованості в розмірі 95236,12 грн. по сплаті позики станом на 16.10.2013 року та вимагав на підставі п.7 Угоди про новацію достроково сплатити всю несплачену суму позики в розмірі 428562,64 грн. протягом семи календарних днів.

Відповідач вимогу №2337 від 16.10.2013 року в семиденний строк після отримання не виконав та позику в розмірі 428562,64 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24 січня 2014 року у справі №915/2050/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Н-Авто» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 22.04.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.