Рішення

від 22.04.2014 по справі 920/394/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2014 Справа № 920/394/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Буренко Я.В., розглянувши матеріали справи № 920/394/14:

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовіта», м. Київ,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка - Суми»,

м. Суми,

про стягнення 92 418 грн. 92 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: представник Тільга О.А. (довіреність від 25.02.2014 року);

від відповідача: не з'явився;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 92 418 грн. 92 коп., в тому числі 89 380 грн. 00 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до договору купівлі - продажу № 72/12/2013 від 02.12.2013 року, укладеного між сторонами, 2 323 грн. 88 коп. пені відповідно до п. 7.1. договору, 178 грн. 76 коп. інфляційних збитків, 536 грн. 28 коп. 3 % річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 13.03.2014 року по справі № 920/394/14 та ухвала господарського суду Сумської області від 26.03.2014 року по справі № 920/394/14 які була надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві (40024, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 36), повернуті до суду з відміткою пошти: «за відмовою адресата від одержання».

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

2 грудня 2013 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажу № 72/12/2013, за умовами якого позивач зобов'язується поставити товар відповідачеві, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов визначених договором.

Матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № РН-0000170 від 02.12.2013 року, довіреністю № 612 від 25.11.2013 року підтверджується факт передачі позивачем відповідачу та отримання останнім товару на суму 89 380 грн. 00 коп. (а.с. 14).

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата замовленого відповідачем товару здійснюється останнім окремо за кожну замовлену партію товару в терміни, вказані в замовленні, але у всякому разі, не пізніше, ніж на 21 день після поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89 380 грн. 00 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт отримання відповідачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковою накладною № РН -0000170 від 02.12.2013 року.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідач не здійснив розрахунку за отриманий товар, позивачем неодноразово направлялись відповідачеві претензії, а саме № 29 від 18.02.2014 року, № 21 від 07.02.2014 року, № 27 від 12.02.2014 року з вимогою сплатити заборгованість. Проте, відповіді на претензії відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 89 380 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару, визначених п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати товару. Розмір основної заборгованості підлягає збільшенню на індекс інфляції, встановлений Держкомстатом України, за період прострочення оплати товару.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 2 323 грн. 88 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.12.2013 року по 05.03.2014 року (а.с. 4).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 536 грн. 28 коп. та інфляційні збитки у сумі 178 грн. 76 коп. за період з 23.12.2013 року по 05.03.2014 року (а.с.3).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків, передбачене діючим законодавством України позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 89 380 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 323 грн. 88 коп. пені, 536 грн. 28 коп. 3 % річних, 178 грн. 76 коп. інфляційних збитків.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не повної та несвоєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 849 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтехніка - Суми» (40024, м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 36, код 23291655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біовіта» (03110, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 57, кв. 3, код 37313471) 89 380 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 323 грн. 88 коп. пені, 536 грн. 28 коп. 3 % річних, 178 грн.76 коп. інфляційних збитків та 1 849 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева