Рішення

від 16.04.2014 по справі 910/5118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5118/14 16.04.14

За позовом Приватного підприємства «Будсистеммонтаж»

до Управління житлово-комунального господарства Солом»янської

районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 89 383,60 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Моренко Ю.І. - по дов. №б/н від 07.04.2014р.

Від відповідача Нечипорук Т.А. - по дов. №91 від 15.04.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Будсистеммонтаж» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства Солом»янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 89 383,60 грн., із яких: 72 422, 40 грн. основний борг, 4 791 77 грн. - 3% річних, 941, 48тгрн. - інфляційні, 11 227, 95 грн. пені

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №95-с від 31.10.2011 р. позивач виконав роботи з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під»їздів житлового будинку за адресою: вул.. Урицького, 19 у Солом»янському районі м. Києва, у відповідності з кошторисною документацією, яка є невід»ємною частиною даного договору, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 72 422,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 941,48 грн., 3% річних у розмірі 74791,77 грн. та пені в сумі 11 227, 95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.04.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що у останнього не виникло зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під»їздів житлового будинку за адресою: вул.. Урицького, 19 у Солом»янському районі м. Києва від 31.10.2011 № 95-с, оскільки фінансування за договором здійснюється за рахунок коштів Бюджету міста Києва, відповідно до пункту 2.9. договору розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування, тоді як протягом 2013 року кошти на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади на рахунки відповідача не надходили. Крім того, відповідач зазначає, що з урахуванням пункту 5.2. договору звільнений від сплати пені за порушення строків оплати виконаних робіт.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

31.10.2011 р. між Приватним підприємством «Будсистеммонтаж» (надалі -позивач) та Управлінням житлово-комунального господарства Солом»янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач) було укладено договір підряду №95-с (надалі - "Договір") з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під»їздів.

Відповідно до положень розділу 9 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. Строк виконання робіт по об'єкту листопад 2011 року.

Строк дії договору був продовжений до 31.12.2012, відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 до договору підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 95-с від 31.10.2011р.

Згідно з пунктом 1.1. договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштуванню освітлення під'їздів житлового будинку за адресою: вул. Урицького, 19 у Солом'янському районі м. Києва, у відповідності з кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Обсяг та конкретні види робіт по об'єкту визначаються в кошторисі, що затверджується замовником (п. 1.2. договору).

У відповідності до пункту 2.2. договору роботи за цим договором фінансуються за рахунок коштів Дердавного бюджету України.

Положеннями пункту 2.3. договору визначено, що вартість та обсяг робіт визначені на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16.09.2011 № 1694 та кошторисної документації, що отримала позитивний висновок державної експертизи, і становить 73899,60 грн. в тому числі ПДВ 20% - 12 316,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4. договору остаточна вартість робіт визначається на підставі акта здачі-приймання робіт, але не повинна перевищувати вартість зазначену в пункті 2.3. даного договору.

Згідно з пунктом 2.7. договору замовник здійснює оплату робіт, що передбачені договором, на підставі пункту 49 Бюджетного кодексу України після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

У разі затримки бюджетного фінансування (відсутність коштів на розрахунковому рахунку замовника), замовник зобов'язується провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок (пункт 2.9. договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору здача-приймання виконаних робіт по об'єкту оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в (далі - акт) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат типової форми № КБ-З.

Положеннями пункту 3.2. договору сторонами погоджено, що підрядник передає замовнику на підпис акт, який перевірений та підписаний "Службою технічного нагляду" та комунальним підприємством сфери технічного обслуговування і ремонту житлового фонду Солом'янського району м.Києва, на території якого відбувалися "Роботи".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом, позивачем було виконано будівельні роботи на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 31.10.2011 № 95-с, на загальну суму 72 422,40 грн. 10 коп. Факт, обсяги та вартість виконаних робіт підтверджується доданими до позовної заяви копією акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2011 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, підписаних та скріплених печатками сторін 17.11.2011.

Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані будівельні роботи у розмірі 72 422,40 грн. Крім того, факт порушення умов договору визнано відповідачем, в підтвердження чого надано підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2013 між Управлінням житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд." за договором № 95-с.

Доводи відповідача щодо відсутності у останнього обов'язку з оплати виконаних робіт за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 31.10.2011 № 95-с, у зв'язку з тим, що протягом 2013 року кошти з Бюджету міста Києва на капітальний ремонт житлового фонду місцевих органів влади на рахунки відповідача не надходили, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо положень пункту 2.9. договору суд зазначає наступне: встановлення обов'язку замовника провести розрахунок за виконані роботи протягом 14 банківських днів з дати надходження бюджетного фінансування на його рахунок, у випадку затримки бюджетного фінансування, суд не може розглядати як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за виконанні роботи у розмірі 72 422,40 грн., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні роботи у розмірі 72 422,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням замовником зобов'язань за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів від 30.10.2011 № 95-с, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором у розмірі 11 227,95 грн., нараховану за період з 01.02.2012 по 31.03.2014, 3 % річних у розмірі 4791,78 грн., нарахованих за період з 15.01.2012 по 31.03.2014, та інфляційних втрат у розмірі 941,49 грн., нарахованих за період з 01.01.2013 по 01.02.2014.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями пункту 5.1. договору сторонами встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором, винна сторона сплачує неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від вартості невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки.

У відповідності до пункту 5.2. договору замовник звільняється від сплати пені за порушення строків оплати виконаних робіт у разі затримки фінансування з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати виконаних робіт. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року. Крім того, відповідачем не доведено факт затримки бюджетного фінансування. Докази, надані відповідачем в якості підтвердження факту затримки бюджетного фінансування, а саме звіти про надходження та використання коштів загального фонду (форма №2 д , №2 м) за 2012-2013 року, не доводять факту затримки бюджетного фінансування на оплату робіт, виконаних за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 95-с від 31.10.2011, станом на дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт - 17.11.2011.

Таким чином, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обставин, які звільняють його від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором підряду з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів № 95-с від 31.10.2011.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до умов пункту 5.1 договору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи положення пункту 2.7. договору, обов'язок з оплати за виконані роботи у замовника виник з дня, після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за листопад 2011 року - 17.11.2011, прострочення виконання цього обов'язку настає відповідно з наступного дня, після встановленого терміну виконання, тобто з 18.11.2011.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів та період нарахування пені перевищує шість місяців.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням положень договору та приписів законодавства, позивач має право на нарахування пені за прострочення оплати виконаних робіт за період з 18.11.2011 по 17.05.2012. День початку нарахування пені визначається з огляду на положення пункту 2.7 договору.

Суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 72422.40 01.02.2012 - 22.03.2012 51 7.7500 % 0.042 %* 1564.21 72422.40 23.03.2012 - 17.05.2012 56 7.5000 % 0.041 %* 1662.15 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 3226.36 грн.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3226,36 грн. за період нарахування з 01.02.2012 по 17.05.2012.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від

17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, є правильним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за увесь час прострочення зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про нарахування відповідачу інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2013 по 28.22.2014, підлягають задоволенню у розмірі 941,48 грн.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 4 791,77 грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4 791,77 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, будинок 41, код ЄДРПОУ 37485401) на користь Приватного підприємства «Будсистеммонтаж « (03061, м. Київ, проспект Відрадний, 10, код ЄДРПОУ 36797262) 72 422 грн. 40 коп. основного боргу, 4 791 грн. 77 коп. - 3% річних, 941 грн. 48 коп. -інфляційні, 3226 грн. 36 коп. - пені за прострочку платежу, 1 663 грн. 48 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.