Рішення

від 17.04.2014 по справі 911/1089/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 911/1089/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

до Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області

про стягнення 108981,17 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Колесник Т.А., довір. № 166 від 30.12.2013 р.

від відповідача : Ткачук О.А., довір. № 18 від 16.04.2014 р.

Обставини справи:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач) про стягнення 108981,17 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення з відповідачем 08.01.2013 р. договору № 686 про закупівлю за державні кошти, згідно якого КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» зобов'язувалося надавати послуги з опалення та підігріву холодної води, а відповідач - здійснювати своєчасну оплату за надані позивачем послуги.

Згідно умов вказаного договору позивач надав відповідачеві послуги, які останнім не були оплачені належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 100554,10 грн. заборгованості за надані послуги, 5991,89 грн. пені, 1052,44 грн. інфляційних втрат, 1382,74 грн. 3% річних, а також 2179,62 грн. судового збору.

17.04.2014 р. до господарського суду Київської області від Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області було подано відзив б/н, б/д (вх. № 7159/14 від 17.04.2014 р.), відповідно до якого відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» в частині основного боргу в сумі 100554,10 грн. та відмовити у задоволенні позову в частині заявлених до стягнення сум пені, 3% та інфляційних втрат, а також судові витрати покласти на позивача.

При цьому відповідач зазначив, що станом на 21.03.2014 р. відповідач має перед позивачем борг в сумі 100554,10 грн. за 2013 рік.

Поряд з цим, відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно з п. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить 1 календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідач зазначив, що згідно з чинним законодавством України борги минулого року Білоцерківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області відшкодувати плановими призначення 2014 року не може.

Крім того, за твердженням відповідача, відповідно до кошторису Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області на 2013 рік відсутні кошторисні призначення для сплати штрафних санкцій.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судовому засіданні 17.04.2014 р. заявив про визнання заборгованості перед КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» за договором № 686 про закупівлю за державні кошти від 08.01.2013 р. в сумі 100554,10 грн.

У судовому засіданні 17.04.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.01.2013 р. між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (теплопостачальна організація) та Білоцерківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області (споживач) було укладено договір № 686 про закупівлю за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є надання споживачу послуг з опалення та підігріву холодної води.

Згідно з п. 3.2 договору ціна за послуги з опалення та підігріву холодної води визначається за тарифами, встановленими органом місцевого самоврядування.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата за спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки послуг з опалення та підігріву холодної води.

За порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, зазначених в п. 4.3 даного договору споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми основної заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 4.6 договору).

На виконання умов договору № 686 про закупівлю за державні кошти від 08.01.2013 р. позивачем було надано послуги відповідачу з опалення та підігріву холодної води на загальну суму 192987,60 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття послуг, у тому числі - за жовтень 2013 року від 24.10.2014 р. на суму 22856,93 грн., за листопад 2013 року від 25.11.2013 р. на суму 125331,96 грн., за грудень 2013 року на суму 44798,71 грн.

Споживач частково розрахувався з теплопостачальною організацією за надані останньою послуги з опалення та підігріву холодної води за договором № 686 про закупівлю за державні кошти від 08.01.2013 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 03.12.2013 р. на суму 523,91 грн., від 27.12.2013 р. на суму 3058,94 грн., від 26.02.2014 р. на суму 19274,08 грн.

КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» та Білоцерківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014 р. на суму 100554,10 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за отримані послуги за договором № 686 про закупівлю за державні кошти від 08.01.2013 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.п. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Натомість, як вбачається з відзиву б/н, б/д (вх. № 7159/14 від 17.04.2014 р.), адресованого суду, відповідач визнав наявність основного боргу в сумі 100554,10 грн. та просив суд задовольнити позов в цій частині.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 686 про закупівлю за державні кошти від 08.01.2013 р. в сумі 100554,10 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 5991,89 грн. пені, керуючись пп. п. 4.6 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 4.6 договору за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, зазначених в п. 4.3 даного договору споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми основної заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 5991,89 грн., у тому числі - за період з 06.11.2013 р. до 02.12.2013 р. на суму 22856,93 грн. в сумі 219,80 грн., з 03.12.2013 р. до 26.12.2013 р. (здійснивши нарахування лише за 3 дні) на суму 22333,02 грн. в сумі 23,86 грн., з 27.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 19274,08 грн. в сумі 425,61 грн., з 06.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 125331,96 грн. в сумі 3705,02 грн., з 27.02.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 55755,39 грн. в сумі 436,88 грн., з 06.01.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 44798,71 грн. в сумі 1180,72 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням повного періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, розмір пені становить 6158,93 грн., у тому числі - за період з 06.11.2013 р. до 02.12.2013 р. на суму 22856,93 грн. в сумі 219,80 грн., з 03.12.2013 р. до 26.12.2013 р. на суму 22333,02 грн. в сумі 190,90 грн., з 27.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 19274,08 грн. в сумі 425,61 грн., з 06.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 125331,96 грн. в сумі 3705,02 грн., з 27.02.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 55755,39 грн. в сумі 436,88 грн., з 06.01.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 44798,71 грн. в сумі 1180,72 грн.

Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 5991,89 грн.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1382,74 грн., у тому числі - за період з 06.11.2013 р. до 02.12.2013 р. на суму 22856,93 грн. в сумі 50,72 грн., з 03.12.2013 р. до 26.12.2013 р. (здійснивши нарахування лише за 3 дні) на суму 22333,02 грн. в сумі 5,51 грн., з 27.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 19274,08 грн. в сумі 98,22 грн., з 06.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 125331,96 грн. в сумі 855,00 грн., з 27.02.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 55755,39 грн. в сумі 100,82 грн., з 06.01.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 44798,71 грн. в сумі 272,47 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з урахуванням повного періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, розмір 3% річних становить 1421,28 грн., у тому числі - за період з 06.11.2013 р. до 02.12.2013 р. на суму 22856,93 грн. в сумі 50,72 грн., з 03.12.2013 р. до 26.12.2013 р. на суму 22333,02 грн. в сумі 44,05 грн., з 27.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 19274,08 грн. в сумі 98,22 грн., з 06.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 125331,96 грн. в сумі 855,00 грн., з 27.02.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 55755,39 грн. в сумі 100,82 грн., з 06.01.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 44798,71 грн. в сумі 272,47 грн.

Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 1382,74 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1052,44 грн., у тому числі - за період з 06.11.2013 р. до 02.12.2013 р. на суму 22856,93 грн. в сумі 45,71 грн., з 27.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 19274,08 грн. в сумі 38,55 грн., з 06.12.2013 р. до 26.02.2014 р. на суму 125331,96 грн. в сумі 878,58 грн., з 06.01.2014 р. до 20.03.2014 р. на суму 44798,71 грн. в сумі 89,60 грн.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано періоду з 03.12.2013 р. до 26.12.2013 р. та з 27.02.2014 р. до 20.03.2014 р., що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства, так як розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т.п. проводиться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд.

Отже, розрахунок інфляційних втрат слід проводити без виключення періодів, а саме -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 06.11.2013 - 02.12.2013 22856.93 1.002 45.71 22902.64 03.12.2013 - 26.12.2013 22333.02 1.005 111.67 22444.69 27.12.2013 - 26.02.2014 19274.08 1.008 154.19 19428.27 06.12.2013 - 26.02.2014 125331.96 1.013 1629.32 126961.28 27.02.2014 - 20.03.2014 55755.39 1.022 1226.62 56982.01 06.01.2014 - 20.03.2014 44798.71 1.030 1343.96 46142.67 Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню судом в межах заявлених позовних вимог, а саме - в сумі 1052,44 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилається на те, що відповідно до кошторису Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області на 2013 рік відсутні кошторисні призначення для сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 і відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування господарським судом.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Білоцерківської міської ради Київської області (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Польова, 70, код 20579114) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код 04654336) - 100554 (сто тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 10 коп. основного боргу, 5991 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 89 коп. пені, 1052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1382 (одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 74 коп. 3% річних, 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 62 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.04.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна