Рішення

від 14.04.2014 по справі 916/537/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2014 р.Справа № 916/537/14

за позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ ФУД АГРО ПІВНІЧ"

про стягнення 9396,73 грн.;

Суддя Погребна К.Ф.

У судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Кендюх Т.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 14.04.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" про стягнення 9396,73грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2013р. було порушено провадження у справі № 911/4883/13 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2014р. встановлено , що матеріали справи №911/4883/13 підлягають надісланню за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

До господарського суду Одеської області 13.02.2014року надійшла справа №911/4883/13 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9396,73грн.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу №911/4883/13 передано на розгляд судді Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду від 17.02.2014р. справу №911/4883/13 було прийнято до свого провадження з присвоєнням справі №916/537/14 та призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд.4.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.04.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

07.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" та Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів Поліс №АВ/2760791, термін дії з 08.03.2012р. по 07.03.2013р., франшиза складає 0 (нуль) грн. Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом є „ВАЗ 2121", державний реєстраційний НОМЕР_1.

08.11.2012р. на а/д Т-16-19 Біляївка - Вигода сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу „DAEWOO LANOS", державний реєстраційний НОМЕР_2, що належить Фінансовому управлінню Біляївської райдержадміністрації і яким керував ОСОБА_5 та транспортного засобу „ВАЗ 2121", державний реєстраційний НОМЕР_1, що належить ТОВ „ФРЕШ ФУД АГРО ПІВНІЧ" і яким керувала ОСОБА_6.

Згідно Довідки ВДАІ №9104854 УДАІ ГУМВС України в Одеській області дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., а саме порушення правил маневрування.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 10.12.2012р. ОСОБА_6 було визнано винною у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340грн.

Внаслідок ДТП автомобіль „DAEWOO LANOS", державний реєстраційний НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія „ВАЗ 2121", державний реєстраційний НОМЕР_1, ОСОБА_6, застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" поліс №АВ/2760791.

Таким чином, особою, відповідальною за матеріальний збиток є ТДК "Страхова компанія "Провіта".

12.02.2013р. Фінансове управління Біляївської райдержадміністрації звернулось до позивача із заявою про настання страхового випадку, який мав місце 08.11.2012р. за участю застрахованого транспортного засобу.

Оскільки даний випадок є страховим, позивачем були здійснені дії по встановленню всіх обставин подій, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

Так, позивач, для підтвердження об'єктивності рахунків, замовив у належній установі ТОВ „Консалтингова компанія „Бюро оцінки Стефанович" проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення розміру матеріального збитку автомобілю „DAEWOO LANOS", державний реєстраційний НОМЕР_2. Відповідною установою був підготовлений Звіт №1461/12, згідно з яким сума матеріального збитку транспортного засобу склала 10624,48 грн., без урахування НДС 9396,73грн.

На підставі Страхового Акту №712-4179/1, виходячи зі Звіту №1461/12 від 21.11.2012р. та Рахунку №12 від 12.02.2013р. ФОП ОСОБА_9, ТДВ „Страхова компанія „Провіта" виплатила страхове відшкодування заявнику в розмірі 9396,73грн., що підтверджується платіжним дорученням №62530 від 12.06.2013р.(копія якого міститься в матеріалах справи).

15.08.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензією вих. №897/4179 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 03.09.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, вимоги позивача, щодо відшкодування шкоди в порядку регресу проігнорував, позивач звернувся до господарського суду Одеської області про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 9396,73грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування" визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування", страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування", страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ТДК "СК "Провіта" перейшло в межах суми 9396,73 гривень право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки ВДАІ №9104854 УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 8953265, транспортний засіб - „ВАЗ 2121", державний реєстраційний НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю „DAEWOO LANOS", державний реєстраційний НОМЕР_2, належить ТОВ „ФРЕШ ФУД АГРО ПІВНІЧ".

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, вина особи, яка керувала автомобілем „ВАЗ 2121", державний реєстраційний НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до Постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 10.12.2012р у справі №1908/1630/2012 - ОСОБА_6., яка є працівником ТОВ „ФРЕШ ФУД АГРО ПІВНІЧ".

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до Звіту №1461/12 від 21.11.2012р. сума реальної шкоди (збитків) яка підлягає відшкодуванню становить 10624,48 грн., без урахування НДС 9396,73грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Водночас, згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, дослідивши вищевикладене суд доходить висновку, що борг відповідача перед позивачем становить суму страхового відшкодування в розмірі 9396,73грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш Фуд Агро Північ" (65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд.4. код ЄДРПОУ 37644683) на користь Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код: 31704186) 9396 (дев'ять тисяч триста дев'яносто шість)грн. 73коп. - суми страхового відшкодування та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) 50коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 22.04.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.