Рішення

від 14.04.2014 по справі 910/4373/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4373/14 14.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тавр Медіа» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хелаплант» простягнення 61 645,57 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Слюсар О.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавр Медіа» (надалі - ТОВ «Тавр Медіа») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелаплант» (надалі - ТОВ «Хелаплант») про стягнення 61 645,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконане зобов'язання з оплати наданих послуг за договором №26-10-12-1х від 26.10.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 260,64 грн., 3% річних у розмірі 1 984,93 грн. та інфляційних у розмірі 400,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.04.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №29179879, отриманим його представником 31.03.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2012 р. між ТОВ «Хелаплант» (замовник) та ТОВ «Тавр Медіа» (виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг №26-10-12-1х (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується розмістити на каналі радіомовлення рекламні матеріали на умовах та в строки, передбачені даним договором та додатками до нього, а замовник вчасно оплатити рекламні послуги та підписати відповідні акти надання послуг.

Пунктом 5.2 Договору сторонами погоджено, що оплата послуг виконавця здійснюється у формі 100% передоплати протягом 3 банківських днів з дати підписання представниками сторін відповідного додатку до даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, якщо інші строки та/або порядок оплати не обумовлені сторонами у відповідному додатку до договору.

Додатком №1 від 26.10.2012 р. до Договору сторонами узгоджено умови розміщення рекламних матеріалів замовника, а також визначено, що оплата рекламних послуг здійснюється відповідно до п. 5 Договору.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 80 174,64 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг до Договору №ОУ-0001907 від 09.11.2012 р.

Відповідачем частково оплачено надані позивачем послуги у розмірі 30 174,64 грн., що підтверджується довідкою обслуговуючого банку позивача №27/7-126 від 07.03.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акт прийому-передачі наданих послуг до Договору №ОУ-0001907 від 09.11.2012 р.) вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 80 174,64 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5..2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 3 банківських днів з дати підписання представниками сторін Додатку №1 до Договору.

Відповідачем частково оплачено надані позивачем послуги у розмірі 30 174,64 грн., що підтверджується довідкою обслуговуючого банку позивача №27/7-126 від 07.03.2014 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 50 000,00 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 50 000,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Хелаплант» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Тавр Медіа» про стягнення ТОВ «Хелаплант» заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 260,64 грн., 3% річних у розмірі 1 984,93 грн. та інфляційних у розмірі 400,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 09.11.2012 р. по 06.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів (повністю чи частково) замовник зобов'язується сплатити виконавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день прострочення. Неустойка нараховується до повного погашення заборгованості.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 9 260,64 грн. за період з 09.11.2012 р. по 06.03.2014 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування пені припиняється 31.03.2013 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленої за Договором продукції за період з 09.11.2012 р. по 31.03.2013 р. у розмірі 2 930,33 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (6 330,31 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 984,93 грн. та інфляційних у розмірі 400,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Хелаплант» на користь ТОВ «Тавр Медіа» заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., пені у розмірі 2 930,33 грн., 3% річних у розмірі 1 984,93 грн. та інфляційних у розмірі 400,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 6 330,31 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр Медіа» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелаплант» (03118, м. Київ, просп. Червонозоряний, 115; ідентифікаційний код 35431951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавр Медіа» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, корп. А', оф. 127; ідентифікаційний код 37403926) заборгованість у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 930 (дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 93 коп., інфляційні у розмірі 400 (чотириста) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 39 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2014 р.

Суддя В.П. Босий