Рішення

від 09.04.2014 по справі 759/4942/14-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/4942/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" квітня 2014 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кривов»яза А.П.

при секретарі Тищенко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до ОСОБА_1, про визнання права власності за договором про спільну діяльність,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Лідер» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно. Позивач просить визнати право власності на групу нежилих приміщень загальною площею 117,6 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, а також на нежилу будівлю, загальною площею 47,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Свої позовні вимоги ТОВ «Лідер» обґрунтовував тим, що ними з Відповідачем було укладено договір про спільну діяльність. Позивач стверджує, що відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення наступної спільної цілі з ремонту, будівництва господарським способом нерухомого майна, на підставі положень ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 328, ч. 1, а також Договору про спільну діяльність від 08 квітня 2013 року та акту виконаних робіт від 30 червня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги і просив задовольнити їх з підстав визначених у позові.

Проти позовних вимог ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 08 квітня 2013 року було укладено Договір про спільну діяльність без номеру.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення наступної спільної цілі з ремонту, будівництва господарським способом нерухомого майна, а саме групи нежилих приміщень загальною площею 117,6 м2, розташовані АДРЕСА_3, а також нежилої будівлі, загальною площею 47,3 м2, що знаходиться АДРЕСА_2

Згідно Додатку № 1 до Договору про спільну діяльність від 08.04.2013р., вартість ремонтно-будівельних робіт становить 117 000 грн., які ТОВ «Лідер» зобов'язався сплатити Відповідачу в строк до 31.12.2014 року.

Відповідно до п. 4.1.6. зазначеного Договору, строком завершення ремонтно-будівельних робіт є 01 вересня 2013 року. Згідно із п. 4.1.7 Договору, кінцевим строком оплати виконаних робіт є 31 грудня 2014 року.

17 жовтня 2013 року позивачем було одержано від Відповідача лист від 17 жовтня 2013 року, в якому він вказує, що у разі не оплати роботи у встановлений Договором строк, власність на Об'єкти переходить до Відповідача і стверджує про перехід до нього з 30 червня 2013 року права власності на групу вказаних нежилих приміщень.

Оскільки здача об'єктів будівництва відбулась 30 червня 2013 року, разом із підписанням Сторонами Акту виконаних робіт до договору про спільну діяльність, то саме позивач є власником вказаного вище спірного нерухомого майна саме з 30 червня 2013 року.

Крім того, Відповідач в листі від 17 жовтня 2013 року вказує на те, що розрахунок з ним повинен на дату складання даного листа не проводився, що не відповідає дійсності, оскільки згідно з 4.1.7. Договору про спільну діяльність оплата роботи, які є предметом даного договору здійснюється не пізніше 31 грудня 2014 року.

В ч. 1 ст. 115 ЦК України зазначається: «господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.»

Відповідно до ст. 12 Закону України N 1576-XII від 19 вересня 1991 року «Про господарські товариства», товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно положень ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 328 ЦК України ТОВ «Лідер» є власником нежилої будівлі, загальною площею 47,3 м 2 , що знаходить АДРЕСА_2

За таких обставин суд вважає, що позивач є власниками майна яке було набуте ним на підставі відповідних правочинів, або набуте в результаті здійснення ними господарської діяльності і жоден із його співвласників, або сторонніх осіб не має законного право вимагати визнання за ним права власності на майно, які здійснюють господарську діяльність та не перебувають у процедурі банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 2 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За таких обставин Суд вважає можливим та необхідним визнати право власності за ТОВ «Лідер» на спірну нежилу будівлю.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 100, ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 320, ч. 1 ст. 328, ч. 2 ст. 386, ст. 392 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер» (код ЄДРПОУ 30403888, місцезнаходження 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 109а, кв.10) на нежилу будівлю (АЗС), загальною площею 47,3 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після виготовлення повного тексту рішення.

Суддя: