Рішення

від 17.04.2014 по справі 917/448/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 р. Справа №917/448/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна", вул. Дружби Народів, 19, м. Київ, 01042

до Приватного підприємства "Агрохімтехсервіс", вул. Панаса Мирного, буд. 35, м. Гребінка, 37400

про стягнення заборгованості

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Щербаков І.М., довіреність № 765 від 21.11.2013 р.; Павлюк М.В., довіреність № 767 від 21.11.2013 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 19/07-2009 від 12.05.2009 р. на поставку насіння сільськогосподарських культур у розмірі 800 510,88 грн, з яких: основний борг - 192 666,75 грн; пеня за несвоєчасну оплату - 554 836,67 грн; 3% річних - 22 801,51 грн; інфляційні - 28 205,95 грн; збитки - 2 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою, зазначеною в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив :

12.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна" (Постачальник) та ПП "Агрохімтехсервіс" (Покупець) укладено договір постачання за № 19/07-2009 (а.с. 13 - 16).

Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що Постачальник, у терміни і на умовах, визначених договором зобов'язується передати Покупцю насіння сільськогосподарських культур (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар, найменування і кількість якого зазначаються у додатку до даного договору.

Згідно специфікації до договору від 12.05.2009 р. (Додоток № 1) сторони дійшли згоди щодо поставки 325 посівних одиниць (п.о.), а саме: ЕМІЛІО, Максим XL, 70 тис. зерен, партія К-275/1(09), 225 п.о. за ціною 659,34 грн. на загальну суму 148 351,50 грн; насіння кукурудзи "Капітан" Максим 70 ТК (п.о.) партія С-128/2(09), 71 п.о. за ціною 659,34 грн на загальну суму 46 813,14 грн; насіння кукурудзи "Капітан" Максим 70 ТК (п.од.) партія С-125/1(09), 29 п.о. за ціною 659,34 грн на загальну суму 19 120,86 грн.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар на суму 214 285,50 грн з ПДВ в кількості 325 посівних одиниць, що підтверджується накладною № 80215396 від 21.05.2009 р. (а.с. 17) та довіреністю на отримання цінностей № 0000000012 від 19.05.2009 р., виданої на ім'я представника відповідача Чечеля Олександра Павловича (а.с. 21).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до договору.

У Додатку № 1 (Специфікації) від 12.05.2009 р. до договору №19/07-2009 від 12.05.2009 р. передбачено, що оплата здійснюється у наступному порядку: перший етап- попередня оплата у розмірі 10% від загальної вартості Товару; другий етап - оплата в розмірі 20% від загальної вартості Товару за даним додатком до 25.08.2009 р.; третій етап - остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 15.12.2009 р.

Порушуючи умови договору відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку ТОВ "КВС - Україна" відповідачем згідно paxунку № б/н від 19.05.2009 р. за поставлену продукцію сплачено 21 500,00 грн (а. с. 19).

Таким чином, заборгованість ПП "Агрохімтехсервіс" по оплаті, поставленого Товару згідно договору № 19/07/2009 від 12.05.2009 р. становить 192 785,50 грн (214285,50 - 21 500,00).

Саме вказану суму основного боргу відповідач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за поставлений товар у визначений строк, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 192 666,75 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 8.3. договору поставки №19/07/2009 від 12.05.2009 р. передбачено, що у випадку несплати у строк платежів за даним договором Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У п. 8.4. передбачено, що у відповідності до ст. 259 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється за весь період прострочення без обмеження строку.

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлений припис, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому, цією ж частиною даної статті передбачено, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Також, як зазначено Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14, ч. 6 ст. 232 ГК України визначає не позовну давність, а саме період часу, за який нараховується пеня.

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що саме відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку. Тобто, сторони у договорі, у відповідності до норм закону цілком законно збільшили період часу, за який нараховується пеня, з шести місяців до повного виконання зобов'язань.

Виходячи із вищевикладеного, ТОВ "КВС - Україна" правомірно та обґрунтовано, керуючись нормами чинного законодавства України, вимагає сплати штрафних санкцій за весь період прострочення, а не лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з ПП "Агрохімтехсервіс" 554 836,67 грн пені за період з 15.12.2009 р. по 20.11.2013 р. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (п. 3.1 та 3.2) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови).

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 220 991,45 грн інфляційних та 22 801,51 грн - 3% річних за період з 15.12.2009 р. по 20.11.2013 р.

Крім того, у п. 8.7 договору сторони погодили, що у відповідності до п. 5 ст. 225 ГК України, у випадку звернення стороною до суду внаслідок порушення другою Стороною своїх зобов'язань за даним Договором, Сторона, що ініціює судовий процес має право додатково стягнути з винної Сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2 000,00 грн.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 2 000,00 грн збитків підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань по договору поставки суду не надав.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агрохімтехсервіс", вул. Панаса Мирного, буд. 35, м. Гребінка, 37400 (ідентифікаційний код 30167988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС - Україна", вул. Дружби Народів, 19, 8-й поверх, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 31189761, р/р 26001475729000 у ПАТ "УкрСиббанк", м. Київ, МФО 351005) 192666,75 грн основного боргу, 554836,67 грн пені, 22801,51 грн - 3% річних, 28205,95 грн інфляційних, 2000,00 грн збитків, 16010,22 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.