Рішення

від 16.04.2014 по справі 916/821/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р.Справа № 916/821/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Артющенко І.В. за довіреністю № 1 від 15.01.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства „Курган" до приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт" про стягнення 52 947,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство „Курган" (далі по тексту - ПСП „Курган") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт" (далі по тексту - ПП „ВКФ „Віконт") про стягнення заборгованості в загальній сумі 52 947,68 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 41 300,00 грн., збитків від інфляції в сумі 536,90 грн.., трьох відсотків річних в сумі 3 647,88 грн., пені в сумі 3 232,90 грн. та штрафу в сумі 4 230,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте в жодне судове засідання по даній справі представник відповідача не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки ПП „ВКФ „Віконт" не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.02.2011р. між ПСП „Курган" (Постачальник) та ПП „ВКФ „Віконт" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 8/02, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти консерви (далі по тексту - товар) в асортименті, обсязі та за ціною, що зазначені у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 2.1, 4.2 договору купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р. поставка товару здійснюється зі складу Постачальника шляхом самовивозу або транспортом Постачальника в межах асортименту та якості, зазначеного в накладній. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем при його отриманні від Постачальника. Про всі претензії Покупець зобов'язаний повідомити Постачальника в момент прийняття товару. Після підписання накладної Покупець не вправі пред'являти вимоги щодо кількості та якості товару.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р. позивачем було передано у власність ПП „ВКФ „Віконт" товар на загальну суму 42 300,00 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією накладної № 47 від 25.02.2011р., яка підписана представниками сторін.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р. розрахунок за придбаний товар здійснюється із відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту отримання товару. Товар вважається отриманим Покупцем з моменту підписання накладних.

Крім того, згідно із гарантійним листом /а.с. 14/, ПП „ВКФ „Віконт" гарантувало оплату вартості придбаного за договором та видатковою накладною товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610-612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, визначені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову оплату вартості товару, який є предметом договору купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р., на суму 1 000,00 грн., що є порушенням покладених на відповідача умовами вказаної угоди грошових зобов'язань. В результаті викладеного, станом на момент вирішення даного спору у ПП „ВКФ „Віконт" утворилась прострочена заборгованість перед ПСП „Курган" в сумі 41 300,00 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПСП „Курган" в частині стягнення з ПП „ВКФ „Віконт" заборгованості за придбаний товар в сумі 41 300,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості товару, придбаного за договором купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ПП „ВКФ „Віконт" до сплати три відсотки річних в сумі 3 647,88 грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ПП „ВКФ „Віконт" на користь ПСП „Курган" трьох відсотків річних в сумі 3 647,88 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем також було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 536,90 грн., які є наслідком допущеного відповідачем порушення власних грошових зобов'язань. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд доходить висновку про допущення помилок при його здійсненні, які укладаються у наступному.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було правомірно визначено період, протягом якого розраховуються даного роду витрати кредитора. Однак ПП „ВКФ „Віконт" було неправильно застосовано індекси інфляції періоду нарахування відповідних збитків виходячи з нижчевикладеного.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

У випадку, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Вказану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України, при визначення розміру збитків від інфляції необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду розрахунку даних витрат. Проте, як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку, ним не було враховано показники інфляції, менші за 100%, періоду травня-липня 2012 року включно, наслідком чого стало необґрунтоване збільшення розміру збитків від інфляції, заявлених до стягнення.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

41 300,00 грн. * 1,0079493756 (зведений індекс інфляції періоду листопада 2011 року - січня 2014 року включно) - 41 300,00 грн. = 328,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення із ПП „ВКФ „Віконт" на користь позивача збитків від інфляції підлягають задоволенню частково на суму 328,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.п. 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми. За прострочку платежу терміном більш ніж 30 днів Покупець, крім пені, сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми отриманого товару.

З посиланням на п. 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу № 8/02 від 23.02.2011р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 3 232,90 грн. та штраф в сумі 4 230,00 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки вказаних штрафних санкцій, господарський суд визнає їх правильними та обґрунтованими, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ПП „ВКФ „Віконт" на користь ПСП „Курган" штрафу в сумі 4 230,00 грн. та пені в сумі 3 232,90 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „ВКФ „Віконт" перед ПСП „Курган" в загальній сумі 52 739,09 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 41 300,00 грн., збитків від інфляції в сумі 328,31 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 647,88 грн., пені в сумі 3 232,90 грн. та штрафу в сумі 4 230,00 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 52 739,09 грн. Таким чином, із ПП „ВКФ „Віконт" слід стягнути на користь ПСП „Курган" суму основного боргу в розмірі 41 300,00 грн., збитки від інфляції в сумі 328,31 грн., три відсотки річних в сумі 3 647,88 грн., пеню в сумі 3 232,90 грн. та штраф в сумі 4 230,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт" /65026, м. Одеса. пров. Ляпунова, 5, код ЄДРПОУ 32833859, п/р 29025000000100 в АТ „Укрсіббанк" м. Харків, МФО 351005/ на користь приватного сільськогосподарського підприємства „Курган" /місцезнаходження: 67622, Одеська область, Біляївський район, с. Березань, вул. Леніна, 60/А; поштова адреса: 67801, Одеська область, смт Овідіополь, вул. Шевченка, 1/1 (консервний завод „Асоль"), код ЄДРПОУ 30810798, п/р 26007962507304 в ПАТ „ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851/ суму основного боргу в розмірі 41 300 грн. 00 коп. /сорок одна тисяча триста грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 328 грн. 31 коп. /триста двадцять вісім грн. 31 коп./, три відсотки річних в сумі 3 647 грн. 88 коп. /три тисячі шістсот сорок сім грн. 88 коп./, пеню в сумі 3 232 грн. 90 коп. /три тисячі двісті тридцять дві грн. 90 коп./, штраф в сумі 4 230 грн. 00 коп. /чотири тисячі двісті тридцять грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 819 грн. 80 коп. /одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять грн. 80 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 22.04.2014р.

Суддя С.П. Желєзна