Ухвала

від 04.02.2014 по справі 872/16147/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 рокусправа № 804/12851/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Калмиков М. Ю. (дов. від 10.10.2013 р.)

- Демченко В. І. (дов. від 12.07.2011 р.)

відповідача: - Жаворонков С. М. (дов. від 03.02.2014 р.)

- Семенко Т. В. (дов. від 30.01.2014 р.)

- Калініна В. М. (дов. від 03.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року

у справі № 804/12851/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,-

встановиВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№0000252110 від 20.09.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 16 856 698,94 грн., з яких за основним зобов'язанням - 14 024 099,24 грн. та штрафні санкції - 2 832 599,70 грн.;

№0000262110 від 20.09.2013, яким позивачу зменшено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 78 011,55 грн., з яких за основним зобов'язанням - 78011,55 грн. та штрафні санкції відсутні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішуються за згодою сторін договору оренди із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, отже саме умови щодо розміру орендної плати, вказані в договорі оренди є обов'язковими для виконання сторонами такого договору. Позивач вказує, що вимоги Податкового кодексу України в частині мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору або ж при внесенні змін до нього, проте не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України, оскільки у самому кодексі вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не кодекс. Позивач також зазначає, що зважаючи на той факт, що деякі договори оренди земельних ділянок, які були укладені між позивачем та Дніпропетровською міською радою, є припиненими у зв'язку із закінченням строку дії, на який вони були укладені, позивач правомірно сплачував саме земельний податок на підставі фактичного користування земельними ділянками, оскільки правові підстави для сплати орендної плати у нього відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.3 а.с.82), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до Податкового кодексу України, отже необхідність сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у новому розмірі виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі. Відповідач також вказує, що, оскільки позивач продовжував користуватись земельними ділянками, строк дії яких закінчився, та при цьому не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, отже до поновлення дії договору оренди позивач повинен сплачувати оренду плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі, при умові, що річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просять апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати в повному обсязі, відмовивши позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод» з питання повноти нарахування та сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки та січень-липень 2013 року, за результатами якої складено акт №181/21.1-14367980 від 10.09.2013 (т.1 а.с.12).

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки та січень-липень 2013 року у розмірі 14 024 099,24 грн., у тому числі: за 2011 рік у сумі 5 387 409,00 грн., за 2012 рік у сумі 5 447 824,37 грн., за січень-липень 2013 року у сумі 3 188 865,87 грн., у тому числі по періодах: 2011 рік: січень 2011 р. - 448950,74 грн., лютий 2011 р. - 448950,74 грн., березень 2011 р. - 448950,74 грн., квітень 2011 р. - 448950,74 грн., травень 2011 р. - 448950,74 грн., червень 2011 р. - 448950,74 грн., липень 2011 р. - 448950,74 грн., серпень 2011 р. - 448950,74 грн., вересень 2011 р. - 448950,74 грн., жовтень 2011 р. - 448950,74 грн., листопад 2011 р. - 448950,74 грн., грудень 2011 р. - 448950,86 грн.; 2012 рік: січень 2012 р. - 448950,74 грн., лютий 2012 р. - 452922,33 грн., березень 2012 р. - 452923,29 грн., квітень 2012 р. - 452914,40 грн., травень 2012 р. - 452914,40 грн., червень 2012 р. - 453881,02 грн., липень 2012 р. - 455550,57 грн., серпень 2012 р. - 455550,57 грн., вересень 2012 р. - 455554,53 грн., жовтень 2012 р. - 45550,57 грн., листопад 2012 р. - 455550,567 грн., грудень 2012 р. - 455558,38 грн.; 2013 рік: січень 2013 р. - 455558,49 грн., лютий 2013 р. - 455550,57 грн., березень 2013 р. - 455550,57 грн., квітень 2013 р. - 455550,57 грн., травень 2013 р. - 455554,53 грн., червень 2013 р. - 455550,57 грн., липень 2013 р. - 455550,57 грн.;

- підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму земельного податку за 2012 рік та січень-липень 2013 року у розмірі 78011,55 грн., в тому числі за лютий-грудень 2012 року завищено земельний податок у сумі 31812,88 грн. та за січень-липень 2013 року завищено земельний податок у сумі 46198,67 грн., в тому числі по періодах: 2012 рік: січень 2012 р. - 0,00 грн., лютий 2012 р. - 1366,30 грн., березень 2012 р. - 1366,30 грн., квітень 2012 р. - 1366,30 грн., травень 2012 р. - 1366,30 грн., червень 2012 р. - 2332,93 грн., липень 2012 р. - 4002,46 грн., серпень 2012 р. - 4002,46 грн., вересень 2012 р. - 4002,46 грн., жовтень 2012 р. - 4002,46 грн., листопад 2012 р. - 4002,46 грн., грудень 2012 р. - 4002,45 грн., 2013 рік: січень 2013 р. - 6599,81 грн., лютий 2013 р. - 6599,81 грн., березень 2013 р. - 6599,81 грн., квітень 2013 р. - 6599,81 грн., травень 2013 р. - 6599,81 грн., червень 2013 р. - 6599,81 грн., липень 2013 р. - 6599,81 грн.

До такого висновку відповідач дійшов виходячи з того, що податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011-2012 роки та січень-липень 2013 року позивачем визначено у наданих до податкового органу податкових деклараціях з плати за землю визначено у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковим кодексом України, який введено в дію з 01.01.2011, врегульовано питання орендної плати за землю, зокрема, встановлено, що річна сума платежу орендної плати відповідно до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288ПК для іншої категорії земель, ніж землі сільськогосподарського призначення, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку (1% від їх нормативної грошової оцінки) - п.288.4 ст.284 ПК України.

Таким чином, як зазначає відповідач в акті перевірки, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до Податкового кодексу України, необхідність сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у новому розмірі виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди.

Крім того, податковим органом виявлено, що у зв'язку із закінченням 19.06.2012 терміну дії договорів оренди землі по земельним ділянкам з червня 2012 року підприємство сплачувало земельний податок, тоді як у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже в даному випадку платник податку буде сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. При цьому річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000262110 від 20.09.2013, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 78011,55 грн., в тому числі за основним платежем - 78011,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

№0000252110 від 20.09.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 16 856 698,94 грн., в тому числі за основним платежем - 14 024 099,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 832 599,70 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) укладено низку договорів оренди земельних ділянок, а саме:

- договір оренди земельної ділянки від 25.10.2002, предметом якого є земельна ділянка площею 0,8643 га, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 181, надана для фактичного розміщення підстанції, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63121001. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 3158 та зареєстрований у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 07.11.2002 за №2416. Відповідно до п.2.1 договору земельна ділянка передається до 19.06.2017;

- договір оренди земельної ділянки від 25.10.2002, предметом якого є земельна ділянка площею 26,9878 га, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 181, надана для фактичного розміщення адміністративно-виробничих будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодами 63127006 та 63163013. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 3161 та зареєстрований у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 07.11.2002 за №2417. Відповідно до п.2.1 договору земельна ділянка передається до 19.06.2017;

- договір оренди земельної ділянки від 25.10.2002, предметом якого є земельна ділянка площею 0,3063 га, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 181, надана для фактичного розміщення адміністративно-виробничих будівель, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63127005. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 3157 та зареєстрований у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 07.11.2002 за №2418. Відповідно до п.2.1 договору земельна ділянка передається до 19.06.2012;

- договір оренди земельної ділянки від 25.10.2002, предметом якого є земельні ділянки площею 0,0280 га та 0,0016 га, що знаходяться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 181, надані для фактичного розміщення адміністративно-виробничих будівель, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодами 63121002 та 63121003. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 3160. Відповідно до п.2.1 договору земельні ділянки передаються до 19.06.2012;

- договір оренди земельної ділянки від 25.10.2002, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0237 га, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 179, надана для фактичного розміщення магазину, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63127003. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 3159 та зареєстрований у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 07.11.2002 за №2419. Відповідно до п.2.1 договору земельна ділянка передається до 19.06.2012;

- договір оренди землі від 05.10.2009, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0369 га, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 165, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:009:0101. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 2704 та зареєстрований у Державному реєстрі земель 20.01.2010 за №041010400025. Відповідно до п.3.1 договору останній укладено на 15 років;

- договір оренди землі від 05.10.2009, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1822 га, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького, 181, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:009:0188. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 2705 та зареєстрований у Державному реєстрі земель 20.01.2010 за №041010400024. Відповідно до п.3.1 договору останній укладено на 2 роки;

Щодо сплати позивачем орендної плати у розмірі, визначеному укладеними договорами оренди земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до визначення, що міститься у статті першій Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а отже, і зобов'язання щодо сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем в момент укладання договору оренди та виключно на умовах, передбачених у договорі.

Відповідно до статті 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону №161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, що також підтверджується положеннями статті 654 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені між позивачем і Дніпропетровською міською радою договори оренди земельних ділянок містять положення, яке передбачає що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Таким чином, умови договорів, зокрема, умови щодо розміру орендної плати за землю, вирішуються виключно за згодою сторін договору, а відтак позивач повинен сплачувати ту суму орендної плати, яка чітко визначена в договорах оренди землі до моменту внесення змін до вказаних договорів шляхом укладання додаткових угод.

Вказане підтверджується також нормами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно надав оцінку тому, що укладені між Позивачем та Дніпропетровською міською радою договори оренди землі є цивільно-правовими договорами, а відтак до них мають застосовуватись передусім норми, які містяться в Цивільному кодексі України, законах України «Про плату за землю» та «Про оренду землі».

Посилання відповідача на підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, згідно з яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказані положення стосуються узгодження розміру орендної плати під час укладання договору або ж під час внесення до нього змін, проте ніяк не є зобов'язанням орендаря, встановленим ПК України, зважаючи на той факт, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач має право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок та додаткових угод до них, в той час як ані ПК України, ані будь-який інший нормативний акт не містять норм, що зобов'язували б орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, який не відповідає розміру, визначеному в договорів оренди та сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

За таких обставин, враховуючи відсутність у ПК України вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з п.п.288.5 ст.288 цього кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність сплати позивачем орендної плати, виходячи з приписів укладених договорів оренди земельних ділянок.

Щодо сплати позивачем земельного податку за договорами оренди, строк дії яких закінчився, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, відповідно до п.14.1.147 ст.14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 14.1.72 ст.14 ПК України визначено, що земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст.286 ПК України).

Посилання відповідача на необхідність сплати позивачем після закінчення строку дії договорів оренди саме орендної плати, а не земельного податку, ґрунтуються на тому, що позивач фактично користувався земельними ділянками та не отримував від орендодавця письмового заперечення щодо використання таких земельних ділянок, проте з такими доводами, колегія суддів не погоджується, оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, про що безпосередньо вказано у п.288.1 ст.288 ПК України.

Таким чином, зважаючи на той факт, що договори оренди земельних ділянок закінчились 19.06.2012 та 05.10.2011, відповідно, тобто припинилось користування земельними ділянками, колегія суддів доходить висновку про правомірність сплати позивачем плати за землю саме у формі земельного податку, а не орендної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 804/12851/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко