Постанова

від 16.04.2014 по справі 906/1656/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа № 906/1656/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Андріївське" (с.Слобідка, Коростишівський район, Житомирська область) на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.14 р.

у справі № 906/1656/13 (суддя Маріщенко Л.О. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТайАл-Агро" (м.Житомир)

відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Андріївське" (с.Слобідка, Коростишівський район, Житомирська область)

про стягнення 73122,68 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Пустишевої Т.Г. (директора), Бусленка А.А. (представника, довіреність в справі)

відповідача - Бодрягова В.С. (представника, довіреність в справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 січня 2014 року у справі № 906/1656/13 (суддя Маріщенко Л.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТайАл-Агро" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" про стягнення 73122,68 грн. задоволені повністю.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТайАл-Агро" - 63950,63 грн. боргу, 730,57 грн. пені, 2046,42 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 6395,06 грн. штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 11, 509, 525, 526 ,610,611,625,692 Цивільного кодексу України, ст. 174, ст.229 Господарського суду України та прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства, укладеного між сторонами договору та додатків до нього.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, очевидною є недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи.

Апелянт у скарзі наголошує на тому, що позов ТОВ «ТайАл-Агро» був передчасним, безпідставним, зокрема, позивач не в повному обсязі забезпечив умови для вирішення спору в досудовому порядку, а також не було встановлено з яких причин відповідач не виконав свої зобов'язання.

Скаржник в обґрунтування своєї позиції покликається на те, що господарським судом Житомирської області розглянуто справу та відкрито провадження без вжиття заходів досудового врегулювання спору , що в свою чергу порушує вимоги ч.2 ст.6 ГПК України , а позовна заява не відповідала вимогам ГПК України.

Крім того, апелянт у скарзі зазначає, що про суть господарського спору йому стало відомо 28 січня 2014 року. Відповідно, скаржник заперечує факт укладання договору, при цьому вказуючи , що спірний договір на підприємстві відсутній, про його існування стало відомо лише з документів , які були надіслані до СТОВ «Андріївське».

Апелянт у скарзі вказує, що відповідно до статуту СТОВ «Андріївське» - всі правочини, що укладаються на суму більшу ніж 50 тис. грн. підлягають додатковому погодженню рішенням загальних зборів засновників та підписуються головним бухгалтером. Проте, з наданих суду документів вбачається, що відповідальна особа ОСОБА_6 діяла всупереч вимогам Статуту, з перевищенням повноважень та без відома засновників товариства СТОВ «Андріївське», уклавши договір на суму 86950,63 грн.

Суд першої інстанції не забезпечив принцип змагальності процесу, оскільки судове засідання проведено без участі відповідача, вказані обставини вплинули на об'єктивність та обґрунтованість прийнятого рішення. Так, відповідач був позбавлений можливості навести свої доводи та заперечення по суті позовних вимог. Враховуючи , що рішення прийнято з порушенням принципів судочинства, просить його скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТайАл-Агро» зазначає, що апелянтом не наведено та не обґрунтовано, які саме норми (статті) матеріального та процесуального права порушив суд першої інстанції при прийняті рішення. Вважає вимоги апелянта необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Житомирської області від 23 січня 2014 року у справі № 906/1656/13 залишити без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги скарги та заявив клопотання про відкладення розгляду справ, з тих підстав, що він не знайомився з матеріалами справи.

Представники позивача просять відмовити в задоволенні заявленого клопотання у зв»язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Наголошують, що у апелянта було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Заслухавши думку сторін з приводу заявленого клопотання та надавши представнику апелянта можливість ознайомитись з матеріалами справи, судова колегія прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні довіреності представника апелянта , остання була видана йому на здійснення повноважень представництва 03 квітня 2014 року. Відповідно до ухвали про призначення до апеляційного розгляду справи від 13 березня 2014р ( яка була надіслана на адресу сторін 17 березня 2014 року та отримана відповідачем 20 березня 2014 року) , судове засідання призначене на 16 квітня 2014 року, таким чином у представника апелянта було достатньо часу для використання своїх процесуальних прав, які надані сторонам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема : право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань.

Враховуючи наведене, а також приписи частини 3 статті 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи .

В судовому засіданні представники позивача підтримали пояснення, викладені у відзиві та додатково вказаи, що рішення господарського суду Житомирської області від 23 січня 2014 року прийняте у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суд без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга СтОВ « Андріївське» не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, 08 травня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТайАл-Агро" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївське" укладений договір купівлі-продажу № 8-ЖТ та додаток № 1 до договору (а.с.10-12).

Сторонами були підписані -13 травня 2013 року додаток до договору № 8-ЖТ від 08 травня 2013р.- № 2, 10 червня 2013р.-додаток № 3 та 15 липня 2013р.-додаток № 4. ( а.с. 13-15)

Згідно п.1.1. договору №8-ЖТ, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур (надалі -товар) у погодженому сторонами асортименті.

Сума договору складається з загальної суми всіх видаткових накладних, виданих продавцем покупцю у 2013 році. Кількість, асортимент, ціни на товар та строки його поставки визначаються в додатках до вищезазначеного договору та/або накладних документах на відпуск товару, які становлять його невід'ємну частину, підпис на яких покупця, свідчить про погодження сторонами вартості та кількості товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1.1. Договору, покупець здійснює передоплату у розмірі 20% від загальної вартості товару в безготівкової формі на поточний рахунок продавця не пізніше ніж за 3 банківських дні до моменту поставки товару. Інші умови оплати визначаються додатками до цього договору, які становлять його невід'ємну частину.

Відповідно п.2.2 договору, вартість товару оплачується на поточний рахунок продавця у національній валюті.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, апелянт здійснив часткову передоплату на загальну суму 23000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. (а.с. 20-22).

Так, на виконання умов Договору позивач, на підставі рахунків-фактур поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин та мікродобриво) на загальну суму 86950,63 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000017 від 22.05.13р. на суму 11440,01 грн., № РН-0000020 від 22.05.13р. на суму 24230,40 грн., № РН-0000032 від 20.06.13р. на суму 44859,98 грн., № РН-0000038 від 16.07.13р. на суму 6420,24 грн. (а.с. 16-19, 52-55).

Разом з тим, відповідач в порушення умов договору розрахунків за товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 63950,63 грн.

15 жовтня 2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1, яка вручена відповідачу - 17 жовтня 2013р. (а.с.25), з якої вбачається вимога позивача за п'ять банківських днів після її отримання погасити борг в розмірі 63950,63 грн. (а.с. 23), проте відповіді на претензію не було надано.

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не сплатив, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до викладеного вище, вірним є висновок суду про невиконання відповідачем своїх зобов»язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки заборгованість в розмірі 63950,63 грн. відповідачем не сплачена , суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача означену суму .

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення умов договору, позивачем нараховано пеню та штраф.

Так, згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.3 договору, у випадку невиконання або виконання не в повній мірі покупцем зобов'язання, передбаченого п. 2.1. цього договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несплати, за кожен день прострочки, від несплаченої суми.

Пунктом 5.4. договору, сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Крім того, п. 5.5. договору передбачено,що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості фактично отриманого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Судова колегія ,перевіривши правильність розрахунків пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, які становлять -730,57 грн. та 6395,06 грн. відповідно ,вважає їх арифметично вірними.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в сумі 2046,42 грн.

Так, відповідно до п.2.1.2 Договору, оплата, зроблена протягом визначеного в договорі та додатках терміну, вважається своєчасною. У разі несвоєчасної оплати товару, він вважається товарним кредитом та у відповідності до додатків даного договору та/ або видаткових накладних на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,1 % за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму заборгованості за товар, що передавався на умовах товарного кредиту, з моменту кінцевого терміну оплати до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Продавець може виставити покупцеві рахунок на оплату відсотків за користування товарним кредитом по факту надходження оплати від покупця за поставлений товар. У разі виставлення продавцем рахунку за користування товарним кредитом, покупець зобов'язаний оплатити його протягом 7 (семи) банківських днів, після дати його виставлення. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється до моменту повної оплати придбаного покупцем товару.

Колегія суддів апеляційного інстанції не приймає до уваги покликання скаржника, щодо порушень вимог Статуту СТОВ «Андріївське» при укладенні даного договору та перевищення повноважень , з огляду на таке.

Статтею 154 ЦК України встановлено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Так, ч. 1 статті 88 Цивільного кодексу України передбачає, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

У відповідності до статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Як вбачається з підпункту 6.4 Пункту 6 Статуту СТОВ «Андріївське», до компетенції загальних зборів належить вирішення наступних питань, а саме надання директором попередньої згоди на укладання договорів суму, що перевищує розмір 2 % статутного капіталу товариства. ( а.с. 39-40).

Відповідно до підпункту 6.9 Пункту 6 Статуту , директор діє від імені Товариства без довіреності і в межах , встановлених чинним законодавством та статутом, а саме здійснює від імені товариства правочини , підписує договори, угоди, контракти, інше в межах та з обмеженнями встановленими статутом ( а.с. 40).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладених додатків до Договору купівлі - продажу від 08 травня 2013 року № 8-ЖТ, а саме згідно :- додатка № 1- сума на яку була поставлена продукція складає всього з ПДВ - 9 880,00 грн ( а.с. 12);- додатка № 2 -сума ,на яку була поставлена продукція складає всього з ПДВ- 25 790, 40 грн. ( а.с. 13); додатка № 3- сума, на яку була поставлена продукція складає всього з ПДВ- 44 859,98 грн. ( а.с. 14); додатка № 4 -сума на яку була оставлена продукція ,складає всього з ПДВ- 6420, 24 грн. ( а.с 15).

Відповідно, жодна поставка продукції не перевищувала 50 тис грн. , що дає підстави вважати про відсутність потреби в наданні директору попередньої згоди на укладання договорів ,сума яких перевищує зазначений розмір. Колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що відповідальна особа ОСОБА_6 (директор) діяв в межах своїх повноважень та згідно вимог Статуту товариства.

Судова колегія також не приймає до уваги покликання апелянта на порушення судом першої інстанції принципу змагальності процесу, яке полягало у проведенні судового засідання без участі відповідача ,що в свою чергу могло вплинути на об'єктивність та обґрунтованість прийнятого рішення .

Так, відповідно до матеріалів справи, відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема,за заявою представників сторін в судовому засіданні 21 січня 2014 року оголошено перерву до 23 січня 2014 року , про що повноважений представник відповідача - Андрієвська Г.В. поставила підпис ( а.с.69).

23 січня 2014 року представник відповідача в судове засідання не з"явився і справу розглянуто у його відсутності.

Відповідно до чинного законодавства України ,надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права .

Щодо порушення судом першої інстанції приписів ст. 6 ГПК України через недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору між сторонами у справі,Рівненський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, вирішення спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ)»Андріївське» та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 23 січня 2014 року у справі № 906/1656/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.14р. у справі №906/1656/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.