Постанова

від 23.04.2014 по справі 805/17275/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року справа №805/17275/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Корадо А.А.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Леня С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/17275/13-а за позовом ОСОБА_3 до військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до військової частини 3037 внутрішніх військ МВС України про визнання неправомірними дії командування ВЧ 3037 щодо невиплати заборгованості - компенсації за неотримане речове майно на суму 14 671,65 грн. та зобов'язання ВЧ 3037 виплатити заборгованість - компенсацію за неотримане речове майно на суму 14 671,65 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що проходить військову службу на посаді техніка телефонної групи вузла зв'язку Управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України та знаходиться на речовому забезпеченні у військовій частині 3037.

Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 22 листопада 2013 року № 69о/с звільнена у запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу. На час звернення до суду позивач не виключена зі списків особового складу, фінансового забезпечення та інших видів забезпечення військової частини 3037.

Проте, речове майно або грошову компенсацію у розмірі 14671,65 грн. замість нього, військовою частиною 3037 їй не видано.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано противними дії Військової частини 3037 щодо відмови у виплаті ОСОБА_3 компенсації за неотримане речове майно.

Зобов'язано Військову частину 3037 виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 14671,65 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначив, що Порядок застосування норм забезпечення речовим майном військовослужбовців у мирний час, затверджений постановою КМУ №1444 від 28.10.2004 року, на який послався суд першої інстанції, задовольняючи позов, визначає порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, а не військовослужбовців внутрішніх військ МВС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 проходила військову службу на посаді техніка телефонної групи вузла зв'язку Управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України та знаходилась на речовому забезпеченні у військовій частині 3037.

Наказом начальника Управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 22 листопада 2013 року № 69о/с вирішено припинити (розірвати) контракт та звільнити позивача у запас Збройних Сил України за п. "б" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу (а.с.11).

В листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до ВЧ 3037 з приводу компенсації за неотримане речове майно.

Листом від 29 листопада 2013 року № 766 відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації за неотримане речове майно, посилаючись на те, що дію ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено, а також на відсутність коштів (а.с.5).

Згідно з довідками №№ 26-27, наданими ВЧ 3037, та арматурною карткою № 397 вартість неотриманого позивачем речового майна становить 14 671,65 грн. (12 983,87 грн. + 1 687,78 грн.) (а.с.6-10).

Наказом начальника Управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 03 грудня 2013 року № 277 (по стройовій частині) ОСОБА_3 виключена зі списків особового складу і фінансового забезпечення управління територіального командування та інших видів забезпечення військової частини 3037 з 03 грудня 2013 року. Виплата ОСОБА_3 компенсації за неотримане речове майно вказаним наказом не передбачена (а.с.20).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, колегія суддів з такими висновками не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про внутрішні війська МВС України» внутрішні війська входять до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 12 вищенаведеного Закону передбачено, що внутрішні війська забезпечуються матеріально-технічними засобами та продовольством в порядку централізованого постачання в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Отже речове забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України здійснюється на підставі нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про форму одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" від 27 серпня 1997 року № 925 затверджено зразки форми одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, норми їх забезпечення речовим майном (у мирний час) та знаки розрізнення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції згідно з переліком та описом та доручено Міністерству внутрішніх справ затвердити правила носіння предметів обмундирування, взуття, спорядження осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, розміри і порядок виплати грошової компенсації окремим категоріям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби, військовослужбовцям внутрішніх військ для придбання, у разі потреби, одягу, взуття цивільного зразка в межах діючих цін на предмети, передбачені до видачі за нормами забезпечення речовим майном особистого користування.

17 листопада 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції".

Пунктом 2 вказаної Постанови доручено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції; правила носіння форменого одягу і знаків розрізнення зазначеними особами.

На час виникнення спірних правовідносин інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини пов'язані з предметом спору, крім зазначених, прийнято не було.

Вказаними нормативно-правовими актами грошову компенсацію за формений одяг для службовців органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України передбачено не було, тому вона з суб'єкта владних повноважень стягненню не підлягала.

Посилання суду першої інстанції на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставним, оскільки положення вищевказаного законодавства розповсюджується на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі в Збройних Силах України.

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 № 1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, а не військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, та не поновлено право останніх на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, порушив норми матеріального та процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції, прийняття постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/17275/13-а- задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року по адміністративній справі № 805/17275/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 23 квітня 2014 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

О.О.Чебанов