Постанова

від 04.04.2014 по справі 826/1097/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2014 року № 826/1097/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом Приватне підприємство «МЕТЕОР» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2014 року № 0000352203, № 0000362203, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 січня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 15 січня 2014 року № 0000352203, № 0000362203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - ТОВ «Дорком», що підтверджується складеними за результатами діяльності обох підприємств первинними документами.

Окрім цього, позивач також зазначає, що при складанні акту перевірки від 12 грудня 2013 року № 2338/26-56-22-03-09/30219983 контролюючим органом використано необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення, які не мають документального підтвердження.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000352203, № 0000362203 є протиправними, а отже, підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

25 березня 2014 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з поданою заявою представником позивача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що за ідентифікаційним кодом юридичної особи 30219983 значиться Приватне підприємство «МЕТЕОР».

Водночас, акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем складені на Товариство з обмеженою відповідальність «МЕТЕОР», що не відповідає організаційно-правовій структурі даного суб'єкта господарювання.

За вказаних обставин, суд не в праві змінювати дані, викладені в податкових повідомленнях-рішеннях, оскільки останні складені стосовно ТОВ.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Приватне підприємство «МЕТЕОР» (код ЄДРПОУ 30219983) зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 18 січня 1999 року за № 10711070009002553 (Виписка з ЄДРЮОФОП серії ААВ № 892180). Місцезнаходження ПП «МЕТЕОР»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 34-38, літ «А».

ПП «МЕТЕОР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 серпня 2003 року за № 6116, на час перевірки підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно свідоцтва № 100228770 від 04 червня 2009 року ПП «МЕТЕОР» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 302199826562).

На підставі наказу від 29 листопада 2013 року № 883 та направлення на перевірку від 29 листопада 2013 року № 885, виданих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в період з 29 листопада 2013 року по 05 грудня 2013 року (з 06.12.2013 р. по 12.12.2013 р. в приміщенні контролюючого органу складався акт перевірки), відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Дорком» (код за ЄДРПОУ 37226960) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт № 2338/26-56-22-03-09/30219983 від 12 грудня 2013 року (далі - Акт № 2338/26-56-22-03-09/30219983).

В ході перевірки контролюючим органом, з урахуванням листа відповідача від 15.01.2014 р. № 71/10/26-56-22-03-05 про виправлення помилки, встановлено порушення наступних вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27 517,00 грн., у тому числі за IV кв. 2010 року - 27 517,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 22 013,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року - 22 013,00 грн.

15 січня 2014 року на підставі Акту № 2338/26-56-22-03-09/30219983 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- № 0000352203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ «МЕТЕОР» занижено податок на прибуток за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) на загальну суму 34 396,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 27 517,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 879,00 грн.;

- № 0000362203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ та абз. 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ТОВ «МЕТЕОР» занижено суму податку на додану вартість за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (код платежу 3014010100) на загальну суму 27 516,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 22 013,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 503,00 грн.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, що діяла в перевіряємий період) (далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, що діяла в перевіряємий період) (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи позивачу визначені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Дорком» (код ЄДРПОУ 37226960).

Так, 29 листопада 2010 року, між ПП «МЕТЕОР», в особі директора Вітязєвої Л.А. (Замовник) та ТОВ «Дорком», в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець) був укладений договір на проведення рекламної(их) компанії(й) № 75/2, згідно умов якого Виконавець зобов'язується власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію в інтересах Замовника та/або клієнтів-рекламодавців Замовника на території України на поверхнях спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у додатках до договору, а Замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця відповідно до умов договору.

Також, 29 листопада 2010 року, між ПП «МЕТЕОР», в особі директора Вітязєвої Л.А. (Замовник) та ТОВ «Дорком», в особі директора ОСОБА_2 (Виконавець) був укладений договір № 75/3, згідно умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає зобов'язання по наданню послуг в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором, а саме - друк плакатів, надалі продукції (у подальшому - Послуги).

На підтвердження факту виконання зобов'язань по вище вказаним договорам з ТОВ «Дорком», позивачем надані: копії договорів від 29 листопада 2010 року № 75/2, № 75/3 з додатками; податкові накладні від 29 грудня 2010 року № 1, № 3; рахунки-фактури від 28 грудня 2010 року № 2812, № 2812-2; видаткову накладну від 30 грудня 2010 року № 3; акт виконаних робіт від 31 грудня 2010 року до договору від 29 листопада 2010 року № 75/2; виписку з особового рахунку № 26005027244561 за 29 грудня 2010 року; контрольні макети за Договором № 75/3 від 29 листопада 2010 року.

У той же час, з акту перевірки позивача вбачається, що згідно даних СВ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в рамках розслідування кримінальної справи № 77-00186, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених статтями 205 частиною 2, 358 частинами 1, 3 Кримінального кодексу України, досудовим слідством встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття своєї незаконної діяльності, зареєстрували ТОВ «Дорком» на матеріально-залежну особу, яка фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконує.

Вказане підтверджується протоколом допиту обвинуваченого від 26 травня 2011 року та висновком експерта від 21 травня 2011 року № 253, відповідно до якого підписи в представлених на дослідження документах виконані іншою особою.

Крім того, з акту перевірки встановлено, що фіктивність ТОВ «Дорком» підтверджується вироком Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року, відповідно до якого засновника та директора ТОВ «Дорком» визнано винним у скоєні злочину, передбаченого статтею 205 частинами 1, 2 Кримінального кодексу України.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає, що згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Також суд зазначає, що для підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПП «МЕТЕОР» з контрагентом, у судове засідання викликався в якості свідка директор ТОВ «Дорком» ОСОБА_2, який до суду не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні), виданих вказаним вище його контрагентом не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що неможливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Також, позивачем під час перевірки не надано контролюючому органу документів, що підтверджують факт взаєморозрахунків підприємств щодо надання рекламних послуг, інформації щодо використання плакатів та їх зв'язку з господарською діяльністю.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту непідписання первинних документів особою, що в них вказана.

А тому, на переконання суду, наявність податкових та видаткових накладних у ПП «МЕТЕОР», виписаних контрагентом - ТОВ «Дорком» у відповідних періодах не є безумовною підставою для отримання права на податковий кредит та формування валових витрат.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000352203, № 0000362203 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644,30 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «МЕТЕОР» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МЕТЕОР» судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко