Рішення

від 18.04.2014 по справі 905/742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.2014 Справа № 905/742/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод», м. Донецьк

до відповідача: Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон», м. Донецьк

про стягнення 93 396грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: Білан Д.А. - за довіреністю №181 від 07.04.2014р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судових засіданнях на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви з 15.04.2014р. до 17.04.2014р. та з 17.04.2014р. до 18.04.2014р.

У судовому засіданні 18.04.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - Металургійний завод», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Науково-виробничого підприємства «Елекон», м. Донецьк, пені у сумі 93 396грн. за контрактом №24723дс від 21.11.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, яке полягає в порушенні строків виконання проектних робіт для будівництва підстанції 110/10/6,3 кв ВПС №3 (блок №11) ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 599, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202, 203 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 14.04.2014р. проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що додатковою угодою до контракту передбачено виконання робіт після передачі позивачем відповідачу технічного завдання та ТУ енергосистеми, що Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод» виконано не було; також зазначив про сплив строку дії договору 31.12.2012р. та просив суд застосувати до спірних відносин позовну давність.

Представник позивача у судове засідання 18.04.2014р. не з'явився, про дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка представника позивача на повідомленні про перерву від 17.04.2014р., представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, 21.11.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - Металургійний завод» (далі - замовник) та Науково-виробничим підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Елекон» (далі - підрядник) був укладений контракт №24723дс від 21.11.2011р. (далі - контракт), за умовами якого підрядник із залученням субпідрядників (з погодженням з замовником) виконує передбачені контрактною документацією будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи відповідно до виданої у встановленому порядку до виробництва документації, здійснює випробування будівельно-монтажних робіт, усуває допущені недоліки та дефекти в гарантійні строки експлуатації об'єкту, виявлені в процесі приймання робіт та здає об'єкт замовнику в експлуатацію.

До вказаного контракту сторони підписали додаткову угоду №1 від 03.03.2012р., згідно п. 1 якої предмет контракту доповнили виконанням підрядником проектних робіт для будівництва підстанції 110/10/6,3 кВ ВПС №3 (блок №11) ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Вартість робіт, зазначених в п. 1 додаткової угоди №1, визначається на підставі зведеного кошторису на виконання проектно-пошукових робіт та складає 1 262 583грн. 73коп., у т.ч. ПДВ 210 430грн. 62коп.

Строк виконання робіт сторонами відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 до договору встановлений протягом 6 місяців:

- з моменту підписання додаткової угоди №1;

- отримання технічного завдання та технічних умов енергосистеми;

- отримання передплати в розмірі 15%.

Строк дії договору, відповідно до п. 20.1 контракту, встановлений з моменту його підписання та до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у виконання прийнятих на себе зобов'язань, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 190 000грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №7018 від 16.03.2012р. на суму 50 000грн., №7146 від 19.03.2012р. на суму 50 000грн., №7303 від 20.03.2012р. на суму 50 000грн., №7650 від 22.03.2012р. на суму 40 000грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач роботи за додатковою угодою №1 від 03.03.2012р. до контракту не виконав, що стало підставою для нарахування замовнику штрафних санкцій, встановлених п. 16.3 договору, у розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт, однак не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Вирішуючи спір, предметом якого є стягнення з відповідача вказаних штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами контракту, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договору підряду (виконання будівельно-монтажних та пуско-налагоджувальних робіт), а також договору на виконання науково-дослідних та технологічних робіт (виконанням проектних робіт), отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глав 61, 62 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно виконання проектних робіт для будівництва підстанції 110/10/6,3 кВ ВПС №3 (блок №11) ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», як це визначено п. 1 додаткової угоди №1 до договору.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем ремонту у строк шість місяців з моменту підписання Додаткової угоди №1 до договору та отримання передплати у розмірі 15%.

З огляду на перерахування позивачем остаточної суми у розмірі 40 000грн. 22.03.2012р., суд дійшов висновку, що оскільки останній день строку припадає на вихідний (22.09.2012р. - субота), за приписами ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем строку виконання проектних робіт є перший за 22.09.2012р. робочий день, тобто, 24.09.2012р.

Невиконання проектних робіт за договором до 24.09.2012р. включно призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Суд також зауважує, що з матеріалів справи не вбачається наявності повідомлень відповідача щодо неможливості виконання робіт у встановлений договором строк або вимог до позивача стосовно передання технічного завдання та технічних умов енергосистеми, необхідних для виконання проектних робіт для будівництва підстанції 110/10/6,3 кВ ВПС №3 (блок №11) ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»; внесення змін в договір щодо продовження строку виконання робіт з боку відповідача також не вимагалось.

При цьому, відповідна відмітка в журналі реєстрації про отримання документів, за умовами п. 6.1 договору передбачена лише щодо проектної документації, а не технічної.

З огляду на викладене, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача на непередання позивачем технічної документації, необхідної для своєчасного проведення проектних робіт, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про наявність таких обставин матеріали справи не містять.

При цьому, згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Вказаний припис також узгоджується зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 16.3 контракту сторони погодили, що в разі невиконання підрядником своїх зобов'язань в строки, передбачені контрактом, з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт, однак, не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем відповідно до умов контракту та вказаних статей нарахована пеня за період з 23.09.2012р. по 23.03.2013р. у сумі 93 396грн.

Разом з тим, як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності. Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція викладена в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчить відбиток штампу канцелярії суду, що міститься на першому аркуші позовної заяви, звернення позивача до суду відбулось 04.02.2014р., тобто, після спливу встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності для вимог про стягнення пені за період з 25.09.2012р. по 03.02.2013р.

Таким чином, з огляду на наявність заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судом встановлено, що заявлений позивачем розмір пені за період з 04.02.2013р. по 23.03.2013р. на суму 24 386грн. 89коп. відповідає фактичним обставинам, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині стягнення з відповідача є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення у сумі 69 009грн. 11коп. є такими, що задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що посилання відповідача на закінчення строку дії договору 31.12.2012р., як це передбачено п.20.1 контракту, не приймається судом до уваги з огляду на те, що приписами ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись КонституцієюУкраїни; ст.ст. 254, 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 629, 631, 837, 892 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон» (83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, буд. 17, ідентифікаційний код 20357313) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 122, ідентифікаційний код 30939178) пеню у сумі 24 386грн. 89коп. за контрактом №24723дс від 21.11.2011р. та витрати зі сплати судового збору у сумі 487грн. 74коп.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» до Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Елекон» в частині стягнення пені у сумі 69 009грн. 11коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 18.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко