Ухвала

від 15.04.2014 по справі 810/4875/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4875/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

15 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агро-Латте" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач - Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Агро-Латте" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якому просив стягнути з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 6954,55 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 190,43 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито усіх заходів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для працевлаштування інвалідів, а отже застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Приватне виробничо-комерційне підприємство «Агро-Латте» є юридичною особою, зареєстрованою Державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код 30367929. У зв'язку з цим відповідач згідно з вимогами статті 18 Закону України №875-ХІІ є працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою № 10-ПІ, поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві фактично за рік - 11; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 6954,55 грн. та пеню в сумі 190,43 грн., що разом становить 7144,98 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем добровільно суму заборгованості не сплачено, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року N 70 "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено «Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів» відповідно до якого зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарському об'єднанні та підприємствах, що входять до його складу, здійснюється відповідно до Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці від 10 лютого 2007 р. N 42.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" форма N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

У відповідності до п. 3.1., 3.2. Інструкції у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).

У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

У рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складає 11 осіб.

У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 19 Закону України №875-XII, для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів за результатами діяльності у 2012 році становить 1 місце (11 : 100 х 4).

Натомість судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідно до копії наказу № 16 від 01.10.2012 року з 01.10.2012 року на роботу на посаду помічника маляра згідно із особисто поданою заявою, зараховано ОСОБА_2. Згідно з посвідченням про право на пільги, а також копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 є пенсіонером з 2008 р., є інвалідом 3 групи, пенсію отримує по інвалідності. З наведеного вбачається, що у 2012 році на підприємстві відповідача фактично працював інвалід.

У подальшому до Києво-Святошинського районного центру зайнятості відповідачем щомісячно у січні-вересні 2012 року подавались звіти про наявність вакансій за 2012 рік (форма 3-ПН, станом на 23.01.2012 року; 15.02.2012 року; 19.03.2012 року; 17.04.2012 року; 15.05.2012 року; 25.06.212 року; 19.07.2012 року; 27.08.2012 року; 27.09.2013 року, згідно з яким відповідач самостійно зазначив кількість вакантних посад для інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях (шліфувальник по дереву), створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Колегія суддів звертає увагу на те, що дана форма, в силу положень Інструкції щодо заповнення форм звітності №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. №420, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2005 року за №1534/11814, використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як таких, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо виділення та створення у 2012 році робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів влади про наявність вільних робочих місць створених для інвалідів.

Як вбачається з відповіді директора Києво - Святошинського районного центру зайнятості від 21.06.2013 року № 832, направлення на працевлаштування не видавались у зв'язку з відсутністю на обліку осіб, які мають відповідну кваліфікацію.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що фактів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем, всупереч ст.. 71 КАС України, не надано доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, або ж докази того, що останнім було необґрунтовано відмовлено у працевлаштуванні інваліда за його зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.