Вирок

від 24.04.2014 по справі 185/1992/14-к

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/1992/14-к

Провадження № 1-кп/185/174/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040900000004 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді оператора автомобільної газозаправочної станції TOB «ЮГ-Сервісгаз» (код ЄДРПОУ 31313444), яка розташована за адресою Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 7, призначений наказом № 5/2013 від 02 вересня 2013 року на іспитовий строк 2 місяці та будучи особою, якій за своїми функціональними обов`язками заборонено наповнення балонів, які не призначені для використання на автомобільному транспорті, 03 вересня 2013 року приблизно об 11 годині 00 хвилин всупереч своїх функціональних обов`язків, з якими заздалегідь був ознайомлений, нехтуючи встановленими правилами безпеки та легковажно розраховуючи про ненастання наслідків, провів несанкціоновану заправку балону скрапленого газу № 23587, який належить ОСОБА_5 , чим згідно висновку № 2433 - 13 від 23 січня 2014 року комісійної судової інженерно-технічної експертизи дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - «не виконав в повному обсязі вимоги: ст. 6, ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; п. 4.8.57., п. 4.8.88. нормативно-правових актів охорони праці (НПАОП) 0.00-1.20-98 «Правил безпеки систем газопостачання України» в частині - працівник повинен знати і дотримуватися вимог законодавчих та нормативних актів з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці; правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; допустив перебування осіб, які не мають стосунку до виробничих процесів; наповнювання на АГЗС балонів, не призначених для використання на автотранспорті», чим створив загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, хоча був зобов`язаний їх дотримуватися.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 272 КК України, як порушення правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

13 лютого 2014 року між прокурором Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юрист 1-го класу ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 272 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 подав заяву про звільнення його від покарання згідно з п.п. «в» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», так як він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України:

в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

Факт перебування на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, а факт того, що обвинувачений є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується відповідним посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юрист 1-го класу ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 13 лютого 2014 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

Підлягає також задоволенню і клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від покарання на підставі п.п. «в» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, Закону України «Про амністію у 2014 році», суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2014 року укладену між прокурором Павлоградської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юрист 1-го класу ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн.

Звільнити ОСОБА_3 від от відбування вищепризначеного покарання на підставі пунктів «в» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» от 08 квітня 2014 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1