Рішення

від 16.04.2014 по справі 905/641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2014 Справа № 905/641/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мирошниченка Я.С.,

При секретарі судового засідання Татьковій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької області

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Форбіс", м. Ясинувата Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 174921,86 грн., з яких 148785,00 грн. - сума попередньої оплати, 18312,00грн.- неустойка, 7765,35 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 59,51 грн.- пеня,-

За участю представників сторін:

від позивача: Команов В.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької області (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Форбіс", м. Ясинувата Донецька область (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 174921,86 грн., з яких 148785,00 грн. - сума попередньої оплати, 18312,00грн.- неустойка, 7765,35 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами, 59,51 грн.- пеня.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором ( на придбання технічного обладнання) код вид договору:2 (Договір поставки) №2537 від 20.08.2013р., а саме на невиконання обов'язків за Договором, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 148785,00 грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача неустойку у розмірі 18312,00 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7765,35 грн. та пеню у розмірі 59,51 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525,526,530,546, 548, 549, 550, 551, 610, 611, 629, 539 Цивільного кодексу України, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): Договір( на придбання технічного обладнання) код вид договору: 2 (Договір поставки) №2537 від 20.08.2013р., специфікацію №1 від 30.08.2013р., рахунок- фактуру №СФ-0000007 від 02.09.2013р., платіжне доручення №23223 від 18.09.2013р.,претензія №110/1911 від 25.12.2013р., претензія №110/1823 від 09.12.2013р., лист №110/1846 від 12.12.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.02.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 19.02.2014р.

Позивач неоднарозово на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надавав заяву про збільшення позовних вимог .Останьою Заявою від 31.03.2014р. з урахуванням Заяви від 16.04.2014р. просив стягнути : передоплату у сумі 148785,00 грн., штраф у розмірі 18312,00 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 12840,35 грн., пеню у розмірі 59,51 грн. загалом на суму 179,996,86 грн.

Вказані позовні вимоги судом приймаються та розглядаються як остаточно заявлені.

У зв'язку з ненаданням Відповідача у судове засідання, ненаданням витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 19.02.2014р. на 05.03.2014р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.03.2014р. у зв'язку із перебуванням судді Мирошниченка Я.С. у відпустці, справу передано судді Філімонової О.Ю.

У зв'язку з ненаданням Відповідача у судове засідання, ненаданням витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 05.03.2014р. на 26.03.2014р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.03.2014р. у зв'язку з виходом із відпустки справу № 905/641/14 передано судді Мирошниченко Я.С.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, своїми процесуальними правами відповідно ст.22 ГПК України не скористався. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.03.2014р.,16.04.2014р.). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 04.03.2014р., 86000, Донецька область, м.Ясинувата, Мікрорайон 3, будинок 5.

Враховуючи вищенаведене , суд визнав за можливе розглянути справу згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Представник Позивача клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебiчно i повно з'ясувавши всi факти і обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області (надалі - Позивач/Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Форбіс», м. Ясинувата Донецької області (надалі - Відповідач/Постачальник), укладено Договір №2537 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, кількість, номенклатура обладнання вказуються в специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Розділом 3. Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах, вказаних в Специфікаціях. Строк поставки вказується у Специфікаціях.

Згідно Розділу 4 Договору, поставка обладнання здійснюється за цінами, вказаними у Специфікаціях. Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Обладнання, поставка якого здійснюється згідно Специфікацій.

П. 5.2. Договору передбачено, що оплата за обладнання здійснюється на умовах, передбачених Специфікаціями.

Договір діє до 31.12.2013 р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору (а.с. 8-13), згідно умов п. 5 Специфікації №1 від 30.08.2013 р. до Договору, Позивачем 18.09.2013 р. перераховано Відповідачу 148785,00 грн., що складає 65% від погодженої в Договорі загальної вартості товару. Перерахування грошових коштів підтверджується Платіжним дорученням №23223 від 18.09.2013 р. (а.с.16).

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли саме з Договору №2537 від 20 серпня 2013 р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Таким чином, у Відповідача виник обов`язок поставити Позивачу обладнання у строк до 26.11.2013 р.

Натомість, судом встановлено, що Відповідачем свого обов`язку щодо поставки обладнання не виконано. Товар не поставлено у повному обсязі.

Згідно п. 7.3. Договору, у разі порушення строку поставки більш ніж на 10 календарних днів Покупець вправі відмовитися від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які Постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення Покупця, яке вважається отриманим Постачальником після спливу 3 робочих днів з моменту його направлення Покупцем на адресу Постачальника.

Листом №110/1846 від 12.12.2013 р., Позивач повідомив Відповідача про відмову від подальшого приймання та оплати обладнання, а також вимагав повернення раніше сплаченої за обладнання суми грошей у розмірі 148785,00 грн.

Відповідач не відреагував на вищенаведений лист Позивача, свої зобов'язання за Договором перед ним не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 148785,00 грн. не повернув.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів поставки обладнання чи повернення попередньої оплати у розмірі 148785,00 грн. не надав, тому суд вважає позовні вимоги у частині стягнення попередньої оплати доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем, з урахуванням Заяви про збільшення позовних вимог №09/1260 від 28.03.2014 р., та Заяви від 16.04.2014 р., заявлені вимоги про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 18312,00 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 12840,35 грн., та пені у розмірі 59,51 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.5 Договору, у разі порушення строку перерахування грошових коштів, надмірно отриманих від Покупця, а також повернення раніше сплачених за обладнання сум, пов`язаного з порушенням строків чи обсягів поставок, поставкою обладнання неналежної якості, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Позивачем наданий арифметичний розрахунок пені згідно п. 7.5. Договору на суму попередньої оплати у розмірі 148785,00 грн. у розмірі 59,51 грн.

Судом встановлено, що розрахунок є вірним. Таким чином, ця вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 18312,00 грн., суд зазначає наступне.

П. 7.3. Договору передбачено, в разі порушення строків чи обсягів поставок обладнання, Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання.

Позивач пояснив , що за своєю правовою природою, ця неустойка є штрафом.

Судом встановлено наявність прострочення поставки обладнання на загальну вартість 228900,00 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 8% від вартості не поставленого у строк обладнання у сумі 18312,00 є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 12840,35 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.4. Договору, встановлено 15% річних за користування чужими грошовими коштами за період від дня оплати і до дня поставки обладнання чи повернення грошових коштів.

Позивачем наданий арифметичний розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 19.09.2013 р. по 16.04.2014 р. на суму попередньої оплати у розмірі 148785,00 грн. в сумі 12840,35 грн.

Судом встановлено, що розрахунок є вірним. Таким чином, ця вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, враховуючи заявлені Позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договором №2537 від 20.08.2013р.у розмірі 179996,86 грн., за висновками суду, останній повинен сплатити судовий збір в розмірі 3599,94грн.

Проте, як встановлено судом, до позовної заяви, в якості доказу сплати судового збору Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 2352 від 22.01.2014р.на суму 3616,27 грн.

За змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 16,33 грн. підлягає поверненню Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької області.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Форбіс", м. Ясинувата Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 179996,86 грн., з яких 148785,00 грн. - сума попередньої оплати, 18312,00грн.- штраф, 12840,35 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами , пеню у розмірі 59,51 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Форбіс", м. Ясинувата Донецька область (86000, Донецька область, м.Ясинувата, Мікрорайон 3, будинок 5. код ЄДРПОУ 33513492) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької (87504,Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вулиця Шевченка, будинок 1 код ЄДРПОУ 00191129) суму попередньої оплати у розмірі 148785,00 грн., штраф у розмірі 18312,00 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12840,35 грн пеню у розмірі 59,51 грн.та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3599,94грн.

Повернути з державного бюджету на користь на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь Донецької (87504,Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вулиця Шевченка, будинок 1 код ЄДРПОУ 00191129) надмірно сплачений судовий збір у сумі 16,33 грн. за платіжним дорученням № 2352 від 22.01.2014р.

У судовому засіданні 16 квітня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко