Рішення

від 15.04.2014 по справі 908/1080/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/32/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 Справа № 908/1080/14

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Русин» (адреса - 03134 м. Київ, вул. Миру, 19-Е)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (адреса - 69600 м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3)

про стягнення заборгованості

З участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Сердюк Р.В., адвокат, свідоцтво №9 від 13.08.2012р.

від відповідача : Романенко М.В., довіреність №1/05-рн від 24.02.2014р.

Суть спору:

01 квітня 2014 року позивач Приватне акціонерне товариство «Русин» (далі за текстом ПАТ «Русин») звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі за текстом ПАТ «Запоріжтрансформатор») про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2014р. порушено провадження у справі №908/1080/14, розгляд справи призначено в судовому засіданні 15.04.2014р., при цьому витребувано від сторін документи, необхідні для вирішення спору.

15.04.2014р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Позивача та Відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору поставки №1000876 від 09.04.2010р., укладеному між Позивачем та Відповідачем, останньому поставлено Товар на загальну суму 32 977, 98 грн. Відповідач в порушення умов Договору оплату здійснив частково в сумі 6596, 59 грн. Таким чином, заборгованість становить 26 381, 39 грн. Також, Позивач зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач повинен сплатити пеню та 3% річних.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просив стягнути з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ПАТ «Русин» 26 381, 39 грн. основного боргу, 310, 07 грн. 3% річних, 1343, 64 грн. пені, 1827, 00 грн. судового збору та 3300, 00 грн. оплати послуг адвоката.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних та пені не заперечив. Проти стягнення витрат на послуги адвоката заперечив з тих підстав, що розмір витрат є необґрунтовано завищеним, а також Позивачем не надано належних доказів оплати послуг адвоката, оскільки квитанція до прибуткового касового ордеру №52-314/14 від 19.03.2014р. не є належним доказом, який засвідчує внесення оплати.

За клопотанням представника Позивача та Відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складений протокол судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне .

09.04.2010р. між Закритим акціонерним товариством «Русин» (правонаступником якого є ПАТ «Русин») - Постачальник та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (правонаступником якого є ПАТ «Запоріжтрансформатор») - Покупець укладено Договір поставки № 1 000 876 (далі за текстом Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язався поставити в обумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та оплатити за нього грошову суму.

За умовами п.п. 2.2., 2.3. Договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору. Постачальник одночасно з постачанням товару передає Покупцю документи, що стосуються товару: оригінал рахунку, оригінал накладної, оригінал податкової накладної, технічний паспорт, інструкція з експлуатації, сертифікат якості, сертифікат відповідності (на товар, що підлягає сертифікації).

Пунктами 5.1., 5.4. Договору сторони узгодили, що ціна товару визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами Договору. Покупець оплачує товар в наступному порядку: 20% вартості товару - авансовий платіж, 80% - (кінцевий розрахунок) протягом 5 календарних днів по факту поставки товару (дата поставки визначається на момент підписання накладної уповноваженими представниками сторін), якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного Договору.

Як вбачається з видаткової накладної №ЗАТ-000006 від 23.10.2013р., Відповідачеві поставлено товар на загальну суму 32 977, 98 грн.

Товар отримано представником Відповідача Кузьминою В.Г. на підставі Довіреності №24903 від 23.10.2013р. Про отримання товару свідчить підпис уповноваженої особи Відповідача на видатковій накладній.

В порушення умов Договору Відповідачем отриманий товар оплачено частково в сумі 6 595, 59 грн.

У зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію №2 від 18.12.2013р.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість до теперішнього часу не погашена, претензій щодо якості поставного товару Відповідачем Позивачеві не пред'являлося.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи викладене, вимога ПАТ «Русин» про стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» основного боргу в сумі 26 382, 39 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання, просить стягнути з останнього 1343,64 грн. пені за період з 29.10.2013р. по 20.03.2014р., а також 310, 07 грн. 3% річних за період з 29.10.2013р. по 20.03.2014р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно п. 6.3.1.1., 6.3.1.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язань по даному Договору винна сторона сплачує іншій стороні пені в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Пеня за порушення грошового зобов'язання по даному Договору обмежується розміром та в порядку, передбаченому законами.

Перевірку розрахунку пені судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що розрахунок Позивачем виконано вірно, відтак стягненню підлягає сума пені 1 343,64 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору, за прострочку виконання грошового зобов'язання винна Сторона зобов'язана сплатити іншій стороні проценти в розмірі 3% річних від несплаченої суми.

Перевірку розрахунку суми інфляційних нарахувань судом здійснено за допомогою Бази даних «Законодавство» та встановлено, що Позивачем розрахунок здійснено вірно та стягненню підлягає 310,07 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідачем позов визнано.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3 300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Так, в матеріалах справи міститься необхідне документальне підтвердження витрат ПАТ «Русин», пов'язаних з оплатою послуг адвоката, а саме: Договір про надання правової допомоги №52-314/14 від 18.03.2014р., квитанція до прибуткового касового ордеру №52-314/14 від 19.03.2014р., Акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.03.2014р., підписаний адвокатом Сердюк Р.В. і ПАТ «Русин» та скріплений печатками.

При цьому, суд вважає, що дана категорія спору не відноситься до складних справ, отже заявлена Позивачем вартість наданих адвокатських послуг є завищеною. Суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром судових витрат з оплати послуг адвоката є 1 500,00 грн., які і підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Русин» підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Русин» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600 м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Приватного акціонерного товариства «Русин» (03134 м. Київ, вул. Миру, 19-Е. код ЄДРПОУ 03767788) 26 381 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят одну) грн. 39 коп. заборгованості; 310 (триста десять) грн. 07 коп. 3% річних; 1 343 (одну тисячу триста сорок три) грн. 64 коп. пені; 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 16.04.2014р.