Рішення

від 17.04.2014 по справі 917/481/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 Справа № 917/481/14

за позовом Заступника прокурора Ленінського району міста Полтави, пров. Шкільний, 4 , м. Полтава, 36004 в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради, вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36018 в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАК-А", вул. Паркова, 5, м. Полтава, 36007

про стягнення 10 107,82 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача (ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") : Данілова Н.Н., довіреність № 19-14/990 від 10.04.2013 р.;

від відповідача: Калатур Р. В. (керівник), паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в Полтавській 11.02.1998 р., наказ № 1 від 23.01.2014 р., протокол № 6 загальних зборів засновників ТОВ "БАК-А" від 22.01.2014 р.;

від прокуратури: Копитець О.О., посвідчення № 012651 від 05.11.12р.

17.04.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Заступника прокурора Ленінського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАК-А" 10 107,82 грн. заборгованості, яка утворилась на підставі укладеного між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та ТОВ "БАК-А" Договору № 1405 від 01.03.2009 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.09.2013 р. по 28.02.2014 р., в тому числі : 7 074,62 грн. основна заборгованість, 3 008,52 грн. пеня та 24,68 грн. три проценти річних.

Позивач - Полтавська обласна рада - представництво у судове засідання не забезпечив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

Позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго"- письмово повідомив суд про підтримання позову, що поданий в його особі Заступником прокурора Ленінського району міста Полтави в інтересах Держави в особі Полтавської обласної ради в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 008,52 грн. пені. Крім того, останній повідомив суд, що після порушення провадження у даній справі відповідачем було сплачено 7 074,62 грн. основного боргу та 24,68 грн. три проценти річних, та враховуючи викладене просить суд припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в цій частині позовних вимог (лист № 29-01/3039 від 15.04.2014 р. (вх. № 4986 від 16.04.2014 р.).

Представник прокуратури підтримав клопотання позивача про припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу та 3% річних.

Суд вищезазначене клопотання про припинення провадження у справі задовольняє за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач надав суду заяву № б/н від 17.04.2014 р. (вх. № 5062 від 17.04.2014 р.), у якій повідомляє про сплату 7 074,62 грн. основного боргу та 24,68 грн. три проценти річних. На підтвердження даної обставини останній надав суду копії квитанцій № 30156033 та № 30156031 від 24.03.2014 р.. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1,00 грн..

Суд задовольнив дане клопотання частково за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, оцінивши надані докази, суд

встановив :

01.03.09 р. між Полтавським обласним виробничим об'єднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАК-А" (споживач) було укладено договір № 1405 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір № 1405), відповідно до якого виконавець зобов'язувався постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по пров. Рибальський, 22, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію відповідно до умов Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- оплата споживачем за опалення, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. Оплата за опалення в розмірі 8,77 грн. за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа приміщення 92,8 кв.м.. Оплата за місяць складає 813,85 грн. з урахування ПДВ. Вартість підігріву 1 куб.м. води - 16,67 грн. урахування ПДВ. Облік споживання гарячої води проводиться по водоміру КВ-1,5 зав. № 384034 (п. 13 Договору);

- всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного постачальником споживачу (п. 18 Договору);

- споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа звітного місяця (п. 19 Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати у вказані у договорі строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу але не більше 100% боргу згідно Закону України № 686-ХІ від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", а також 3 % річних з простроченої суми (п. 20 Договору);

- даний договір укладений на період : а) для опалення з 01.03.2009 р. по 31.12.2014 р. та б) для гарячого водопостачання з 01.03.2009 р. по 31.12.2014 р., в) в частині розрахунків до їх повного завершення (п. 21 Договору);

- у випадку зміни тарифів постачальник повідомляє про це споживача у порядку, визначеному законодавством, і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів (ч. 2 п. 27 Договору).

10.04.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, згідно якої внесено зміни, зокрема, до п. 13 Договору, а саме :

- п. 13а викладено в наступній редакції :"Оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м. загальної площі протягом опалювального сезону для споживачів 3 групи. Площа приміщення 92,8 кв.м.. Оплата за місяць складає 1 121,02 грн. з урахування ПДВ.

- п. 13б викладено в наступній редакції :"Вартість підігріву 1 куб.м. води - 29,64 грн. урахування ПДВ.

20.10.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до вказаного Договору, згідно якої внесено зміни, зокрема, до п. 17-20 Договору, а саме :

- п. 17 викладено у наступній редакції : "розрахунки по відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Вартість 1 Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ) та 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць;

- п. 18 викладено у наступній редакції : "оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п.3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії" та підігрів води відповідно до п. 5 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії" проводиться споживачем плановим платежем у строк до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку. Споживач може проводити попередню оплату за місяць наступний за розрахунковим;

- п. 19 викладено у наступній редакції : "Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії у термін, встановлений п. 9ж Договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджує факт надання споживачу теплової енергії;

- п. 20 викладено у наступній редакції : "у випадку несвоєчасної оплати у вказані у договорі строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу але не більше 100% боргу згідно Закону України № 686-ХІ від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", а також 3% річних з простроченої суми".

На виконання умов укладених між сторонами Договору та Додаткових угод до Договору було складено розрахунок обсягу теплової енергії, що підписаний сторонами та скріплений печаткою теплопостачальної організації (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 13-14).

Теплопостачальною організацією за період з вересня 2013 р. по лютий 2014 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 7 074,62 грн.. Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії за вересень 2013 р. від 30.09.2013 р. на суму 14,44 грн., за жовтень 2013 р. від 31.10.2013 р. на суму 832,66 грн., за листопад 2013 р. від 30.11.2013 р. на суму 1 081,02 грн., за грудень 2013 р. від 31.12.2013 р. на суму 1 743,31 грн., за січень 2014 р. від 31.01.2014 р. на суму 1 962,07 грн. за лютий 2014 р. від 28.02.2014 р. на суму 1 441,12 грн. та були виставлені відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії № 2063 від 25.09.2013 р., № 2063 від 31.10.2013 р., № 2063 від 30.11.2013 р., № АВ-1279 від 31.12.2013 р., № АВ-1333 від 31.01.2014 р. та № АВ-3073 від 28.02.2014 р.. Матеріалами справи підтверджується направлення зазначеного рахунку та акту приймання-передачі відповідачеві.

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не було проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з вересня 2013 р. по лютий 2014 р. (включно) і на момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складала 7 074,62 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 107,82 грн. заборгованості, яка утворилась на підставі укладеного між сторонами договору № 1405 від 01.03.2009 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.09.2013 р. по 28.02.2014 р., в тому числі : 7 074,62 грн. основна заборгованість, 3 008,52 грн. пеня та 24,68 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент подання позову складала 7 074,61 грн..

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 24,98 грн. за період з 16.10.2013 р. по 05.03.2014 р., суд прийшов до висновку, що розмір вимог позивача в цій частині є вірним.

Сторони повідомили суд, що в процесі розгляду даної справи відповідачем сплачено основну заборгованість в сумі 7 074,62 грн. за отриману ним теплову енергію у період з вересня 2013 р. по лютий 2014 р. та 24,68 грн. 3% річних (дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій № 30156033 та № 30156031 від 24.03.2014 р., довідкою ПОКВПТГ "Полтавтеплоенерго" № 29-01/21-07 від 02.04.2014 р. та банківською випискою по рахунку позивача - ПОКВПТГ "Полтавтеплоенерго" від 24.03.2014 р.), а тому просять суд припинити провадження в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7 074,62 грн. та 24,68 грн. 3% річних між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 20 Договору № 3255 та п. 31 Договору № 3317 "С" визначено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платні за спожиті комунальні послуги".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 008,52 грн. пені за період з 16.10.2013 р. по 05.03.2014 р. включно, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). Судом при перевірці розрахунку пені враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає частково задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, а саме той факт, що відповідач погасив заборгованість з оплати вартості отриманих від позивача послуг протягом незначного часу та забезпечив 100-відсоткову оплату.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 33,5 процентів, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 2 000,00 грн.. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАК-А" (вул. Паркова, 5, м. Полтава, 36007), ідентифікаційний код юридичної особи 23809046, р/р № 26009113050000 ПФ АКІБ "Укрсиббанк", МФО 331865 :

- на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030 - 2 000,00 грн. пені;

- до державного бюджету, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код отримувача 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог Заступника прокурора Ленінського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАК-А" 7 074,62 грн. основного боргу та 24,68 грн. трьох процентів річних.

5. В частині стягнення з відповідача 1 008,52 грн. пені відмовити.

Повне рішення складене 22.04.2014 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.