Рішення

від 22.04.2014 по справі 903/190/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2014 р. Справа № 903/190/14

Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Флай Плюс", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська будівельна компанія", м. Луцьк

про стягнення 10 384,54грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шульга О.М.-дов. від 25.03.2014р. №25, Ковтун С.А.-дов. від 25.03.2014р. №24

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 22.04.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Флай Плюс"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська будівельна компанія"-про стягнення 10 384,54грн., в т.ч. 4 804,80грн. заборгованості за товар, поставлений згідно договору поставки №0110-2 від 01.10.2013р., 166,00грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 22.11.2013р. по 26.02.2014р. згідно п. 8.1. договору поставки від 01.10.2013р., 383,07грн. 30% річних за період з 22.11.2013р. по 26.02.2014р., 33,68грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013р. по лютий 2014р. згідно п. 8.2. договору поставки та ст. 625 ЦК України і 4 996,99грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 15.11.2013р. по 26.02.2014р.

В обґрунтування позовних вимог вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки по оплаті отриманого товару.

Ухвалою суду від 05.03.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 25.03.2014р. на 10:00год.

21.03.2014р. через канцелярію від позивача до суду надійшло клопотання №95 від 21.03.2014р. (вх. №01-29/2863/14), яким він до матеріалів справи долучив копії виписки з ЄДР серії АБ №936506 від 04.03.2013р., квитанції №66 від 27.02.2014р., опису вкладення до цінного листа, договору поставки №0110-2 від 01.10.2013р., видаткової накладної №РН-0000367 від 15.11.2013р. на суму 4 804,80грн., довіреності №106 від 15.11.2013р., претензії-вимоги №29 від 28.01.2014р., витягу з ЄДР серії АГ №850480 від 27.02.2014р.

Ухвалою суду від 25.03.2014р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на нез'явлення відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- уточнити період нарахування суми індексу інфляції; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази проплати; статут.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.04.2014р. вдруге не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 25.03.2014р., направлена на адресу відповідача, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з ЄДРПОУ серії АГ №850480 місцезнаходження відповідача: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Василя Стуса, 4 Б, куди і надсилалась ухвала суду.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, беручи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01 жовтня 2013 року між позивачем- Приватним підприємством "Флай Плюс" (постачальник), в особі директора Дроздова Олександра Валерійовича та відповідачем- Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська будівельна компанія" (покупець), в особі директора Книша Володимира Анатолійовича було укладено договір поставки №0110-2, згідно п.п. 1.1.-1.2. якого постачальник зобов'язується поставити та передати зі складу покупцю нафтопродукти в асортименті разом з накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору. (а.с. 11)

Розділом 2 договору сторони обумовили, що одиницею виміру кількості товару є літр, загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником. Загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всіх видаткових накладних, в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору поставки, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Замовлення передається покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Поставка товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті заявки. Поставка здійснюється шляхом доставки товару транспортом постачальника або самовивозом за домовленістю сторін.

У розділі 5 договору сторони визначили порядок розрахунків, згідно якого покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дня відвантаження зазначеного в накладних. У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки визначені п. 5.1. даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3. даного договору. Сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Згідно пункту 5.4. договору, якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не несе всіх передбачених договором платежів-він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також оплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1. даного договору.

У відповідності до п. 6.2. договору, передача товару здійснюється в пункті поставки. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних.

Згідно п. 7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

Пунктами 8.1.-8.3. даного договору поставки сторони передбачили, що при невиконанні чи не належному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови. Покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми. Покупець, у разі невиконання пункту 2.3. даного договору зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання.

Договір поставки від 01.10.2013р. №0110-2 підписано сторонами, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 804,80грн., а відповідач прийняв отриману продукцію, що стверджується договором поставки від 01.10.2013р. №0110-2, видатковою накладною №РН-0000367 від 15.11.2013р. на суму 4 804,80грн., підписаною сторонами, скріпленою печатками підприємств (а.с. 12), довіреністю на одержання дизпалива №106 від 15.11.2013р. (а.с. 13).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар згідно договору поставки від 01.10.2013р. №0110-2 не виконав, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір №0110-2 від 01.10.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Строком прийняття товару і прийняття товаророзпорядчих документів є дата відповідної накладної на товар і відстрочка платежу відраховується саме від дати відповідно накладної.

Пунктом 5.1. сторони визначили порядок розрахунків, згідно якого покупець здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дня відвантаження зазначеного в накладних.

Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору поставки від 01.10.2013р. виконані в повному обсязі, що стверджується видатковою накладною №РН-0000367 від 15.11.2013р., яка підписана сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видатковій накладній товару не виконав.

28.01.2014р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія про сплату заборгованості №29, яка останнім залишена без відповіді. (а.с. 14)

Отже, заборгованість ТзОВ "Волинська будівельна компанія" перед ПП "Флай Плюс" на день розгляду спору становить 4 804,80 грн., стверджується договором поставки від 01.10.2013р. №0110-2, видатковою накладною №РН-0000367 від 15.11.2013р. на суму 4 804,80грн., яка підписана сторонами, довіреністю №106 від 15.11.2013р., відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з ТзОВ "Волинська будівельна компанія" в силу ст. 193 ГК України.

Згідно розділу 5 даного договору, у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки визначені п. 5.1. даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3. даного договору. Сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не несе всіх передбачених договором платежів-він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також оплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1. даного договору.

Відтак, згідно умов договору відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару (4 804,80грн.), тому заборгованість по сплаті 1% відсотків за користування товарним кредитом за кожен день прострочки становить 4 996,99грн.

Договір поставки №0110-2 від 01.10.2013р. на час розгляду спору в установленому законом порядку не визнано недійсним.

Під товарним кредитом розуміють товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари покупцю у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів таким покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості. (ст. 14 Податкового кодексу України).

Підписавши договір № 0110-2 від 01.10.2013р., позивач та відповідач домовились, що покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3. даного договору. Сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не несе всіх передбачених договором платежів-він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості.

Даний договір надає право вибору відповідачу: оплатити поставлений товар або скористатись товарним кредитом і оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31-й день від дати відвантаження вказаної в накладній. В даному випадку відповідач користувався товарним кредитом, що стверджується наявними в матеріалах справи документами та відповідачем не спростовано.

Право господарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок власного майна випливає з його повноважень власника, які встановлені Господарським Кодексом України (ст.5, ст.6, ст.67).

Крім цього, згідно зі ст. 627 ЦК України сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, а згідно зі ст.628 ч.2 Цивільного Кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Договір поставки товарів на умовах товарного кредиту відповідає вказаній статті закону.

На підставі аналізу положень Цивільного кодексу України, суд також дійшов до висновку, що передбачені договором проценти є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Вказана позиція щодо правової природи відсотків за користування товарним кредитом викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 № 32/5005/3471/2012; постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. №918/1443/13.

Згідно зі ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1. сторони передбачили, що при невиконанні чи не належному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

При перевірці розрахунку пені за період з 22.11.2013р. по 26.02.2014р. за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що пеня за даний період становить 166,00грн., тобто здійснюється в межах суми, заявленої позивачем, а тому дана вимога є підставною.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. сторонами визначено, що покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

При перевірці розрахунку суми 30% річних в розмірі 383,07грн. за період з 22.11.2013р. по 26.02.2014р. та інфляційних втрат за період з 01.12.2013р. по 28.02.2014р. в розмірі 33,68грн. за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що стягнення нарахованої позивачем суми 30% річних та інфляційних втрат за вказані періоди здійснюється в межах суми, заявленої позивачем, а тому дані вимоги підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн., слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 599, 625, 626, 627, 629, 655, 692, 694 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська будівельна компанія", м. Луцьк, вул. Василя Стуса, 4Б, код ЄДРПОУ 32035371

на користь Приватного підприємства "Флай Плюс", м. Луцьк, вул. Рівненська, 48, код ЄДРПОУ 38592364

10 384,54грн., в т.ч. 4 804,80грн. заборгованості, 166,00грн. пені, 383,07грн. 30% річних, 33,68грн. суми індексу інфляції, 4 996,99грн. відсотків за користування товарним кредитом та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено

24 .04.2014р.

Суддя С. В. Бондарєв