Рішення

від 22.04.2014 по справі 920/384/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2014 Справа № 920/384/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Візара»,

м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТІК-ПРО»,

м. Суми,

про стягнення 30 062 грн. 45 коп.,

Суддя ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 30 062 грн. 45 коп. відповідно до договору поставки товару № 8/06 від 08.06.2012 р., а також судові витрати, а саме: 1827 грн. відшкодування сплаченого судового збору та 25 000 грн. витрат по сплаті послуг адвоката.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал господарського суду. Позивач на виконання вимог суду надіслав для огляду оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті судом та повернуті позивачу), письмові пояснення щодо складу адвокатських послуг, а також Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача. В письмових поясненнях позов підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав. Ухвала суду про порушення провадження в даній справі повернута поштою із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконня останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

08.06.2013 р. між ТОВ «Візара» (постачальник) та ТОВ «КОСМЕТІК-ПРО» (покупець) укладено договір поставки товару № 8/06 (а.с. 12-16).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до накладних, які є невідємною частиною данного договору, за цінами, спеціально встановленими для покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Пунктом 2.5 Договору сторонами погоджено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою видаткової (або товарно-транспортної) накладної (п.2.4 Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору загальна сума поставленої партії товару за цим договором складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, що в свою чергу, складають невід'ємну складову частину договору.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що покупець розраховується з постачальником за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар (п. 2.5 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 266 560 грн. 22 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 20-32).

Позивач в позові зазначив, що відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленного товару, перерахувавши на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 266 560 грн. 22 коп., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «Візара» (а.с. 33-46). Залишилась не сплаченою сума боргу в розмірі 30 062 грн. 45 коп.

З метою досудового врегулювання питання по сплаті заборгованості позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 84 від 05.11.2012 р. (а.с. 17-19). Зазначений лист відповідач залишив без відповіді, в результаті чого позиач змушений звернутися до суду для захисту свого права.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товарі сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, в розумінні ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем боргу в сумі 30 062 грн. 45 коп., суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення боргу.

Позивач в позові також просить суд відшкодувати його витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 25 000 грн.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір на юридичне обслуговування № 05/13 (а.с. 47-48), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 здійснює юридичне консультаційне обслуговування з питань статутної діяльності Товариства з метою захисту законних прав та інтересів Товариства. Під юридичним консультаційним обслуговуванням в цьому договорі розуміється представництво інтересів замовника у ділових, комерційних, корпоративних та інших відносинах, а також перед органами державної влади та управління, в тому числі в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції з питань діяльності Товариства.

Згідно з п. 3.1. Договору на юридичне обслуговування, за надані послуги Замовник сплачує виконавцю плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт.

За актом № 12-2-2013 від 24.12.2013 р. про надання консультаційних послуг за договором на юридичне обслуговування № 05/13 від 14.01.2013 р. (а.с. 49), позивачу були надані послуги загальною вартістю 25 000 грн.

Факт сплати позивачем 25 000 грн. за правову допомогу підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою банку станом на 25.12.2013 р. (а.с. 51). Позивачем надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2713/10 від 25.11.2004 року (а.с. 50).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Разом з цим, у порядку встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 ГПК України) юридичній особі відшкодовуються витрати на послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи саме у господарському судочинстві.

Таким чином, суд вважає розумною та співрозмірною суму витрат позивача на послуги адвоката, що підлягає відшкодуванню в розмірі 2 000 грн. - за надання консультаційних послуг, складення позовної заяви та отримання Витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП, оскільки частина зазначених в договорі на юридичне обслуговування № 05/13 від 14.01.2014 р. та в акті № 12-2-2013 послуг (зокрема, з питань досудового врегулювання спору, консультації з питань виконання рішення) не пов'язані безпосередньо з розглядом справі № 920/384/14 у господарському суді. Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 на жодне судове засідання не з'явився, відповідно пов'язані із з'явленням до суду та витрачанням часу на представництво у суді витрати - відсутні. Також судом враховується, що спір є майновим (розрахунковим), предметом спору є стягнення основного боргу, ціна позову складає лише 30 062 грн. 45 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 509, 526-527, 530, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИК-ПРО» (40030, м. Суми, вул. Нахімова, буд. 38, кв. 18, код 36234462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Візара» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2, код 37923810) заборгованість в сумі 30062 грн. 45 коп., 2000 грн. витрат з оплати послуг адвоката, 1827 грн. 50 коп. відшкодування сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.04.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА