Постанова

від 23.04.2014 по справі 826/20911/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2014 року 09 год. 55 хв. № 826/20911/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року № 0001574230 і № 0001584230, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №3» (далі - позивач, ПАТ «Домобудівний комбінат № 3») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року № 0001574230 і № 0001584230.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта МГУ від 11.12.2013р. №49/42-30/04012773, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «СК «Наватос-Буд» (код ЄДРПОУ 34937459), ТОВ «Газонафтова компанія «Система» (код ЄДРПОУ 36844986), ТОВ «Вірма-Електросвіт» (код ЄДРПОУ 35911101), ТОВ «НВО Укрспецатом» (код ЄДРПОУ 30310584), ТОВ «Роял Стар» (код ЄДРПОУ 35198874), ТОВ «Домобудівний комбінат №3 БМУ-11» (код ЄДРПОУ 35198869), ТОВ «КП-Антаріс» (код ЄДРПОУ 37227351), ТОВ «КЖБК» (код ЄДРПОУ 32590052), ТОВ «КЖБК БМУ-2» (код ЄДРПОУ 35198413), ПП «Будспецпроект» (код ЄДРПОУ 32306496), ТОВ «Стехбуд» (код ЄДРПОУ 33308049), ТОВ «Комінвест» (код ЄДРПОУ 18019170), ТОВ «Альянс будівельників України» (код ЄДРПОУ 37354345), ТОВ «Грандбуд Технологія» (код ЄДРПОУ 37500953), ПП «Будгарант» (код ЄДРПОУ 32424302), ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Про-реал» (код ЄДРПОУ 33440524), ПП «Парком» (код ЄДРПОУ 24369879), ТОВ «Спутнік-Крим» (код ЄДРПОУ 24089298), ТОВ «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» (код ЄДРПОУ 36867567), ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Росбуд» (код ЄДРПОУ 37164920) за період з 01.04.2012р. по 30.06.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ПАТ «Домобудівний комбінат №3» і ТОВ «Альянс будівельників України» (договір поставки від 17.05.2011р. № 17/05-11), фактично ґрунтується на неналежних доказах - актах інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок відносно контрагентів контрагента позивача. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ПАТ «Домобудівний комбінат №3» (а саме: виробництво виробів із бетону). Крім того, в періоди укладення та виконання вказаного Договору всі його Сторони (тобто Постачальник і Покупець) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Що ж до віднесення відповідачем зазначеного вище договору поставки до правочинів, що порушують публічний порядок, а тому й до нікчемних правочинів, напряму суперечить змісту норми ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення №286/9/28-10-10-1-25 від 2.01.2014р., додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Домобудівний комбінат №3» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «СК «Наватос-Буд» (код ЄДРПОУ 34937459), ТОВ «Газонафтова компанія «Система» (код ЄДРПОУ 36844986), ТОВ «Вірма-Електросвіт» (код ЄДРПОУ 35911101), ТОВ «НВО Укрспецатом» (код ЄДРПОУ 30310584), ТОВ «Роял Стар» (код ЄДРПОУ 35198874), ТОВ «Домобудівний комбінат № 3 БМУ-11» (код ЄДРПОУ 35198869), ТОВ «КП-Антаріс» (код ЄДРПОУ 37227351), ТОВ «КЖБК» (код ЄДРПОУ 32590052), ТОВ «КЖБК БМУ-2» (код ЄДРПОУ 35198413), ПП «Будспецпроект» (код ЄДРПОУ 32306496), ТОВ «Стехбуд» (код ЄДРПОУ 33308049), ТОВ «Комінвест» (код ЄДРПОУ 18019170), ТОВ «Альянс будівельників України» (код ЄДРПОУ 37354345), ТОВ «Грандбуд Технологія» (код ЄДРПОУ 37500953), ПП «Будгарант» (код ЄДРПОУ 32424302), ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Про-реал» (код ЄДРПОУ 33440524), ПП «Парком» (код ЄДРПОУ 24369879), ТОВ «Спутнік-Крим» (код ЄДРПОУ 24089298), ТОВ «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» (код ЄДРПОУ 36867567), ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Росбуд» (код ЄДРПОУ 37164920) за період з 01.04.2012р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 11.12.2013р. №49/42-30/04012773. Згідно висновків цього Акта перевірки ПАТ «Домобудівний комбінат №3» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 32866,00 грн. та заниження податку на додану вартість у відповідний період на загальну суму 31301,00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013р. № 738/2207-373542345 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс Будівельників України» (код ЄДРПОУ 34354345) з питання правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість з ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) за період з 01.03.2012р. по 28.02.2013р., ТОВ «Самаро Холдінг» (код ЄДРПОУ 37563814) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2013р.».

За наслідками проведеної перевірки МГУ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013р. № 0001574230 і № 0001584230, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 31.10.2013р. по 04.12.2013р. згідно з нормами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 25.06.2013р. старшого слідчого з ОВС Слідчого управління фінансових розслідувань МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників підполковника податкової міліції Мойсеєнко В.В. та на підставі Наказів МГУ від 31.10.2013р. № 675 та від 20.11.2013р. №762, направлення на перевірку від 31.10.2013р. № 562, працівником МГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «СК «Наватос-Буд» (код ЄДРПОУ 34937459), ТОВ «Газонафтова компанія «Система» (код ЄДРПОУ 36844986), ТОВ «Вірма-Електросвіт» (код ЄДРПОУ 35911101), ТОВ «НВО Укрспецатом» (код ЄДРПОУ 30310584), ТОВ «Роял Стар» (код ЄДРПОУ 35198874), ТОВ «Домобудівний комбінат №3 БМУ-11» (код ЄДРПОУ 35198869), ТОВ «КП-Антаріс» (код ЄДРПОУ 37227351), ТОВ «КЖБК» (код ЄДРПОУ 32590052), ТОВ «КЖБК БМУ-2» (код ЄДРПОУ 35198413), ПП «Будспецпроект» (код ЄДРПОУ 32306496), ТОВ «Стехбуд» (код ЄДРПОУ 33308049), ТОВ «Комінвест» (код ЄДРПОУ 18019170), ТОВ «Альянс будівельників України» (код ЄДРПОУ 37354345), ТОВ «Грандбуд Технологія» (код ЄДРПОУ 37500953), ПП «Будгарант» (код ЄДРПОУ 32424302), ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Про-реал» (код ЄДРПОУ 33440524), ПП «Парком» (код ЄДРПОУ 24369879), ТОВ «Спутнік-Крим» (код ЄДРПОУ 24089298), ТОВ «Проектно-монтажна компанія «Тепловент» (код ЄДРПОУ 36867567), ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Росбуд» (код ЄДРПОУ 37164920) за період з 01.04.2012р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 11.12.2013р. № 49/42-30/04012773 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 5 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ПАТ «Домобудівний комбінат №3», зокрема, з таким суб'єктом господарської діяльності як ТОВ «Альянс будівельників України» (ідентифікаційний код 37354345) - договір поставки від 17.05.2011р. № 17/05-11. За результатами таких фінансово-господарських відносин позивачем до складу валових витрат за ІІ квартал 2012 року віднесено суму витрат у розмір 156 506,00 грн., а до складу податкового кредиту за квітень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 31 301,00 грн.

При цьому під час дослідження економіко-правового статусу контрагента ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» працівником відповідача було виявлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента, яка виникла за рахунок того, що суму податкового зобов'язання ТОВ «Альянс будівельників України» зменшено за результатами перевірки останнього. Так, під час зазначеної перевірки, на підставі актів регіональних ДПІ не доведена реальність операцій між ТОВ «Альянс будівельників України» та ТОВ «ВКФ «Мілана» і ТОВ «Самаро Холдінг», не підтверджена реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобі), які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності названих господарюючих суб'єктів.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Альянс будівельників України» та ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «Самаро Холдінг» відсутня, на думку податкового органу, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «Альянс будівельників України» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, а тому останнє є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єктом господарювання платником ПДВ, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом (ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «Самаро Холдінг») та вигодонабувачем (ПАТ «Домобудівний комбінат № 3»).

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 11.12.2013р. № 49/42-30/04012773 перевіряючий встановив порушення ПАТ «Домобудівний комбінат №3» наступних норм законодавства України:

- п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 32 866, 00 грн., що підлягає сплаті до бюджету та до заниження суми податку на додану вартість у відповідний період у розмірі 31 301, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач 17.12.2013р. подав до МГУ письмові заперечення на Акт перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 24.12.2013р. № 14413/10/42.3-23 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПАТ «Домобудівний комбінат №3» - без задоволення.

24.12.2013р МГУ на підставі Акта перевірки від 11.12.2013р. № 49/42-30/04012773 та згідно розрахунку фінансових санкцій, копія якого наявна в матеріалах справи, прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0001584230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46 951,50 грн., в т.ч. 31 301, 00 грн. - основний платіж, 15 650, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001574230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 49 299, 00 грн., в т.ч. 32 866, 00 грн. - основний платіж та 16 433, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 17.05.2011р. між ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» (Покупець), в особі Голови правління - генерального директора Сухоросова І.М., і ТОВ «Альянс будівельників України» (Постачальник), в особі директора Кундзіча В.В. було укладено письмовий договір поставки №17/05-11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупця, а Покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - пісок річковий (надалі - Товар), вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Договорі та Специфікації.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору поставки від 17.05.2011р. за № 17/05-11;

- додатку №1 до договору поставки від 17.05.2011р. за № 17/05-11 специфікація №1 від 17.05.2011р.;

- видаткових накладних №РН-0504-6 від 05.04.2012р. на суму 1974,00 грн. (з ПДВ), №РН-0604-8 від 06.04.2012р. на суму 2612,40 грн. (з ПДВ), №РН-0904-4 від 09.04.2012р. на суму 7200,00 грн. (з ПДВ), №РН-1004-8 від 10.04.2012р. на суму 15022,80 грн. (з ПДВ), №РН-1104-7 від 11.04.2012р. на суму 12271,20 грн. (з ПДВ), №РН-1204-8 від 12.04.2012р. на суму 24232,80 грн. (з ПДВ), №РН-1304-4 від 13.04.2012р. на суму 19357,20 грн. (з ПДВ), №РН-1704-5 від 17.04.2012р. на суму 9511,20 грн. (з ПДВ), №РН-1804-8 від 18.04.2012р. на суму 4671,60 грн. (з ПДВ), №РН-1904-7 від 19.04.2012р. на суму 9507,60 грн. (з ПДВ), №РН-2304-9 від 23.04.2012р. на суму 5912,32 грн. (з ПДВ), №РН-2504-8 від 25.04.2012р. на суму 7875,24 грн. (з ПДВ), №РН-2604-13 від 26.04.2012р. на суму 11369,56 грн. (з ПДВ), №РН-2704-17 від 27.04.2012р. на суму 36696,56 грн. (з ПДВ), №РН-2804-15 від 28.04.2012р. на суму 19593,24 грн. (з ПДВ);

- товарно-транспортних накладних від 05.04.2012р. №12935, від 06.04.2012р. №26228, від 09.04.2012р. №25753, №33244, №25751, від 10.04.2012р. №85699, №25751, №26200, від 11.04.2012р. №85589, №85583, від 12.04.2012р. №85501, №26197, №53548, 26220, №22345, від 13.04.2012р. №85401, №26087, №14086, від 17.04.2012р. №34689, від 18.04.2012р. №35374, від 19.04.2012р. №283763, №07403, від 23.04.2012р. №11889, №33054, від 25.04.2012р. №283793, від 26.04.2012р. №39746, №06667, від 27.04.2012р. №06523, №05484, №283796, №05477, №05476, від 28.04.2012р. №05395, №05411, №1705;

- податкових накладних від 04.04.2012р. № 39 на суму 3627,79 грн. (в т.ч. ПДВ - 604,63 грн.), від 06.04.2012р. №75 на суму 30000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.), від 11.04.2012р. №149 на суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн.), від 10.04.2012р. №125 на суму 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.), від 18.04.2012р. №240 на суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн.), від 26.04.2012р. №372 на суму 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.), від 27.04.2012р. №402 на суму 29586,69 грн. (в т.ч. ПДВ - 4931,12 грн.), від 28.04.2012р. №431 на суму 19593,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 3265,54 грн.), виписаних вказаним контрагентом на користь ПАТ «Домобудівний комбінат № 3»;

- платіжних доручень позивача від 02.04.2012р. № 3955 на суму 40000,00 грн. (з ПДВ - 6666,67 грн.), від 03.04.2012р. № 3989 на суму 15000,00 грн. (з ПДВ - 2500,00 грн.), від 04.04.2012р. № 4117 на суму 100000,00 грн. (з ПДВ - 16666,67 грн.), від 06.04.2012р. № 4373 на суму 30000,00 грн. (з ПДВ - 5000,00 грн.), від 10.04.2012р. № 4511 на суму 50000,00 грн. (з ПДВ - 8333,33 грн.), від 11.04.2012р. № 4541 на суму 20000,00 грн. (з ПДВ - 3333,33 грн.), від 18.04.2012р. № 4721 на суму 20000,00 грн. (з ПДВ - 3333,33 грн.), від 26.04.2012р. № 4985 на суму 15000,00 грн. (з ПДВ - 2500,00 грн.) на оплату за пісок річковий на користь ТОВ «Альянс будівельників України». Оплата за придбаний товар здійснювалася ПАТ «Домобудівний комбінат №3» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару з ПДВ) зі свого рахунку № 26001301757201 в АБ «Південний» (МФО 320917) на рахунок свого контрагента: ТОВ «Альянс будівельників України» р/р № 26008262402375 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» (МФО 380537), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Альянс будівельників України» на адресу позивача за результатами поставки товару, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» від 12.02.2014р. б/н, наданих суду по даній справі, придбання у ТОВ «Альянс будівельників України» річкового піску зумовлене виробничою діяльністю позивача, а саме виробництвом бетону, з якого у подальшому здійснюється виготовлення продукції.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» надало суду наступні документи, які підтверджують факт використання придбаного товару в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії статуту ПАТ «Домобудівний комбінат №3», виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідку з Єдиного державного реєстру підприємство та організацій України; копії звітів виробництва за зміну та акти на списання матеріалів.

Крім того, на виконання судового запиту від 17.01.2014р. ТОВ «Альянс будівельників України» надав суду на підтвердження товарності договору поставки, що був укладений з позивачем, копії договору про співробітництво №01/10/11 від 01.10.2011р., договору поставки №28/36 від 03.01.2012р., видаткових накладних на поставку річкового піску, договору №АБУ 0205/1 перевезення вантажу від 10.05.2011р., додаткової угоди №1 від 30.06.2011р. до договору №АБУ 0205/1 перевезення вантажу від 10.05.2011р., додаткової угоди №2 від 27.09.2011р. до договору №АБУ 0205/1 перевезення вантажу від 10.05.2011р., додаткової угоди №3 від 13.10.2011р. до договору №АБУ 0205/1 перевезення вантажу від 10.05.2011р., додаткової угоди №6 від 29.11.2011р. до договору №АБУ 0205/1 перевезення вантажу від 10.05.2011р., додаткової угоди №10 від 30.03.2012р. до договору №АБУ 0205/1 перевезення вантажу від 10.05.2011р., актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 09.04.2012р., №ОУ-0000090 від 17.04.2012р., №ОУ-0000092 від 23.04.2012р., №ОУ-0000099 від 30.04.2012р., договору №310312 про надання транспортних послуг від 31.03.2012р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-007 від 13.03.2012р., №ОУ-009 від 28.04.2012р., договору №АБУ0102/1 на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів від 01.02.2011р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3123 від 12.04.2012р., №3241 від 18.04.2012р., №3190 від 26.04.2012р., №3239 від 30.04.2012р., наказів про прийняття на роботу водіїв №22 о/с від 08.09.2011р., №9 о/с від 21.03.2012р., №23 о/с від 23.09.2011р., наказу №4-ш від 01.04.2012р. про штатний розпис, а також виписку по особовим рахункам з 01.04.2012р. по 30.04.2012р.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 11.12.2013р. № 49/42-30/04012773 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку - контрагентами Продавця, шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Додатково суд звертає увагу на те, що зі змісту зазначеного вище акта перевірки вбачається, що договірні відносини між позивачем та ТОВ «Альянс будівельників України» мали місце не тільки протягом квітня 2012 року. Проте, під час визначення податкових зобов'язань без будь-яких обґрунтувань відповідачем враховано суми, сплачені позивачем у відповідному місяці.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» та ТОВ «Альянс будівельників України», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 11.12.2013р. № 49/42-30/04012773 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Альянс будівельників України» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, відповідачем не надано суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПАТ «Домобудівний комбінат № 3» або його контрагента - ТОВ «Альянс будівельників України», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 194, 10 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 грудня 2013 року № 0001574230 і № 0001584230.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (місцезнаходження: 03061, м. Київ, просп. Відрадний, буд. 103, ідентифікаційний код 04012773) 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 10 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова