КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/13691/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
23 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрем» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 10.06.2013 р. №0001152270 та №0001162270.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. та податку на прибуток за ІІ-й квартал 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл Хоукс», код ЄДРПОУ 36482441, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Укрем» (код ЄДРПОУ 35822258) питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. та податку на прибуток за ІІ-й квартал 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл Хоукс», код ЄДРПОУ 36482441 (надалі - Акт перевірки №1604/22-721/35822258).
На підставі вказаного Акту перевірки №1604/22-721/35822258 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001152270 від 10.06.2013 р. (надалі - ППР №0001152270), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24531,00 грн., з яких 19625,00 грн. - за основним платежем, а 4906,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001162270 від 10.06.2013 р. (надалі - ППР №0001162270), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 25758,00 грн., з яких 20606,00 грн., - за основним платежем, а 5152,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрем", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Хоукс", як виконавцем, був укладений Договір про виготовлення продукції №29/06 від 29.06.2911 року (надалі - Договір №29/06), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, виготовити з власних матеріалів та передати у власність замовника технічні паспорти (інструкції по експлуатації), стікери та штрих-коди (надалі - Продукція) для електротехнічних товарів, що виробляються на умовах та в порядку, визначених вищезазначеним Договором, прийняти продукцію та оплатити за неї визначену сторонами грошову суму.
Згідно специфікацій №1 до Договору №29/06 ТОВ "Стіл Хоукс" зобов'язувалось виготовити наступну поліграфічну продукцію: наліпки-стікери, штрих-коди, інструкцію з експлуатації (технічні паспорти) для електротехнічних товарів під торгівельною маркою «Аксо-Укрем» згідно з технічним завданням та оригінал-макетами, наданими замовником ТОВ «Укрем» на загальну суму 117747,00грн., у т.ч. ПДВ.
На виконання умов Договору №29/06 ТОВ "Стіл Хоукс" виготовило замовлену продукцію, що підтверджується актами прийому-передачі продукції №295, №302, №303 прийому-передачі продукції відповідно, 29.06.2013 р. та від 30.06.2012 р.
Судом встановлено, що ТОВ "Стіл Хокус" були оформлені на користь позивача податкові накладні №295 від 29.06.2012 на суму 48000,00грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00грн., №302 від 30.06.2012 на суму 41712,00грн., в т.ч. ПДВ - 6952,00грн., №303 від 30.06.2012 на суму 28035,00грн., в т.ч. ПДВ - 4672,00грн.
Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.
Факт оплати позивачем товару виготовленого ТОВ "Стіл Хоукс" згідно Договору №29/06, підтверджується, випискою з банківської установи про рух коштів.
Крім того, встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Стіл Хоукс" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.
Згідно з наданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість в розрізі контрагентів за червень 2012 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Стіл Хоукс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.
В свою чергу, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Стіл Хоукс", не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.
Водночас, доводи податкового органу про нікчемність Договору №29/06 та не спричинення реального настання юридичних наслідків даного правочину ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.04.2014 |
Оприлюднено | 24.04.2014 |
Номер документу | 38360945 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Гром Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні