Рішення

від 23.04.2014 по справі 909/162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 р. Справа № 909/162/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтелект",

поштова адреса:вул.Ільфа і Петрова,18, офіс312, м.Одеса, Одеська область, 65104

адреса для листування: вул.Василіянок, 62а, офіс9, м.Івано-Франківськ, 76019

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша",

вул. Лісова,1,с.Копанки,Калуський район, Івано-Франківська область,77330

а/с 81, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про: стягнення заборгованості в сумі 213 632,71грн., з яких: 210 920,00грн. - основний борг, 1 689,89грн. - інфляційні втрати, 1 022,82грн. - 3% річних.

За участю представників сторін:

від позивача: Гайдей В. В., (довіреність №01 від 05.02.2014р.);

від відповідача: Зеркевич А. В., (довіреність б/н від 02.01.2014р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Бізнес Інтелект, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ТОВ "Даноша" заборгованості в сумі 217 859,41грн., з яких: 210 920,00грн. - основний борг, 421,84грн. - інфляційні втрати, 1 222,05грн. - 3% річних, 5 295,52грн. - пеня.

В судовому засіданні 04.03.14р. оголошувалась перерва до 20.03.14р.

Представник позивача, в судовому засіданні 31.03.14р., подав суду заяву про уточнення позовних вимог б/н (вх.№4406/14), в якій просив суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 216 349,34грн., з яких: 210 920,00грн. - основний борг, 421,84грн. - інфляційні втрати, 918,80грн. - 3% річних, 4 088,70грн. - пеня.

В судове засідання 23.04.14р., представник позивача, адресував суду заяву б/н (вх№ 6266/14), про відмову від позову в частині стягнення пені, одночасно просив суд, стягнути з відповідача 210 920,00грн. - основного боргу, 6 327,60грн. - інфляційних втрат, 1 698,90грн. - 3% річних. Проте, в судовому засіданні 23.04.14р., представник позивача, подав суду заяву про зменшення позовних вимог б/н (вх№5753/14), в якій остаточно визначив ціну даного позову, а саме, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 213 632,71грн., з яких: 210 920,00грн. - основний борг, 1 689,89грн. - інфляційні втрати, 1 022,82грн. - 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог б/н (вх№5753/14) від 23.04.14р., а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки товару №46 від 12.06.13р., згідно умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, по видаткових накладних №РН-0000282 від 03.12.13р., № РН-0000293 від 09.12.13р., № РН-0000298 від 11.12.13р., № РН-0000299 від 13.12.13р., № РН-0000304 від 16.12.13р., товар (ячмінь) на загальну суму 1 532 400,00грн. ;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 210 920,00грн. (1 321 480,00грн. - відповідача сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою №17/110Ис-14 від 17.01.14р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, позивачу нараховано 1 689,89грн. - інфляційних втрат, 1 022,82грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні, факт наявності заборгованості за поставлений товар в сумі 210 920,00грн., визнав в повному обсязі. Разом з тим, подав суду відзив на позов б/н (вх №4846/14 від 31.03.14р.), в якому просить суд, взяти до уваги той факт, що поставка товару в кількості 205, 160 тон на суму 410 320,00грн., по видатковій накладній № РН-0000304 від 16.12.13р., відбулась поза межами Специфікації №2 від 27.11.13р. до Договору поставки товару №46 від 12.06.13р., а відтак неправомірним є посилання позивача на порушення відповідачем п. 2.3. Договору (визначено порядок здійснення розрахунків між сторонами), оскільки термін оплати поставленого товару, сторонами у видатковій накладній № РН-0000304 від 16.12.13р. не встановлений, а позивач в порушення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, не звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості в сумі 210 920,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтелект" (Постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даноша" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки товару №46 від 12.06.13р.

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов"язується поставляти на умовах DDP (Інкотермс 2010) та передавати у власність Покупцю зернові культури на умовах визначених в Договорі та у Специфікаціях, які є невід"ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Найменування товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, кількість та загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, а також базис та термін доставки товару визначаються Специфікацією. Специфікація складається у письмовій формі, скріплюється підписами уповноважених представників та печатками сторін (п.1.2.Договору).

Відповідно до п. 2.3.Договору оплата за товар здійснюється протягом 4 банківських днів з моменту розвантаження Покупцем кожної партії товару і отримання від Постачальника оригіналу видаткової накладної, а також при умові наявності у Покупця оригіналу даного Договору та Специфікації на цю партію товару з підписами повноважних представників Покупця та Постачальника, скріплених печатками.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, на підставі Специфікації №1 від 08.11.13р. до Договору поставки товару №46 від 12.06.13р., якою обумовлено найменування товару - ячмінь, загальна кількість товару - 175 000 тон (може коригуватись в межах +/- 5%), загальна вартість товару з ПДВ - 329 000,00грн., по видаткових накладних №РН-0000220 від 12.11.13р., №РН-0000244 від 14.11.13р., №РН-0000245 від 15.11.13р., товар (ячмінь) в кількості 166,340 тон на загальну суму 312 719, 20грн. Дана сума поставленого товару відповідачем оплачена в повному обсязі (а.с.72-76).

На підставі Специфікації №2 від 27.11.13р. до Договору поставки товару №46 від 12.06.13р., якою визначено найменування товару - ячмінь, загальна кількість товару - 600 000 тон (може коригуватись в межах +/- 5%), загальна вартість товару з ПДВ - 1 200 000,00грн., позивачем поставлено відповідачу, по видаткових накладних №РН-0000282 від 03.12.13р., № РН-0000293 від 09.12.13р., № РН-0000298 від 11.12.13р., № РН-0000299 від 13.12.13р., товар (ячмінь) в кількості 561,04 тон на загальну суму 1 122 080,00грн. Дана сума поставленого товару відповідачем оплачена в повному обсязі (а.с.78, 80 - 81, 85-89, 95-100, 103-104).

Слід зазначити, що матеріали справи містять видаткову накладну № РН-0000304 від 16.12.13р., з якої вбачається факт поставки товару позивачем відповідачу в кількості 205, 160тон на суму 410 320,00грн. Проте, як доведено перед судом відповідачем та не заперечується позивачем, поставка товару по видатковій накладній № РН-0000304 від 16.12.13р., відбулась поза межами Специфікації №2 від 27.11.13р. до Договору поставки товару №46 від 12.06.13р.

Беручи до уваги той факт, що позивачем не подано суду Специфікацію до видаткової накладної № РН-0000304 від 16.12.13р., як того вимагає п.1.2. Договору, суд прийшов до висновку, що в даному спірному випадку, між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, підтвердженням чого є належним чином оформлена, підписана та скріплена печатками сторін видаткова накладна № РН-0000304 від 16.12.13р.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткової накладної (а.с.32), яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідач підтвердив, проте, належним чином не виконав взяті на себе зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар по видатковій накладній № РН-0000304 від 16.12.13р., і як наслідок виникла заборгованість, що складає 210 920,00грн. При цьому, поставлений товар по вище вказаній видатковій накладній відповідачем оплачено частково в сумі 199 400,00грн. (а.с.108-110).

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт існування боргу за отриманий товар в сумі 210 920,00грн.

Станом на 23.04.14р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму .

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, видаткова накладна № РН-0000304 від 16.12.13р., за якою позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов"язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Оскільки, інший строк оплати товару у видатковій накладній сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 210 920,00грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 1 689,89грн. - інфляційних втрат, 1 022,82грн. - 3% річних, за період зазначений у розрахунку (а.с.118), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідач наявність заборгованості за поставлений товар по видатковій накладній № РН-0000304 від 16.12.13р., в сумі 210 920,00грн., визнав в повному обсязі, а заперечення останнього щодо ненастання строку оплати поставленого товару не ґрунтується на законі та спростовується вище викладеним.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 213 632,71грн., з яких: 210 920,00грн. - основний борг, 1 689,89грн. - інфляційні втрати, 1 022,82грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, зменшення розміру позовних вимог, згідно п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору (п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем зменшено позовні вимоги (заява вх№5753/14 від 23.04.14р.), а спір вирішено виходячи зі зменшеної ціни позову, суд прийшов до висновку, про необхідність повернення позивачу - ТОВ "Бізнес Інтелект" з Державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 85,35грн.

Судовий збір в сумі 4 272,65грн., за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "Бізнес Інтелект" до відповідача ТОВ "Даноша" про стягнення заборгованості в сумі 213 632,71грн.- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша", вул. Лісова, 1, с.Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область,77330 (ідентифікаційний код 32464900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтелект", юридична адреса: вул.Ільфа і Петрова, 4/58, м.Одеса, Одеська область, 65043; поштова адреса: вул.Ільфа і Петрова, 18, офіс 312, м.Одеса, Одеська область, 65104 (ідентифікаційний код 32623543) 210 920,00грн. (двісті десять тисяч дев"ятсот двадцять грн. 00коп.) - заборгованості, 1 689,89грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят дев"ять грн. 89коп.) - інфляційних втрат, 1 022,82грн. (одну тисячу двадцять дві грн. 82коп.) - 3% річних, 4 272,65грн. (чотири тисячі двісті сімдесят дві грн. 65коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Інтелект", юридична адреса: вул. Ільфа і Петрова, 4/58, м.Одеса, Одеська область, 65043; поштова адреса: вул. Ільфа і Петрова, 18, офіс 312, м.Одеса, Одеська область, 65104 (ідентифікаційний код 32623543) з Державного бюджету 85,35грн. (вісімдесят п"ять грн. 35коп.) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2014р.

Суддя С.Кобецька