Ухвала

від 10.04.2014 по справі 826/15802/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15802/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорткомплекс «Меридіан» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорткомплекс «Меридіан» (надалі за текстом - «ТОВ «Меридіан») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004952207 від 19 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 103 634 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003202208 від 23 квітня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 84 791 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.03.2013 р. по 01.04.2013 р. посадовцями ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Меридіан» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТДК Трейд» за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р., з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 245/22.8-17/22940620 від 05.04.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 139, 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення у січні, лютому та квітні 2011 р. до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «ТДК «Трейд» у рахунок оплати вартості послуг.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно умов договору № 01/01-СКУ-2011 від 03 січня 2011 р. ТОВ «ТДК Трейд» зобов'язалось надати ТОВ «Меридіан» санітарно-клінінгові послуги.

На підставі цього договору були виписані податкові накладні на загальну суму 508 740 грн., у т.ч. 84 790 грн. ПДВ.

Оплату позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними акту Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011 р. у ТОВ «ТДК Трейд» не встановлено наявності виробничих, складських та інших приміщень, а фінансово-господарські операції, здійснені товариством, не містять розумних економічних або інших причин.

Крім того, згідно протоколу допиту засновника ТОВ «ТДК Трейд» ОСОБА_2, останній заперечує свою причетність до реєстрації та діяльності господарського товариства.

На думку органу доходів і зборів наведене свідчить про нікчемність укладеного позивачем правочину.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003212208 від 23 квітня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 122 772 грн., у тому числі 103 633 грн. за основним платежем та 19 139 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003202208 від 23 квітня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 84 791 грн. 90 коп., у тому числі 84 790 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження названих податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у м. Києві скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003212208 від 23 квітня 2013 р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 19 138 грн. В іншій частині в задоволенні скарги позивача відмовлено.

У зв'язку з наведеним ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004952207 від 19 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 103 634 грн., у тому числі 103 633 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТДК Трейд».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договору про надання санітарно-клінігових послуг № 01/01-СКУ-2011 від 03 січня 2011 р. та додаткової угоди до нього, актів здачі-прийняття виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Меридіан» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТДК Трейд».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо додержання позивачем встановленого чинним законодавством порядку формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями, товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на протокол допиту засновника ТОВ «ТДК Трейд» обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Безпідставним є твердження ДПІ у Солом'янському районі про нікчемність укладеного позивачем правочину, оскільки в ході проведеної перевірки не було встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, зокрема, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ТДК Трейд» правочину.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 15 квітня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.