Постанова

від 14.04.2014 по справі 810/829/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року 810/829/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмежено відповідальністю «Промислові захисні покриття» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Промислові захисні покриття») до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 14.10.2013 №0006962202 та №0006972202.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.04.2014.

В судове засідання, призначене на 01.04.2014, представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не прибув, жодного доказу щодо поважності неприбуття в судове засідання суду не надав.

Згідно з частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що у вказаній справі відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, а також немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 128 КАС України.

На підставі викладеного усною ухвалою суду від 01.04.2014 вирішено питання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту №178/10-06-22-02/34198606 від 27.09.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислові захисні покриття» (код за ЄДРПОУ 34198606) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тікрам» (код за ЄДРПОУ 37496130) за квітень 2012 року» (далі - Акт перевірки), вважає їх такими, що не відповідають закону та фактичним обставинам, та зауважує, що факт використання отриманих від ТОВ «Тікрам» товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинною документацією.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмежено відповідальністю «Промислові захисні покриття», код за ЄДРПОУ 34198606, зареєстроване як суб'єкт господарювання 24.03.2003, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №563519 (563520, 563521) від 15.01.2014; види діяльності: 20.30 (виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик), 46.73 (оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням), 46.90 (неспеціалізована оптова торгівля), 71.11 (діяльність у сфері архітектури), 74.90 (інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.), 41.20 (будівництво житлових і нежитлових будівель).

З 17.09.2013 по 23.09.2013 посадовою особою Податкового органу на підставі наказу №267 від 16.09.2013, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» (код за ЄДРПОУ 34198606) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тікрам» (код за ЄДРПОУ 37496130) за квітень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт №178/10-06-22-02/34198606 від 27.09.2013, у висновках якого зафіксовано наступні порушення з боку Товариства:

1) п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 156034,00 грн.;

2) пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704;

3) пп.139.1.1, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 163836,00 грн. в періоді, що перевірявся.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки:

«На запит Броварської ОДПІ за №1190/10/2204/720 від 23.08.2013 ТОВ «Промислові захисні покриття» не надано документи та письмові пояснення по укладенню правочину щодо умов транспортування товарів та товарно-транспортні накладні. Сертифікатів якості до перевірки ТОВ «Промислові захисні покриття» також не надано. Розрахунки між ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Тікрам» за товари проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за товар ТОВ «Промислові захисні покриття» перерахувало грошові кошти на загальну суму 936202,90 грн., інформація щодо взаєморозрахунків відсутня.

Відповідно до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікрам» (код за ЄДРПОУ 37496130) з питань перевірки дотримання вимог податкового, цивільного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 по 20.07.2012. До ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС листом від 08.08.2012 надійшла постанова від 19.07.2012 начальника третього відділу УРОВС Головного слідчого Управління ДПС України Пасткова В.В, в межах кримінальної справи №70-554 про призначення документальної позапланової перевірки, відповідно до якої встановлено: Начальник Третього відділу УРОВС Головного слідчого управління ДПС України, розглянувши кримінальну справу №70-554, встановив: в моєму провадженні знаходиться кримінальна справа №70-554 по обвинуваченню директора ПП «Медсервіс-Партнер» ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України по обвинуваченню директора ТОВ «Тікрам» ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, відносно невстановлених слідством службових осіб Національного інституту раку за фактом заволодіння та замаху на заволодіння чужим майном (бюджетними коштами), за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст.191 КК України. В ході проведення слідчих дії на підставі постанов суду за поданням начальника третього відділу УРОВС Головного слідчого Управління ДПС України, в межах кримінальної справи №70-554 та за погодженням з заступником генерального прокурора України - розкрито банківську таємницю грошових операції ТОВ «Тікрам» за період з 01.10.2011 по 20.07.2012. В ході розслідування кримінальної справи вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Тікрам» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Тікрам», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Тікрам» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України (ЦК України). Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Тікрам» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Тікрам» з контрагентами-постачальниками. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Тікрам» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Промислові захисні покриття» (код за ЄДРПОУ 34198606) здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (будівельні товари та товари споживчого призначення) від ТОВ «Тікрам» (код за ЄДРПОУ 37496130), які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.»

На підставі Акту перевірки Податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

1) №0006962202 від 14.10.2013, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 195043,00 грн., у тому числі за основним платежем 156034,00 грн., штрафні санкції - 39009,00 грн.;

2) №0006972202 від 14.10.2013, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 204795,00 грн., у тому числі за основним платежем 163836,00 грн., штрафні санкції - 40959,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Тікрам» у квітні 2012 року здійснювалися на підставі договору поставки №01/155-СХ від 27.03.2012, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Тікрам») зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю (ТОВ «Промислові захисні покриття») товар в асортименті, кількості, якості і по цінам згідно з рахунком-фактурою або специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах, зазначених у договорі; сума договору складається з сум всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. До вказаного договору його сторонами були підписані специфікації №1 (Х) та №2 (Р) від 27.03.2012.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем були надані належним чином завірені копії:

- видаткових накладних №Тр-000324 від 18.04.2012 на суму 661598,73 грн., у тому числі ПДВ 110266,45 грн., та №Тр-000322 від 18.04.2012 на суму 274604,17 грн., у тому числі ПДВ 45767,36 грн.;

- податкових накладних №65 від 18.04.2012 на суму 661598,73 грн., у тому числі ПДВ 110266,45 грн., та №66 від 18.04.2012 на суму 274604,17 грн., у тому числі ПДВ 45767,36 грн.;

- журналу руху товарно-матеріальних цінностей по складах за квітень 2012 року;

- банківських виписок, що підтверджують оплату за договором.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності поставленого зазначеним контрагентом товару позивачем були надані належним чином завірені копії: договору про закупівлю послуг за державні кошти №155/30-29-1-11-2001 від 26.12.2011, укладеного між Товариством (виконавець) та ВП «Складське господарство» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник); актів списання №ПЗ-0000017 від 30.04.2012, №ПЗ-0000018 від 30.04.2012, №ПЗ-0000026 від 30.04.2012, №ПЗ-0000031 від 31.05.2012, №ПЗ-0000032 від 31.05.2012, №ПЗ-0000033 від 31.05.2012, №ПЗ-0000038 від 31.05.2012, №ПЗ-0000046 від 30.06.2012, №ПЗ-0000047 від 30.06.2012, №ПЗ-0000048 від 30.06.2012, №ПЗ-0000053 від 30.06.2012; актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1/1 за квітень 2012 року, №1/2 за квітень 2012 року, №2/4 за квітень 2012 року, №2/5 за травень 2012 року, №1/1 за травень 2012 року, №1/2 за травень 2012 року, №1/3 за травень 2012 року, №1/4 за червень 2012 року, №1/5 за червень 2012 року, №1/6 за червень 2012 року, №2/4 за червень 2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікрам» (код за ЄДРПОУ 37496130) з питань перевірки дотримання вимог податкового, цивільного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 по 20.07.2012» та матеріали кримінальної справи №70-554 не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

Крім того, вироку суду, який би набрав законної сили, у кримінальній справі №70-554, на матеріали якої Податковий орган посилається в Акті перевірки, суду надано не було.

Суд також звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Тікрам» вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Тікрам», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами, зокрема видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всупереч вимогам п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах ТОВ «Промислові захисні покриття» із ТОВ «Тікрам», тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Тікрам» за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому суд не бере до уваги посилання Податковим органом в Акті перевірки на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України 14.10.97 №363, оскільки вони не встановлюють правил ведення бухгалтерського обліку та звітності, а визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

З аналогічних підстав суд не бере до уваги й посилання Податковим органом в Акті перевірки на положення Закону України «Про підтвердження відповідності», який визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах із ТОВ «Тікрам».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Тікрам», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за результатами господарської діяльності з ТОВ «Тікрам».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ «Промислові захисні покриття» та ТОВ «Тікрам»; доведеність обгрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 14 жовтня 2013 року №0006962202 та №0006972202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Промислові захисні покриття» (код за ЄДРПОУ 34198606) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.