Рішення
від 24.04.2014 по справі 442/859/14-ц
ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/859/14-ц

Провадження №2/442/553/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Курус Р.І.

за участю секретаря - Тацишин Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у справі спільної сумісної власності та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з уточненням позовних вимог (а.с. 54-55) посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 2010 року є співвласником 49/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1. Вказує, що згідно держаних актів серії ЯД №505960 від 10 квітня 2008 року та серія ЯД №505961 10 квітня 2008 року, виданих на підставі рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 22.08.2006 року №64, бабусі позивача - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та відповідачу ОСОБА_2 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0100 га та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0118 га.

Вказує, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Вважає, що оскільки ОСОБА_3 володіла 49/100 ід. частинами у права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а тому їй повинно належати і 49/100 ід. частин у праві спільної сумісної власності на зазначені вище і належні їй згідно державних актів земельні ділянки.

Зазначає, що після смерті бабусі звернувся в нотаріальну контору з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки, однак у видачі такого йому було відмовлено через невизначеність часток спадкодавця в нерухомому майні - земельних ділянках, призначених для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення садівництва.

Просить суд постановити рішення, яким визначити, що спадкодавцю - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належало 49/100 ід.ч. у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0118 га для ведення садівництва, що на АДРЕСА_1 Просить визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом, право власності на 49/100, а за відповідачем - на 51/100 ід. частин вказаних земельних ділянок.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні з приводу задоволення позову заперечив, вважаючи, що його ідеальна частина у праві спільної сумісної власності на земельні ділянки, що на АДРЕСА_1 повинна бути значно більшою.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що поов є підставним та підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 12).

Згідно вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом її відкриття є день її смерті, а згідно вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок смерті.

У відповідності до вимог статей 1222 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно заповіту ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу - ОСОБА_4, реєстровий №2496, покійна ОСОБА_3 все своє майно, що буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, заповіла позивачу - ОСОБА_1 (а.с. 31).

Як вбачається з копій Державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯД №№505960 та серія ЯД №505961, ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, на АДРЕСА_1, призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка за цією ж адресою площею 0,0118 га і призначена для ведення садівництва (а.с. 7-8).

Отже судом встановлено, що частки співвласників у праві власності на земельні ділянки не визначено.

16.04.2010 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 49/100 ід. частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що на АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 при житті належало 49/100 ід. частин у будинковолодінні АДРЕСА_1.

Крім цього, відповідно до довідки за №79 від 29.01.2014 року КП ЛОР "Дрогобицьке МБТІ та ЕО" (а.с. 13), за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 49/100, а за відповідачем ОСОБА_2 - 51/100 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1.

В той же час, позивач по справі, як спадкоємець за заповітом учасника спільної сумісної власності, не може отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, до складу якого, зокрема, входять частини зазначених вище земельних ділянок, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не визначили ідеальні частки у спільній сумісній власності на ці земельні ділянки (а.с. 49).

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (ст. 81 цього Кодексу)

За змістом ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Проводячи аналіз вказаних норм матеріального права необхідно дійти висновку, що вони передбачають загальне правило про визначення часток у праві спільної сумісної власності, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Так, частиною 4 статті 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Крім цього, як роз'яснено у абз. 3 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Таким чином, оскільки покійній ОСОБА_3 при житті належало 49/100 ідеальних частин будинковолодіння АДРЕСА_1, які успадкував позивач, а відповідачу - ОСОБА_2 51/100 ідеальних частин цього ж будинковолодіння, а тому суд вважає, що їм необхідно визначити саме такі ідеальні частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та на земельну ділянку площею, 0,0118 га на АДРЕСА_1 призначену для ведення садівництва.

Крім того, підсумовуючи той факт, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, який прийняв спадщину та після смерті бабусі вчинив всі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак з незалежних від нього причин у видачі такого йому було відмовлено, а тому за ним необхідно визнати право власності на визначені за спадкодавцем частки земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом.

Разом з тим, з метою захисту прав та інтересів відповідача, підлягає до задоволення і вимога позивача про визнання за відповідачем права власності на му 51/100 ід. частину у праві спільної сумісної власності на спірні земельні ділянки.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 328, 1218, 1220, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Визначити, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належало 49/100 ідеальних частин у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 4610600000:01:007:0122 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0118 га кадастровий номер 4610600000:01:007:0150 для ведення садівництва, що на АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1, по спадкуванню за заповітом від 23 серпня 2008 року після смерті ОСОБА_3, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на 49/100 ідеальних частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 4610600000:01:007:0122 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0118 га кадастровий номер 4610600000:01:007:0150 для ведення садівництва, що на АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 51/100 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 4610600000:01:007:0122 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0118 га кадастровий номер 4610600000:01:007:0150 для ведення садівництва, що на АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя

Повний текст судового рішення

виготовлено 24 квітня 2014 року