Рішення

від 23.04.2014 по справі 908/1003/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/22/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 Справа № 908/1003/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 88, кв. 5)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Червонопрапорна, буд. 97-А)

про стягнення 138463,47 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Войтенко Ю.Г., довіреність б/н від 24.06.2010 р.

Від відповідача: Кувшинов І.В., наказ № 14 від 19.10.2011 р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц" про стягнення 138463,47 грн., які складаються з 72284,52 грн. основного боргу за договором поставки № 121201-КР від 12.12.2011 р., 56358,16 грн. - 54% річних та 9820,79 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1003/14, присвоєно номер провадження справи 32/22/14, з призначенням судового засідання на 23.04.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 121201-КР від 12.12.2011 р.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, вважає що нарахування штрафних санкцій є необґрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.04.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц" (відповідач по справі) було укладено договір поставки № 121201-КР від 12.12.2011 р. (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар у строки визначені договором, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість в розмірі, порядку та у строк, що визначені договором ( п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначені в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації № 1 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 164569,04 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН2703-026 від 27.03.2012 р. (на суму 83214,80 грн.), № РН1804-043 від 18.04.2012 р. (на суму 37405,44 грн.), № РН1005-014 від 10.05.2012 р. (на суму 43948,80 грн.) та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 270312 від 27.03.2012 р., № 1804122 від 18.04.2012 р., № 100512 від 10.05.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 7.2 договору оплата за товар здійснюється в порядку та на умовах, визначених в специфікації на поставку відповідної партії товару.

Відповідно до специфікації № 1 сторони узгодили умови оплати: 50% оплата до 31 січня 2012 р.; 25% до 31 серпня 2012 р.; 25% до 15 жовтня 2012 р.

Додатковою угодою № 1 від 17.08.2012 р. сторони змінили умови оплати згідно до специфікації № 1 та узгодили наступні умови оплати: оплата 25 % - 41142,26 грн. - не пізніше 01.10.2012 р.; оплата 25% - 41142,26 грн. не пізніше 15.10.2012 р.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 72284,52 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 72284,52 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 72284,52 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з боржника 56358,16 грн. - 54 відсотків річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.5. договору, керуючись ст. 625 ЦК України, сторони узгодили, що у випадку поставки відповідачу товару з відстроченням платежу, за прострочення виконання грошового зобов'язання з розрахунку за такий товар відповідач зобов'язаний сплатити за весь час прострочення 54 % річних від простроченої суми.

Вимога позивача про стягнення 56358,16 грн. - 54 відсотків річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 9820,79 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 9.3 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати, передбачених договором або додатками до нього, він сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно п. 9.7. договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється за весь період прострочення без застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вимога позивача про стягнення 9820,79 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц" про стягнення 138463,47 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліц" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Червонопрапорна, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 25487523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 88, кв. 5, код ЄДРПОУ 31522332) 72284 (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 52 коп. основного боргу, 56358 (п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 16 коп. - 54 % річних, 9820 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 79 коп. пені та 2769 (дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 27 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "23" квітня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.