Рішення

від 22.04.2014 по справі 226/547/14-ц

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/547/14-ц

Провадження № 2/226/319/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Маричевої Л.П.,

представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування рішень Димитровської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Димитровської міської ради про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування рішень Димитровської міської ради, на обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору на право забудови та передачі земельної ділянки в безстрокове користування від 01.06.1953 року він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,0578га. Рішенням виконкому Димитровської міської ради від 19.11.1997року з подальшими змінами, внесеними рішенням Димитровської міської ради від №У/47-26 від 29.0.10.2009року, йому видано Державний акт про право власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010918200230 (кадастровий номер 1411300000:01:004:0543). Вирішив здійснити відчуження жилого будинку, він звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою, де виявилося, що площа земельної ділянки, зазначена в Державному акті як 0,0578га, не відповідає фактичній, яка становить 0,0515га, що створює йому перешкоди в реалізації права на розпорядження нерухомим майном. Оскільки діючим земельним законодавством внесення змін чи виправлень до державних актів на землю не передбачено, позивач на підставі положень ст.ст.152 ч.2, 155 ч.1 Земельного Кодексу з врахуванням доповнень до позовних вимог просить суд визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №314470, виданий на підставі рішення виконкому Димитровської міської ради народних депутатів від 19.11.1997 року за №496 з подальшими змінами, внесеними рішенням Димитровської міської ради від 20.10.2009 року №V/47-26 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №010918200230 (кадастровий номер 1411300000:01:004:0543), і скасувати п.9 рішення виконавчого комітету Димитровської міської ради від 19.11.1997 року №496 про безоплатну передачу йому у приватну власність

земельної ділянки площею 0,0578га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та п.1.5 рішення Димитровської міської ради від 20.10.2009 року №V/47-26.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, діючий за довіреністю, підтримав позовні вимоги довірителя і, наголошуючи на неможливості реалізації позивачем гарантованого йому права на розпорядження власністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та представники третіх осіб Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Відділу держземагентства у м. Димитрові та Реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції позовні вимоги визнали і зазначаючи на неможливості усунення розбіжностей в конфігурації земельної ділянки, що полягають у невідповідності її розмірів, відображених в державному акті, тим, що були виявлені під час проведення нового вимірювання даної земельної ділянки при складання технічної документації на неї в позасудовому порядку, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність проводиться, зокрема, внаслідок приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, де йдеться мова про набуття права власності на земельні ділянки із земель приватної власності без зміни їх цільового призначення на підставі цивільно-правових угод та свідоцтв про право на спадщину, і виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно вимог ст.126 Земельного Кодексу в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2013року, право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку є рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, що пов'язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Як встановлено судом, право власності позивача на земельну ділянку площею 0,0578га (кадастровий номер 1411300000:01:004:0543,) розташовану за по АДРЕСА_1, визначається Державним актом серії ЯИ № 314470, виданого після приватизації земельної ділянки на підставі рішення виконкому Димитровської міської ради народних депутатів від 19.11.1997 року №496 зі змінами, внесеними рішенням Димитровської міської ради від 20.10.2009року № V/47-26 (арк.спр.18, 42). Земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.18, 19, 20, 46-47).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, виконаної в 2013році Красноармійським міським відділом Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», площа земельної ділянки, яка фактично перебуває в користуванні позивача, становить не 0,0578га, як зазначеному в Державному акті, а є меншою і становить 0,0515га (арк.спр.8-10). Зазначене знаходить своє повне підтвердження і в акті встановлення в натурі меж земельної ділянки для

будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 30.01.2014року, складеного за участю суміжних землекористувачів (арк.спр.15).

Земельним кодексом, який набрав чинності у 2002 році, встановлено, що форми державних актів на право власності на земельні ділянки затверджується Кабінетом Міністрів. Форми державних актів затверджено постановою КМУ №449 від 02.04.2002 р.,

Згідно постанови КМУ №449 від 02.04.2002 р., прийнятої на виконання зазначеного закону, внесення будь-яких змін до державних актів не передбачено.

Положення пункту 3.9 діючої дотепер Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999року №43, яким дозволялося внесення змін до державних актів, виключений наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003.

Згідно пункту 2.9. Інструкції №43, при заповненні державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розірливо, виправлення не допускаються.

Отже, можливість внесення змін чи виправлень до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи державного акта на право власності на земельну ділянку законодавством не передбачена.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Виявлена фактична невідповідність конфігурації земельної ділянки, яка полягає у невідповідності розмірів земельної ділянки, які відображені в державному акті, тим, що були виявлені під час проведення нового вимірювання даної земельної ділянки внаслідок складання технічної документації на неї, порушує гарантовані законом права позивача.

Відповідно до ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на землю здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують право або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно п.7 Перехідних положень Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до абз.2 п.7 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).

Згідно ст.158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п.1.12 Інструкції № 43 від 04.05.1999, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Як встановлено судом, межі зазначеної земельної ділянки з часу надання її позивачу під забудову не переносились.

Згідно Конституції України та норм діючого цивільного законодавства право власності має абсолютний характер та є непорушним. Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Оскільки досудового порядку внесення змін до державного акту на землю не існує, суд вважає вимогу позивача про визнання державного акту недійсним обгрунтованою. Даних про неправомірність отриманння позивачем в постійне користування земельної ділянки судом не встановлено.

Право особи на земельну ділянку, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки. Тому суд вважає, що і вимоги позивача щодо скасування п.9 рішення виконавчого комітету Димитровської міської ради від 19.11.1997 року №496 про безоплатну передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та п.1.5 рішення Димитровської міської ради від 20.10.2009 року № V/47-26 щодо безоплатної передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,0578га, розташованої за вказаною адресою з присвоєнням кадастрового номеру 1411300000:01:004:0543, також є обгрунтованими.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.107, 152, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Димитровської міської ради про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та скасування рішень Димитровської міської ради задовольнити.

Визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №314470, виданий на підставі рішення виконкому Димитровської міської ради народних депутатів від 19.11.1997 року за № 496 та рішення Димитровської міської ради від 20.10.2009 року №V/47-26, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під №010918200230 (кадастровий номер 1411300000:01:004:0543).

Скасувати п.9 рішення виконавчого комітету Димитровської міської ради від 19.11.1997

року №496 про безоплатну передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та п.1.5 рішення Димитровської міської ради від 20.10.2009 року № V/47-26 щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0578га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1411300000:01:004:0543.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 16 квітня 2014 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 квітня 2014 року.

Суддя