Ухвала

від 17.04.2014 по справі 826/18479/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18479/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ІМ. ГРЕЧКО" до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з суб'єктами господарювання за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року.

За наслідками перевірки складено акт № 129/22-6/37195786 від 15.07.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 95 019 грн. Також встановлено порушення п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 99 770 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0005682260 від 26.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 99 770 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005692260 від 26.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 118 774 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2012 року та 09 листопада 2012 року між позивачем та ПП «Далмата ЛТД» укладено договори поставки №8 та №9 про закупівлю сої українського походження.

Згідно вказаних договорів, в листопаді 2012 року позивачем закуплено у ПП «Далмата ЛТД» сою у кількості 147,000 тонн по ціні 4550,00грн. за одну тонну. Загальна сума поставки склала 668850,00грн., в тому числі ПДВ 111475,00 гривень.

Передача товару підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Належним чином завірені копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи. Оплата за поставлений товар проводилася шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що контролюючим органом не заперечується та додатково підтверджується карткою рахунку 631 за листопад 2012 року.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача ПП «Далмата ЛТД» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєний індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Далмата ЛТД», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 22.04.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.