Рішення

від 14.04.2014 по справі 904/960/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.14р. Справа № 904/960/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг", м. Київ

до Приватного підприємства "УКРАВТОБУД-ВІК", м. Дніпродзержинськ

про стягнення заборгованості штрафних санкцій, розірвання договору та зобов'язання повернути майно.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "УКРАВТОБУД-ВІК", в якому просить суд:

- стягнути з Приватного підприємства "УКРАВТОБУД-ВІК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 261010,35 грн., 15 % річних у розмірі 30040,38 грн., штраф згідно підпункту 11.1.3 договору в сумі 26688,96 грн., що разом складає 345540,95 грн.;

- розірвати договір фінансового лізингу №455 від 01.12.2011 року;

- зобов'язати Приватне підприємство "УКРАВТОБУД-ВІК" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" вантажний сідловий тягач SCANIA, модель R380LA номер шасі VLUR4X20009098971, 2005 року випуску, державний номерний знак АА6602КХ;

- стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11864,81 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням Відповідач взятих зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 455 від 01 грудня 2011 року в частині оплати лізингових платежів за період з серпня 2012 року по січень 2014 року.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2014 року порушено провадження у справі № 904/960/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.03.2014 року.

У судове засідання 12.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2014 року подав клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ відносно відповідача, а також акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.02.2014 року та докази його направлення на адресу відповідача (а.с. 76-81).

Ухвалою господарського суду від 12.03.2014 року розгляд справи відкладено до 24.03.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2014 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2014 року розгляд справи відкладено на 14.04.2014 року.

Відповідач у судові засідання 12.03.2014 року, 24.03.2014 та 14.04.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду про виклик у судове засідання (а.с.89), який був направлений на вказану у витязі з ЄДР (а.с. 77-78) адресу відповідача та повернутий до суду у зв'язку закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18).

Суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (далі - Позивач) та Приватним підприємством «УКРАВТОБУД - ВІК» (далі - Відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу № 455 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Позивач зобов'язується придбати і передати у володіння та користування Відповідачу на певний строк Предмет лізингу визначений в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), спеціально придбаний Позивачем у визначеного Відповідачем продавця/постачальника відповідно до встановлених Відповідачем специфікацій та умов, а Відповідач зобов'язується прийняти цей Предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати Позивачу Лізингові платежі.

Предметом лізингу згідно цього Договору є: SCANIA R380LA ідентифікаційний номер: VLUR4X20009098971 (п. 2.2 Договору).

Як свідчить з матеріалів справи, Позивачем належним чином виконані умови Договору, відповідно до договору купівлі-продажу №UА 12-2011-0715 від 01 грудня 2011 року (а.с. 37-41) придбаний, та на підставі Акту приймання-передачі від 16 грудня 2011 року (а.с. 43-44) переданий у платне володіння та користування Відповідачу на умовах фінансового лізингу сідельний тягач SCANIA, модель R380LA номер шасі VLUR4X20009098971, 2005 року випуску, державний номерний знак АА6602КХ (далі - Предмет лізингу), який належить Позивачеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС912173, виданого 10 грудня 2011 року (а.с. 45).

Згідно до п. 7.1. Договору, лізингові платежі за Договором повинні здійснюватися Відповідачем у національній валюті України гривні у строки та в сумах, зазначених у Графіку лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору - а.с. 26).

Проте, Відповідач свої зобов'язання за Договором, щодо сплати лізингових платежів не виконав належним чином в результаті чого у останнього за період з серпня 2012 року по січень 2014 року виникла заборгованість у розмірі 261010,35 грн. ( розрахунок - а.с. 11) за наступними рахунками-фактурами:

- Рахунок-фактура № 14019 від 03.08.2012 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 14296 від 03.09.2012 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 14653 від 03.10.2012 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 14974 від 02.11.2012 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 15269 від 03.12.2012 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 15588 від 03.01.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 15919 від 01.02.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 16209 від 01.03.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 16604 від 03.04.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 17065 від 07.05.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 17672 від 03.07.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 17390 від 03.06.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 17930 від 02.08.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 18167 від 02.09.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 18403 від 03.10.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 18664 від 01.11.2013 року на суму 15 353, 55 грн.;

- Рахунок-фактура № 18892 від 03.12.2013 року на суму 15 353, 55 грн., які долучені до матеріалів справи (а.с. 55-70).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Договір це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 292 Господарського кодексу України правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 261010, 35 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно підпункту 11.1.1. Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним Договору та/або чинним законодавством України Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від загальної суми всієї простроченої заборгованості яка існує на момент нарахування пені за платежами за кожен день прострочки. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє Відповідача від обов'язків за даним Договором.

Відповідно до підпункту 11.1.1. Договору, Позивачем була нарахована пеня на загальну суму 27 801, 26 грн. (розрахунок - а.с. 11-12).

За наведених обставин, господарський суд прийшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 27 801, 26 грн. визнається правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, згідно пункту 7.9 Договору, у випадку якщо Відповідач прострочить сплату лізингових платежів та будь-яких інших платежів зазначених в Графіку лізингових платежів (Додатку № 1 до Договору - а.с. 26), Сторони на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України погодили, що Позивач, нараховує на фактичний залишок заборгованості 15 (п'ятнадцять) відсотків річних за методом «факт/360», протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Підпунктом 10.2.1, п. 10.2, ст. 10 Договору встановлене зобов'язання Відповідача, щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження Предмету лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленій Сторонами (Додаток № 4 до цього Договору - а.с. 32).

Підпунктом 11.1.3., п. 11.1., ст. 11 Договору передбачено, що Відповідач несе відповідальність за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) Предмету лізингу, технічної документації, отриманої Лізингоодержувачем разом з Предметом лізингу, порушення умов пунктів 7.17., 10.3., 15.2., 15.4., 15.5., підпунктів 8.1.1-8.1.7., 10.2.1., 10.2.2. цього Договору - сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток вартості Предмета лізингу на момент укладення цього Договору, зазначену в п. 3.1. даного Договору. Даний штраф застосовується за порушення будь-якого з зазначених пунктів або підпунктів, окремо за кожен випадок порушення та за кожним пунктом або підпунктом такого порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення вартості Предмету лізингу) протягом строку дії Договору, та для зручності Сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру вартості Предмета лізингу.

Позивач у зв'язку з порушенням Відповідачем п. 7.9 Договору нарахував 15 % річних за період з 03.08.2012 року по 08.01.2014 року на загальну суму 30040, 28 грн.

А також, за порушення п. 11.1.3. Договору, за ненадання щоквартального звіту подача якого передбачена підпунктом 10.2.1 Договору, нараховано штраф за сім кварталів на загальну суму 26 688, 96 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 261 010, 35 грн., пеня у розмірі 27 801, 26 грн., 15 відсотків річних в сумі 30 040, 38 грн., штраф згідно підпункту 11.1.3. Договору в сумі 26 688, 96 грн.

Пунктом 1, ч. 1, ст. 611 ЦК України, передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін можливе у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 4 п. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець (Позивач) має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що строк лізингу складає 24 місяців та зазначається в Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до Договору), та в будь-якому разі не може бути менше одного року.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Положення п. 12.5 Договору встановлюють обов'язок Лізингоодержувача у разі припинення договору повернути предмет лізингу Лізингодавцю, що відображує приписи п.7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» згідно яких у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України відносно орендованого майна, що застосовується до розглядуваних лізингових відносин в силу ч.2 ст.806 ЦК України.

Як свідчить з умов Договору строк лізингу закінчився 3 грудня 2013 року, Відповідач не викупив Предмет лізингу, добровільно не повернув предмет лізингу, не сплачує лізингові платежі більше 17 місяців, загальна заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 261010, 35 грн., не виконує зобов'язання щодо надання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу, все це є істотним порушенням умови договору, та вимог чинного законодавства. З урахуванням вищевикладеного, господарський суд прийшов до висновку, щодо наявності підстав для розірвання спірного договору, та повернення предмет лізингу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі: стягненню підлягає заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 261 010, 35 грн., пеня в розмірі 27 801, 26 грн.,15 відсотків річних в сумі 30 040, 38 грн. та штраф згідно підпункту 11.1.3. Договору в сумі 26 688, 96 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного Підприємства "УКРАВТОБУД-ВІК" (51909, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Мендєлєєва, будинок 5А, квартира 38, код ЄДРПОУ 34683803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Європа Лізинг" (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 77-А, код ЄДРПОУ 35059482) заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 261 010, 35 грн. (двісті шістдесят одна тисяча десять гривень 35 копійок), пеню в сумі 27 801, 26 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот одна гривня 26 копійок), 15 відсотків річних в сумі 30 040, 38 грн. (тридцять тисяч сорок гривень 38 копійок), штраф згідно підпункту 11.1.3. Договору в сумі 26 688, 96 грн. (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 96 копійок) та судовий збір у розмірі 11 864, 81 грн.

Розірвати договір фінансового лізингу № 455 від 01 грудня 2011 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» та Приватним підприємством "УКРАВТОБУД-ВІК".

Зобов'язати Приватне підприємство "УКРАВТОБУД-ВІК" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» вантажний сідловий тягач SCANIA, модель R380LA номер шасі VLUR4X20009098971, 2005 року випуску, державний номерний знак АА6602КХ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.04.2014 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин