Рішення

від 16.04.2014 по справі 905/1342/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 905/1342/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія», м. Маріуполь Донецька область

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ Донецька область

про стягнення основного боргу в сумі 55 577,00 грн., пені в сумі 3944,00 грн , 3% річних в сумі 1080,84 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача: Федорова Д.О. за довіреністю №14 від 08.04.2014р.

від відповідача: Калугін І.П. за довіреністю №26/41-Ю від 14.11.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія», м. Маріуполь Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 55 577,00 грн., пені в сумі 3944,00 грн , 3% річних в сумі 1080,84 грн .

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на:

- неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №05/05/13 від 20.05.2013р., в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 55 577,00 грн;

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 1080,84 грн. та пеню у розмірі 3944,00 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 32, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173-175,193, 231 Господарського кодексу України, ст..ст. 526, 530, 549, 550, 625, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України.

Позивач на підтвердження позовних вимог надав суду (у копіях): Договір купівлі-продажу №05/05/13 від 20.05.2013р., протокол розбіжностей до Договору від 17.06.2013р., специфікації виготовлення поковок №1, №2 від 20.05.2013р., видаткову накладну №48 від 18.07.2013р., довіреність на отримання матеріальних цінностей №883 від 17.07.2013р., претензію №27/11 від 07. 11.2013р., виписку з особового рахунку №MPL-52/256 від 13.03.2014р., розрахунок суми позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.03.2014р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено для розгляду на 19.03.2014р.

У зв'язку із нез'явленням сторін у судове засідання 19.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 09.04.2014р.

Позивач 24.03.2014р. через канцелярію суду, надав повідомлення №76/03 від 18.03.2014р., у якому повідомляє, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.

09.04.2014р. Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №26-417 від 08.04.2014р., в якому визнав суму основного боргу. Проти решти позовних вимог, а саме стягнення пені в сумі 3944,00 грн , 3% річних в сумі 1080,84 грн. частково заперечив, посилаючись на невірно проведений позивачем розрахунок.

16.04.2014р. Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог б/н від 24.02.2014р., в якій він відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу просить стягнути з Позивача основний борг в сумі 55 577,00 грн., пеню в сумі 3327,79 грн , 3% річних в сумі 989,48 грн.

Вказані позовні вимоги судом приймаються та розглядаються як остаточно заявлені.

09.04.2014р. у судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги.

09.04.2014р. у судовому засіданні Відповідач проти стягнення пені та 3% річних заперечив.Визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Представники сторін клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебiчно i повно з'ясувавши всi фактичні обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:

ВСТАНОВИВ:

20.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія», м. Маріуполь, Донецька область (Продавцем) та Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область (Покупцем), укладено Договір купівлі-продажу №05/05/13 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець продав, а покупець купив Товар - найменування, асортимент, кількість, технічні умови і цінв якого вказані в Специфікаціях, що додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору термін постачання - згідно з умовами Специфікацій, що є невід`ємною частиною Договору. Товар постачається на умовах, обумовлених в специфікаціях.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що плата за товар проводиться на на ступних умовах:

- передплата 50% для запуску у виробництво;

- остаточна оплата за фактом повідомлення про готовність до відвантаження впродовж 10 календарних днів.

Розрахунки за товар , що постачається за даною угодою, здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний у цьому Договорі, на підставі рахунків, виставлених Продавцем в порядку, вказаному в спціфікаціях до Договору. (п.4.2 Договору).

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Сторонами у справі складено і підписано специфікації виготовлення поковок №1, №2 від 20.05.2013р., в яких визначено найменування, креслення, марку, вагу, кількість та ціну продукції, умови оплати, термін поставки, тощо.

На виконання умов Договору купівлі-продажу №05/05/13 від 20.05.2013р., Позивачем був поставлений товар Відповідачу за видатковою накладною №48 від 18.07.2013р. на загальну суму 65577,00 грн.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відмітки на видатковій накладній, та наявною в матеріалах справи довіреністю на отримання матеріальних цінностей №883 від 17.07.2013р., було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли виключно з Договору купівлі-продажу №05/05/13 від 20.05.2013р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором.

Відповідно до п.4.1 Договору Пунктом 4.1. Договору визначено, що плата за товар проводиться на на ступних умовах: передплата 50% для запуску у виробництво; остаточна оплата за фактом повідомлення про готовність до відвантаження впродовж 10 календарних днів.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок Відповідачем за отриманий Товар мав бути здійснений не пізніше 29.07.2013р .

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідач грошове зобов'язання перед Позивачем в частині розрахунку за прийнятий товар у повному обсязі не виконав.

Позивач звернувся до Відповідача з Претензією №27/11 від 07.10.2013р. з вимогою сплатити суму основного боргу.

У своїй відповіді № 26/07-284-2073 від 06.12.2013р. Відповідач визнав суму основного боргу та повідомив про сплату частини боргу у розмірі 10000,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку Позивача №MPL-52/256 від 13.03.2014р. відповідачем було здійснено часткову оплату товару в сумі 10000,00 грн. Сума боргу у розмірі 55 577,00 грн.- не сплачено.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 55 577,00 грн. не надав, у відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, тому суд, вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені в сумі 3327,79 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1.2 Договору за прострочення оплати Товару з вини Покупця останній виплачує неустойку у розмірі 0,03% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожен день, починаючи з першого дня прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок пені за період з 29.07.2013р. по 24.01.2014р . на суму основного боргу 55 577,00 грн., дійшов висновку, що розрахунок є вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, за таких обставин дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 3327,79 грн.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 989,48 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 29.07.2013р. по 10.02.2014р. на суму основного боргу 55 577,00. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі, у розмірі 989,48 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія», м. Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 55 577,00 грн., пені в сумі 3327,79 грн , 3% річних в сумі 989,48 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м. Краматорськ, Донецька область (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.6, ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія», м. Маріуполь, Донецька область (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.50 років СРСР, б.51, кв.119, ЄДРПОУ 32258926) основний борг в сумі 55 577,00 грн., пеню в сумі 3327,79 грн , 3% річних в сумі 989,48 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1813,62грн.

У решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 16.04.2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04. 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко