Рішення

від 17.04.2014 по справі 910/2952/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2952/14 17.04.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2952/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий дім

«Сонячна Долина Плюс»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ 21»;

про стягнення 127 788,25 грн.

Представники сторін: не з'явились.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий дім «Сонячна Долина Плюс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ 21» (надалі - відповідач) про стягнення 127 788,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 100443-13 від 26.09.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 105 600,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 5170,53грн., штраф (5%) - 5280,00 грн., штраф (10%) - 10 560,00 грн. та 3% річних у сумі 1177,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/2952,14 та призначено її розгляд на 27.03.2014р.

Ухвалою суду від 27.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 17.04.2014р.

У судове засідання 17.04.2014р. представник позивача не з'явився, водночас від позивача надійшли клопотання, в яких позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду від 27.03.2014р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.02.2014р. та ухвалу суду від 27.03.2014р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2013р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 100443-13, у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця за його попереднім замовленням, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати олійно-жирову продукцію (далі - товар), повне найменування. Кількість, асортимент, ціна одиниці, загальна вартість, умови, строк та адреса поставки товару зазначаються в Специфікаціях, які оформляються сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна сума даного договору складається з вартості поставлених партій товару, зазначених у Специфікаціях та не перевищує 2 900 000,00 грн. з ПДВ.

Так, сторонами було підписано Специфікацію 1 до договору, згідно якої сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, що склала 135 600,00 грн.

Також, сторонами було підписано Специфікацію 2 до договору, в якій погоджено найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, що склала 135 600,00 грн.

Умовами п.4.4 договору визначено, що приймання та передача товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками продавця та покупця накладних (товарно-транспортних накладних) на товар, що поставляється.

Як встановлено судом, на виконання умов договору та Специфікацій №№ 1, 2 до договору, згідно товарно-транспортних накладних № СД70712 від 27.09.2013р. на суму 135 600,00 грн. з ПДВ та № СД071894 від 02.10.2013р. на суму 135 600,00 грн. з ПДВ, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 271 200,00 грн.

Відповідно до умов п.2.2 договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту фактичної передачі товару у власність покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором здійснив лише часткову оплату отриманого товару у сумі 165 600,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Дельта Банк», проте не здійснив повну оплату отриманого товару в сумі 105 600,00 грн.

Станом на 31.12.2013р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 105 600,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 105 600,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 105 600,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5170,53грн., яка нарахована за період з 17.10.2013р. по 14.02.2014р., штраф (5%) - 5280,00 грн., штраф (10%) - 10 560,00 грн. та 3% річних у сумі 1177,72 грн., які нараховані за період з 17.10.2013р. по 14.02.2014р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 договору, у випадку порушення строків оплати, покупець зобов'язується виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення. Також, при простроченні оплати товару більше 5 робочих днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми неоплаченого товару, а при простроченні оплати товару більше 15 робочих днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 5170,53 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві.

Крім того, оскільки прострочення по оплаті товару відповідачем мало місце більше ніж на 30 календарних днів, тому, відповідно до умов п. 6.1. договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф (5%) - 5280,00 грн. та штраф (10%) - 10 560,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 6.1. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості товару, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафів, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 1177,72 грн., згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРИТ 21» (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 6, код ЄДРПОУ 38887297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий дім «Сонячна Долина Плюс» (65039, м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, код ЄДРПОУ 37874219) 105 600 грн. 00 грн. основного боргу, пеню в сумі 5170 грн. 53 коп., штраф (5%) - 5280 грн. 00 коп., штраф (10%) - 10 560 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 1177 грн. 72 коп. та 2555 грн. 77 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.04.2014р.

Суддя А.І. Привалов