Рішення

від 22.04.2014 по справі 913/812/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 квітня 2014 року Справа № 913/812/14

Провадження №3/913/812/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ торгсервіс», м. Луганськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілк Лайф», м. Луганськ,

про стягнення 46 058 грн. 64 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Степаненко Ю.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Кулик А.В., довіреність б/н від 24.03.2014;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору : товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськ торгсервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сілк Лайф» (далі - відповідач) заборгованості по орендній платі у розмірі 22 058,64 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 01.03.2013 та неустойки у розмірі 24 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3. Відповідач в порушення умов договору орендну плату за користування майном вносив не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по орендній платі за час дії договору у розмірі 10 058,64 грн., крім того, після закінчення строку дії договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення орендну плату за фактичне користування майном за період січень - березень 2014 року у розмірі 12 000,00 грн.

У зв'язку з неповерненням нежитлового приміщення за договором б/н від 01.03.2013 після закінчення строку його дії, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення у розмірі 24000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, кв. Левченко, б. 16, у зв'язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Згідно з приписами пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

01.03.2013 між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 2В - приміщення під швацький цех площею 200 кв.м. за ціною 20,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м. (а.с. 7-8).

01.03.2013 сторонами був підписаний акт приймання - передачі майна в оренду (а.с. 9).

15.08.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди №3 від 01.03.2013 (а.с. 10).

Відповідно до п. 5.1 договору за орендоване приміщення орендар сплачує орендодавцю суму 4000,00 грн. з ПДВ щомісячно, протягом всього строку дії договору. Оплата здійснюється не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

На підставі п. 6.1 договору встановлено, що цей договорі діє з 01.03.2013 по 31.12.2013.

Як зазначає позивач, 26.11.2013 відповідач звернувся до позивача з листом №158 від 26.11.2013, яким повідомив про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №3 від 01.13.2013.

Враховуючи недотримання відповідачем п.п. 6.3, 6.4 договору позивач не дав згоду на розірвання договору, у зв'язку з чим, договір продовжив діяти.

В підтвердження виконання умов договору, позивачем надано до матеріалів справи акти надання послуг з серпня по листопад 2013 року, а також платіжні доручення про часткову оплату відповідачем наданих послуг за договором.

Відповідач в порушення умов договору, орендну плату за користування майном вносив не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 10058,64 грн.

Крім того, після закінчення строку дії договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення орендну плату за фактичне користування майном за період січень - березень 2014 року у розмірі 12 000,00 грн.

13.03.2014 позивач направив відповідачу вимогу, у якій пропонував негайно прибути повноважному представнику відповідача для складання акту приймання-передачі орендованого майна (а.с. 12). Докази направлення містяться у матеріалах справи (а.с. 39).

Вказана пропозиція була відповідачем проігнорована. Лише 17.03.2014 відповідач частково погасив суму заборгованості по орендній платі у розмірі 261,80 грн.

У зв'язку з тим, що після закінчення строку дії договору майно повернуто не було, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 24000,00 грн., на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з січня по березень 2014 року, що підтверджується відповідним розрахунком у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у статті 759 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлені строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За правилом п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Фактичні обставини свідчать, що позивач виконав свої обов'язки за договором - передав в оренду майно, а відповідач в порушення ст. 762 Цивільного кодексу України та умов договору, орендні платежі вносив не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 10 058,64 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 10 058,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів п. 5.1 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 №12 (далі - Пленум) передбачено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Судом встановлено, що договором оренди нежитлового приміщення №3 від 01.03.2013 не передбачено нарахування орендної плати після закінчення або дострокового розірвання договору оренди за фактичне користування майном, таким чином, у задоволенні вимоги стосовно стягнення орендної плати за фактичне користування майном за період січень - березень 2014 року у розмірі 12 000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять акту повернення майна за договором оренди нежитлового приміщення №3 від 01.03.2013.

У зв'язку з тим, що майно повернуто не було позивачем було нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 24000,00 грн., на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, за період за період січень - березень 2014 року, що підтверджується відповідним розрахунком у позовній заяві.

Перевіривши розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, суд доходить висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю у сумі 24000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В частині відмовлених позовних вимог, судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілк Лайф», 91050, м. Луганськ, кв. Левченко, 16, код 35773578, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ торгсервіс», 91020, м. Луганськ, вул. Руднєва, 2В, код 33182312, заборгованість по орендній платі у сумі 10 058 грн. 64 коп. (десять тисяч п'ятдесят вісім гривень 64 копійки), неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю у сумі 24000 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1351 грн. 00 коп. (одна тисяча триста п'ятдесят одна гривня 00 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2014.

Суддя А.В. Секірський