Рішення

від 15.04.2014 по справі 910/2973/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2973/14 15.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії»

Про стягнення 188 233,50 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Данилова І.О. представник за довіреністю № 22/01-юр від 22.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії» (далі - відповідач) про стягнення 188 233,50 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором № 36 оренди від 02.08.13. щодо сплати орендної плати за обладнання позивача, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.14. порушено провадження у справі № 910/2973/14 та призначено її до розгляду на 03.04.14.

За результатами судового засідання 03.04.14., в зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.04.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 15.04.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними та підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2973/14.

В судовому засіданні 15.04.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було підписано Договір № 36 оренди (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно стінову опалубку Manto (далі - Обладнання).

Найменування складових частин та вартість О зазначено в Специфікаціях та в Актах прийому-передачі Обладнання до Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, передача Обладнання здійснюється на основі Акту приймання-передачі Обладнання в оренду та з оренди, що підписується повноважними представниками сторін.

У відповідності до специфікації та акту приймання-передачі Обладнання в оренду, позивач надав відповідачу в оренду за Договором Обладнання загальною вартістю 1 735 850,00 грн.

Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами сторін і посвідчення печатками і діє до повного виконання зобов'язань по Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 - п. 4.2 Договору, початок перебігу строку оренди Обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дня підписання Акту прийому-передачі Обладнання в оренду і закінчується в день підписання сторонами Акту приймання-передачі Обладнання з оренди від Орендаря до Орендодавця, яким фіксується дата повернення Обладнання з оренди. Строк оренди Обладнання за цим Договором складає до 31.12.13.

Відповідно до п. 5.1 Договору Орендар здійснює оплату за оренду Обладнання за весь час фактичного знаходження Обладнання у Орендаря, починаючи з дати підписання Акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання Акту повернення Обладнання Орендодавцю згідно з умовами цього Договору, у т.ч. після закінчення терміну дії Договору та/або оренди, якщо це не пов'язано із діями Орендодавця, чи після закінчення строку, коли Обладнання мало бути повернуто Орендодавцю у визначений Сторонами строк.

Приписами п. 5.2 Договору сторонами погоджено, що загальна вартість Обладнання (згідно Специфікації) яке передається в Оренду за цим Договором складає 1 735 850,00 грн.

Згідно з пунктами 5.3-5.5.2 Договору вартість оренди Обладнання за 1 добу (тариф за добу), зазначається без ПДВ та складає: 1 763,89 грн. (одна тисяча у сімсот шістдесят три гривні 89 копійок), та додатково сплачується ПДВ в розмірі 20% - 352,78 грн. В разі збільшення (зменшення) кількості орендованого Обладнання, вартість оренди Обладнання за 1 добу підлягає коригуванню, та зазначається в додаткових угодах до Договору, та/або актах приймання передачі обладнання. Сторони дійшли згоди не здійснювати індексацію вартості орендної плати. Вартість оренди Обладнання за 30 діб складає: 63 500,04 грн., у тому числі ПДВ 20% 10 583,34 грн. Сума орендної плати за Обладнання за певний термін оренди вказується в додаткових угодах до Договору, та може зазначатися в актах приймання-передачі, та/або рахунках-фактурах на оплату оренди Обладнання та в інших документах, в яких Сторони вважають за потрібне зазначити цей показник. Окрім оплати орендної плати, до початку передачі Обладнання в оренду, Орендар сплачує, як забезпечення умов виконання договору, додатковий гарантійний платіж у розмірі 70 000,00 грн., як грошовий залог, на випадок зіпсування або втрати Обладнання, що передане Орендарю в оренду або несвоєчасної сплати орендних платежів. У випадку відсутності грошової заборгованості Орендаря, після закінчення терміну дії Договору або його розірвання сторонами та повернення Орендарем в повному обсязі Обладнання Орендодавцю, додатковий гарантійний платіж (грошовий залог) повертається Орендарю протягом трьох банківських днів після підписання Акту повернення всього Обладнання з оренди та здійснення Сторонами всіх розрахунків по Договору.

Орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівкову порядку за перші ЗО календарних днів, оренди Обладнання на поточний рахунок Орендодавця на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди Обладнання Орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання цього чергового строку оренди Обладнання на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату, але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди (п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 5.16-п. 5.17 Договору, Орендар не пізніше кожного останнього числа місяця, в якому були надані послуги по оренді Обладнання, зобов'язаний отримати від Орендодавця оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендодавець не пізніше кожного останнього числа місяця, в якому були надані послуги по оренді Обладнання, може на свій розсуд направити Орендарю поштою чи кур'єром оригінал Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендар зобов'язаний підписати та повернути Орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту до 5-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього Акту, такий Акт вважається визнаним Орендарем, а послуга вважається прийнятою без будь-яких зауважень та претензій в повному обсязі (на вказану в Акті суму).

Неотримання Орендарем рахунку Орендодавця, не позбавляє його обов'язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування Обладнанням. В разі неотримання рахунку на оплату орендної плати, Орендар самостійно вираховує суму орендної плати за певний термін оренди Обладнання шляхом множення кількості діб оренди Обладнання на тариф за одну добу (п. 5.10 Договору).

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до наявних в матеріалах справи рахунків фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень-грудень 2013 року, відповідач мав сплатити позивачу за оренду Обладнання за вказаний період 321 733,54 грн.

При цьому суд відзначає, що у відповідності до умов Договору вказані рахунки-фактури ат акти направлялись відповідачу поштою.

Судом встановлено, що за вказаний спірний період відповідач сплатив позивачу 133 500,04 грн. (враховуючи гарантійний платіж в розмірі 70 000,00 грн.).

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за орендне користування обладнанням за спірний вказаний період становить 188 233,50 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 188 233,50 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-дослідне бюро нанотехнологічної індустрії» (02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, б. 9, офіс 2; ідентифікаційний код 36068634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, б. 8А; ідентифікаційний код 33601363) 188 233 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять три) грн. 50 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати та 3 764 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 67 коп. - втрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.14.

Суддя Т.М. Ващенко