Рішення

від 16.04.2014 по справі 914/1005/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2014 р. Справа № 914/1005/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі уповноваженого органу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Мирний», м.Львів

про стягнення 26 383,98 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури Лука Г.В. - прокурор (посвідчення №020328);

від позивача Терех-Лагодюк О.М. - юрисконсульт (довіреність №10-02 від 05.03.2014р.);

від відповідача Грундас І.М. - в.о. голови правління ЖБК «Мирний».

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Перший заступника прокурора міста Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі уповноваженого органу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Мирний» про стягнення заборгованості в розмірі 26 383,98 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.04.2014р.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.03.2014р. подав клопотання (вх.№16947/14 від 16.04.2014р.) про долучення до матеріалів справи доказів, які витребовувалися вказаною ухвалою суду. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову не заперечив, подав заяву (вх.№16526/14 від 15.04.2014р.) в якій Житлово-будівельний кооператив «Мирний» просить розстрочити виконання рішення у даній справі на дванадцять місяців рівними частинами.

Представник позивача заперечив проти розстрочення виконання рішення на 12 місяців, зазначивши, що Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» вважає за можливе розстрочити виконання рішення максимум на 6 місяців.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

01.10.2003р. між ЖБК «Мирний» (покупець) та Львівським міським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (енергопостачальна організація) укладено договір №77 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір), згідно якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно з графіком, затвердженим органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно із п.3.2.2. договору покупець зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (п.6.3. договору).

Як зазначено у позовній заяві, всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором за період з 01.08.2013р по 01.03.2014р. у розмірі 26 383,98 грн.

Отже, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 26 383,98 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді згідно укладеного з позивачем договору № 77 від 01.10.2003р.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом про включення системи енергопостачання від 07.10.2013р. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений їх мокрими печатками. Копія даного акту міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не оплатив спожиті послуги в строки передачені п.6.3. договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність вказаної заборгованості підтверджується актом звірки, згідно якого станом на 07.04.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 383,98 грн.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 26 383,98 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача, в якій він просить розстрочити заборгованість за спожиту теплову енергію, суд зазначає наступне.

Необхідність розстрочення виконання судового рішення відповідач обґрунтовує тим, що ЖБК «Мирний» перебуває в скрутному фінансовому становищі. Зокрема в заяві про розстрочення виконання рішення вказано, що ЖБК «Мирний» є житловим будинком, збудованим в 1968р. за власні кошти мешканців, як кооперативний будинок. Крім того, утримання будинку здійснюється за рахунок коштів його мешканців, які в більшості є людьми похилого віку, розмір пенсій яких є на межі прожиткового мінімуму.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан відповідача та матеріальні інтереси як відповідача, так і позивача, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то сплата судового збору відповідно до ст.49 ГПК України в розмірі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мирний» (79040, м.Львів, вул.Каховська, буд. 17, кв.59 код ЄДРПОУ 20849022) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943) заборгованість в розмірі 26 383,98 грн., розстрочивши виконання рішення на 12 (дванадцять) місяців відповідно до наступного графіка:

- до 16.05.2014 - 2 198,66 грн.

- до 16.06.2014 - 2 198,66 грн.

- до 16.07.2014 - 2 198,66 грн.

- до 16.08.2014 - 2 198,66 грн.

- до 16.09.2014 - 2 198,66 грн.

- до 16.10.2014 - 2 198,66 грн.

- до 16.11.2014 - 2 198,67 грн.

- до 16.12.2014 - 2 198,67 грн.

- до 16.01.2015 - 2 198,67 грн.

- до 16.02.2015 - 2 198,67 грн.

- до 16.03.2015 - 2 198,67 грн.

- до 16.04.2015 - 2 198,67 грн.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мирний» (79040, м.Львів, вул.Каховська, 17, код ЄДРПОУ) в дохід державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 22.04.2014р.

Суддя Петрашко М.М.